Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №947/28450/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/28450/26

Провадження № 2/947/6560/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06.10.2020 у розмірі 34542,00 грн, а також стягнути судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.10.2020між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено Договір про надання кредиту № 4035971 на 5000,00 грн.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 4035971 від 06.10.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, кредит не повернув, проценти не сплатив.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

За вказаними договорами факторингу відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 4035971 від 06.10.2020.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у відповідача за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 34542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 29542,00 грн; заборгованість за комісіями становить 0,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Відповідач позовні вимоги визнає частково: в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Заперечує проти стягнення з нього суми процентів, нарахованих позивачем за користування кредитними коштами, посилаючись на те, що сума процентів є суттєво більшою за суму основного боргу, що на думку відповідача свідчить про їх явну необґрунтованість та невідповідність засадам розумності, добросовісності та справедливості. Такий дисбаланс між основною сумою зобов`язання та нарахованими відсотками призводить до надмірного фінансового тягаря для відповідача та ставить під сумнів правомірність заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Також у відзиві сторона відповідача посилається на норми, які регулюють питання позовної давності.

Окремо у прохальній частині питання про їх застосування стороною відповідача не порушується.

Відповідь на відзив

Сторона позивача доводи сторони відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність застосування наслідки спливу строків позовної давності зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, якій неодноразово продовжувався та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. З

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжується) з 04.09.2025 та спливає 04.09.2028, якщо відсутні підстави для його переривання чи зупинення.

Щодо доводів представника відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків за кредитом є суттєво більшим за суму основного боргу, що свідчить про їх явну необґрунтованість та невідповідність засадам розумності, добросовісності та справедливості, сторона позивача зауважила, що відповідно до 1.3. кредитного Договору сума кредиту складає 5 000,00 грн.

Згідно з п. 1.6 Договору, розрахунок Зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, Основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки Зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).

Згідно п. 3.1. Договору сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 06.10.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 04.05.2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/ сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Відповідно до п. 1.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється відповідним чином, у тому числі при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають в Базовий період з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 06.11.2020 року до 04.05.2021 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Як вбачається з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4035971 від 06.10.2020, станом на 29.10.2025 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 34 542,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29 542,00 грн - заборгованість за процентами.

Позивач звертає увагу суду на те, що представник відповідача побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18), відповідно до якої сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс…».

Натомість стороною відповідача не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

Крім того, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Вважає, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи.

Позиція представника відповідача спрямована виключно на уникнення виконання відповідачем грошових зобов`язань без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надав суду копію договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копія додаткової угоди №4035971 від 27 березня 2026 року до договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 27 березня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 27 березня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської Анастасії Володимирівни.

У своїй позиції сторона позивача посилається на постанову Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

При цьому позивач звертає увагу суду, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн, що підтверджується інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами.

Також, зазначає, що до складання позовної заяви у вартість витратна правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача.

Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн є співмірним із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову та справедливим витрат на професійну правничу допомогу, та підлягає задоволенню.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2026 справу прийнято до розгляду, який постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу визначений 15-денний строк для подання відзиву на позов.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 16.09.2026.

23.09.2026 до суду звернулась адвокат Зачепіло З.Я. як представник відповідача з проханням надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Згідно з Довідкою про доставку електронного документа (позовної заяви з додатками, яка міститься в матеріалах справи, 24.09.2026 позовна заяв та додатки доставлені до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» представнику відповідача – адвокату Зачепіло З.Я.

22.10.2026 до суду від представника позивача надійшов відзив на позов (направлений засобами поштового зв`язку 19.10.2026).

22.10.2026 через підсистему «Електронний суд`до суду надійшла відповідь на відзив.

Заперечення на відповідь на відзив, а також інші заяви та клопотання від сторін та їх представників до суду не надходили.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що 06.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання кредиту № 4035971.

Вказаний договір з боку позичальника підписаний електронним підписом – одноразовим ідентифікатором PS4035971. Графік платежів, який є невід`ємним додатком до цього Договору, також підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором PS4035971.

Згідно з п. 1.3. Договором, сума кредиту складає 5 000,00 гривень.

Відповідно до п.1.4. Договору, кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

Пунктом 1.7. Договору передбачений порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема

-п. 1.7.1. Договору - у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,75% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту;

-п. 1.7.2. Договору - у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,15% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 725,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 1 725,00 грн;

-п. 1.7.3. Договору - при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в Базовий період з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 06.11.2020 року до 04.05.2021 року (включно) — 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 7 555,40 грн;

-п. 1.7.4. Договору - використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження з Позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором Процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 3.1. Договору, сторони погодили, що строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 06.10.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 04.05.2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Згідно з наданим розрахунком, проведеним первісним кредитом, встановлено, що відповідач платежі на погашення тіла кредиту та сплати процентів не вносив.

Проценти нараховані в межах строку кредитування з 06.10.2020 по 04.05.2021.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується Довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої успішно проведений у системіплатіж, за деталями операції: «Номер в системі FONDY: 278488790 Номер операції: 66721560449420989796710776543794 Дата проведення платежу: 06.10.2020 Призначення платежу: transfer_funds Сума платежу: 5000.00 Валюта платежу: UAH Статус платежу: approved Платіжний метод: карта MASTERCARD Номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: MONOBANK».

Загальний розбір заборгованості складає 34542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 29542,00 грн.

У подальшому, 29.10.2025, між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого від первісного кредитора до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшли права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з Реєстру боржників, до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором від 06.10.2020 № 4035971 із заборгованістю у розмірі 34542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 29542,00 грн.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ`та позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого до позивача від ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.10.2020 № 4035971 із заборгованістю у розмірі 34542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 29542,00 грн.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання: кредит не повернув, проценти не сплатив.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з позицією відповідача, останній не заперечує факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. Також сторона відповідача не оспорює перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Відповідач зауважує на необґрунтовано завищені проценти за користування кредитом, які просить стягнути позивач на свою користь.

Мотиви суду

Оскільки сторонами у справі визнається факт укладання кредитного договору, надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу у розмірі 5000,00 грн та отримання ОСОБА_1 вказаних коштів у кредит, неповернення ним вказаних коштів, а також не оспорюється факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, суд відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України визнає вказані обставини встановленими та такими, що не підлягають доказуванню.

Отже, суд встановив, що 06.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання кредиту № 4035971 на суму 5000,00 грн.

Договір укладений в електронній формі, шляхом підписання його позивальником одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору відповідач отримав у строкове процентне користування грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Кінцевий строк повернення кредиту згідно з п. 3.1 Договору становить 04.05.2021.

Умови договору відповідач належним чином не виконував, кредит не повернув.

На підставі Договору факторингу від 29.10.2025 №29/10-2025, укладеного між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», права вимоги до відповідача перейшло останньому.

У подальшому, на підставі Договору факторингу від 31.10.2025, укладеного між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4035971 від 06.10.2020 перейшло до позивача ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.640ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст.642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Укладаючи вказаний Договір про надання кредиту, первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 дійшли згоди з усіх істотних умов, у тому числі щодо розміру процентів, які нараховуються під час користування позичальником отриманих кредитних коштів.

Так, пунктом 1.7. Договору сторони узгодили порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема:

-п. 1.7.1. Договору - у випадку використання Кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,75% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту;

-п. 1.7.2. Договору - у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,15% або Ставка за програмою лояльності;

-п. 1.7.3. Договору - при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

-в Базовий період з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) - 1,70% за один день користування Кредитом;

-в Спеціальний період з 06.11.2020 року до 04.05.2021 року (включно) - 3% за один день користування Кредитом.

Отже сторони узгодили можливі варіанти та розмір процентної ставки, який підлягає сплаті позичальником, тобто відповідачем, за тих чи інше умов.

Як встановлено судом, відповідач у перші п`ять та 30 днів кредит не повернув, проценти не сплатив.

За таких обставин застосовуються умови Договору про надання кредиту від 06.10.2020, які передбачені п. 1.7.3 (при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 06.10.2020 року до 05.11.2020 року (включно) - 1,70% за один день користування Кредитом;в Спеціальний період з 06.11.2020 року до 04.05.2021 року (включно) - 3% за один день користування Кредитом).

Дослідивши розрахунок заборгованості, що первісний кредитор здійснював нарахування відсотків відповідно до п. 1.7.3 Договору, а саме: проценти за користуванням кредиту у період з 06.10.2020 по 05.11.2020 (включно) нараховувались за процентною ставкою 1,70%, починаючи з 06.11.2020 та по 04.05.2021 (кінцевий строк виконання договору згідно з п. 3.1. Договору) – процентною ставкою 3%.

При цьому виходив з суми неповернутого кредиту – 5000,00 грн.

Відповідач не оспорює той факт, що кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн він не повертав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд дійшов висновку, що первісний кредитор, діючи відповідно до умов договору, правомірно здійснив нарахування процентів за користування кредитом в межах строку кредитування (з 06.10.2020 по 04.05.2021) у розмірах процентних ставок, передбачених п. 1.7.3 Договору.

У п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про доведеність стороною позивача своїх позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредиту від 06.10.2020 № 4035971 у розмірі 34 542,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 29542,00 грн.

Щодо строків позовної давності

Суд бере до уваги твердження сторони позивача щодо дотримання стороною позивача строків позовної давності із зверненням до суду з вказаним позовом та відхиляє доводи представника відповідача про їх порушення.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набув чинності було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину (ст. 257 ЦПК України встановлює загальну позовну давність у три роки). Набув чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У подальшому Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Набув чинності 17.03.2022.

Законом України від 8 листопада 2023року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключений пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності. Вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Договір про надання кредиту між первісним кредитором та відповідачем укладений 06.10.2020, строк виконання якого 04.05.2021 (п. 3.1. Договору).

Тобто кредитний договір був вже укладений в період дії Закону, яким продовжені строки дії позовної давності на строк дії карантинних обмежень, які у подальшому були продовжені на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX (набув чинності з 17.03.2022) та згодом зупинені на підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX (набув чинності з 30.01.2024).

Перебіг строків позовної давності поновлений з 04.09.2025.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 09.07.2026, тобто після спливу 10 місяців строку позовної давності.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строків позовної давності із зверненням до суду з вказаним позовом.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд виснував про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та заважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн

Позивач просить стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Представник позивача заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу, та вважає, що стягненню підлягають витрати на суму 1000,00 грн.

Суд оцінивши доводи представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат надав суду копію договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копія додаткової угоди №4035971 від 27 березня 2026 року до договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 27 березня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 27 березня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської Анастасії Володимирівни.

Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції щодо зменшення витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн зазначила, що спір між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитними договорами, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спрів для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та на нарахування штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних, удова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Крім того у справі відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, що вказує на те, що справа є малозначною і безпосередньої участі адвоката та представників інтересів позивача у судовому засіданні є недоречним.

Суд при вирішенні цього питання враховує практику Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до якої у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про недоцільність відступлення від позиції викладеної у вище вказаній постанові (від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23), у своєму рішенні від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 зазначила, що ВП ВС у згаданій постанові не формулювала правового висновку щодо можливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, від якого просила відступити колегія суддів.

До того ж ВП ВС вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

36.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

39.Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Питання про відступ від наведених висновків раніше не вирішувалося, а також колегія суддів не порушує його в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згадані висновки фактично застосовані Великою Палатою Верховного Суду під час ухвалення постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням ціни позову, підготовленої позиції, складання відзиву на позовну заяву, значення справи для позивача, а також ураховуючи, що вказана категорія справ належить до малозначних та нескладних, розгляд якої проводився без участі сторін, з урахуванням доречних аргументів сторони відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру вказаних судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн.

Саме такий розмір витрат на правничу допомогу суд вважає обґрунтованим та співмірним з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаної роботи з підготування позовної заяви та відзиву на позов.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-82, 137, 141, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором про надання кредиту від 06.10.2020 № 4035971 у розмірі 34542 (тридцять чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить - 29542,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У стягненні іншої частини розміру витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 26.10.2026.

Суддя Ю. А. Скриль