Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №522/19872/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19872/26

Провадження № 3/522/6457/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Деруса А.В.,

при секретарі Крохмаль І.І.,

за участю захисника Янковської І.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

З адміністративних матеріалів вбачається, що 25.09.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП 315672, про те, що 25.09.2026 року, о 13:25 – 13:36 год., за адресою: м. Одеса, з пров. Футуристів, № 9 – пл. Привокзальна, № 2, а також о 13:48 год. з вул. Канатна, № 122-Б – вул. Академіка Воробйова, № 5-Г, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA PRIUS», н/з НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі «таксі» за 145 грн. та 266 грн., відповідно без державної реєстрації та отримання ліцензії на право провадження даного виду господарської діяльності, чим порушив ст.ст. 3, 19 Господарського кодексу України, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Захисник Янковська І.В., яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що матеріали справи не підтверджують усієї сукупності ознак складу інкримінованого правопорушення.

Так, за статтями 7, 9-11, ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідальність потребує встановлення протиправного діяння та вини конкретної особи. Об`єктом правопорушення є встановлений порядок господарської діяльності; об`єктивною стороною - її фактичне провадження без обов`язкової реєстрації або ліцензії; суб`єктом - осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку та відповідає за дотримання відповідного обов`язку; суб`єктивною стороною – вина, отже, відсутність реєстрації чи ліцензії сама по собі не доводить здійснення ОСОБА_1 відповідної діяльності.

Стаття 2 Закону України № 4196-ІХ визначає господарську діяльність як виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру; діяльність із метою одержання прибутку є підприємництвом. Частина 2 статті 50 ЦК України пов`язує реалізацію фізичною особою права на підприємницьку діяльність із державною реєстрацією. Доказуванню підлягає саме провадження ОСОБА_1 діяльності підприємницького характеру, зокрема її самостійність, систематичність та спрямованість на одержання прибутку.

За відомостями ЄДР, ОСОБА_1 зареєстрований підприємцем 27.11.2002 року, а 30.12.2016 року його підприємницьку діяльність припинено. Ці відомості підтверджують реєстраційний статус, але не здійснення господарської діяльності 25.09.2026 року.

Пункт 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають ліцензування відповідних пасажирських перевезень. Водночас стаття 39 останнього Закону розмежовує документи перевізника та водія: ліцензія передбачена для перевізника, а для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інші визначені законодавством документи. Водій може бути перевізником, однак це потребує встановлення. Непред`явлення ліцензії водієм не є достатнім доказом порушення саме ним ліцензійного обов`язку.

Фотографії системи «Шлях» відображають пошук за номером автомобіля НН 1540 АЕ та повідомлення про відсутність інформації про перевізника. Такий результат не встановлює особу перевізника й не доводить порушення ліцензійного обов`язку ОСОБА_1 . Окремої відповіді ліцензійного органу щодо нього або іншого встановленого перевізника серед наданих матеріалів немає.

На фотографії історії замовлень, зробленій патрульним о 13:37, відображено замовлення о 13:25 на суму 145 грн. зі статусом «Архівне». Значення цього статусу та обставини виконання замовлення зображення не розкриває; відповідної деталізації від адміністратора сервісу не надано. Відеозаписи починаються приблизно о 13:35 та не відтворюють усього першого епізоду. Попередні події можуть установлюватися іншими доказами, однак їх переказ у протоколі не замінює перевірки джерела відомостей.

Фотографія другого замовлення о 13:48 на суму 266 грн. містить написи «Подача/Через 1 хв» і кнопку «На місці». Вона відображає етап подачі автомобіля, а не підтверджує виконання всього зазначеного маршруту. Систематичність такої діяльності не встановлюється механічним підрахунком рядків у застосунку.

За статтею 251 КУпАП пояснення особи є джерелом доказів. Проте висловлювання ОСОБА_1 про роботу через Uklon не є визнанням усіх ознак правопорушення та не визначають змісту його правовідносин і розподілу обов`язків. Документів про такі відносини не надано. Доказове значення відповідей ОСОБА_1 залежить від їх конкретного змісту, контексту, способу отримання й узгодженості з іншими матеріалами, а не лише від наявності відеозапису.

Поліцейські спочатку отримали пояснення ОСОБА_1 та сфотографували інформацію з його телефона, а вже після цього роз`яснили йому процесуальні права. При цьому протокол складався під час повітряної тривоги. На переконання захисту, роз`яснення прав після отримання відомостей, використаних для обґрунтування обвинувачення, мало формальний характер, оскільки на момент надання пояснень ОСОБА_1 ще не був поінформований про свої процесуальні можливості та гарантії захисту.

Таким чином, матеріали справи не містять достатньої сукупності належних та узгоджених доказів усіх ознак інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Висновок про його винуватість ґрунтувався б на припущеннях щодо характеру діяльності, її систематичності, статусу та порушення саме ним реєстраційного й ліцензійного обов`язків. Складений протокол не відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим просить закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши захисника, ознайомившись із наданим відеозаписом, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу.

Керуючись ст.ст. 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, згідно Закону України «Про судовий збір».

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Дерус