Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №748/1167/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №748/1167/26

Суддя: Карун В. П.

Справа № 748/1167/26Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т. В.

Провадження № 33/4823/916/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

26 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Карун В.П., за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026

встановив:

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665.60 грн.

В апеляційні скарзі, датованій 20.10.2026, захисник ОСОБА_1 – адвокат Хорошун О.В., просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови суду першої інстанції, скасувати її, а провадження у справі закрити.

Оскільки апеляційна скарга подана поза межами визначеного ст.294 КУпАП десятиденного строку, апеляційний суд цією постановою вирішує лише клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026, яке викладене в тексті самої апеляційної скарги, апелянт, на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, покликається на такі обставини:

-- зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення адреса не відповідає місцю реєстрації та місцю проживання ОСОБА_1 ;

-- у справі відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи.

Надаючи правову оцінку поважності причин пропуску строку на оскарження постанови суду першої інстанції через призму наведених апелянтом доводів, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до приписів ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першої статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.

Отже, приписи Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг десятиденного строку для подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції пов`язують не з датою отримання такої постанови, а з датою її винесення.

Апеляційний суд зазначає, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять в собі чітких правових орієнтирів для вирішення питання про те, які причини слід вважати поважними для цілей застосування другого речення статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому суд бере за основу правозастосування поняття «поважні причини», як воно трактується Верховним Судом у кримінальних справах.

Отже, під поважними причинами суд розуміє ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Суд свідомий того, що він не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Суд також зауважує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Апеляційний суд вважає релевантними для цієї справи висновки, які містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», де суд зазначив, що дискреційні повноваження судів при вирішенні питання щодо поновлення строку на оскарження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічного висновку дійшов ЄСПЛ в рішенні від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» зазначивши також, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Аналізуючи наведені апелянтом доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд оцінює їх в комплексі з наявними у матеріалах справи відомостями.

У матеріалах справи наявний складений 14.04.2026 відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №640801 за ч.1 ст.130 КУпАП. В протоколі містяться підписи ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про повідомлення, що його справа слухатиметься Чернігівським районним судом Чернігівської області та про отримання копії протоколу і правильність внесених в ньому даних про особу. Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 своїм підписом у протоколі підтвердив працівникам поліції, що місце його проживання знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене апеляційний суд доходить висновку, що з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був обізнаний про ініціювання органами Національної поліції України розгляду щодо нього в конкретно визначеному суді справи про адміністративне правопорушення.

В подальшому судом здійснювалися виклики ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 01.06.2026 та 16.07.2026 шляхом направлення повісток рекомендованими листатим з повідомленням про вручення за адресою вказаного ним місця проживання та шляхом оголошення на сайті суду.

За наведених фактичних обставин апеляційний суд виснує, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи вживалися заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату та час судових засідань задля забезпечення його права на захист та права бути почутим судом. Поряд з тим, для суду є очевидним, що ОСОБА_1 не проявляв належного інтересу до розглядуваної щодо нього справи попри обізнаність стосовно наявності такого судового процесу.

З матеріалів справи слідує, що після ухвалення оскаржуваної постанови судом першої інстанції її відразу було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , хоча і не отримано ним.

Надаючи оцінку факту проходження ОСОБА_1 військової служби апеляційний суд зазначає, що апелянтом надано суду докази, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі лише до 20.05.2026. Відтак, переконливих доказів про наявність об`єктивного і прямого причинного зв`язку між проходженням ОСОБА_1 військової служби і неможливістю подати апеляційну скаргу у визначений законом строк після постановлення оскаржуваного судового рішення суду не надано.

Апеляційний суд констатує, що в матеріалах справи наявна заява захисника ОСОБА_1 – адвоката Хорошун О.В. від 02.10.2026, сформована в системі «Електронний суд» та яка надійшла до Чернігівського районного суду Чернігівської області 05.10.2026, про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. В цій заяві захисник стверджує, що ОСОБА_1 02.10.2026 стало відомо про існування цієї справи через блокування його рахунків виконавчою службою. Надалі 20.10.2026 захисником ОСОБА_1 – адвокатом Хорошун О.В. сформовано в системі «Електронний суд» апеляційну скаргу. Ці обставини апеляційний суд оцінює як додаткове підтвердження факту обізнаності ОСОБА_1 та його захисника, яка являється апелянтом у цій справі, про наявність оскаржуваної постанови щонайменше станом на 02.10.2026, а тому навіть беручи цю дату за основу, апеляційна скарга подана захисником поза межами десятиденного строку.

За наведених обставин зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарженні постанови суду першої інстанції, апеляційний суд оцінює в міру критично та не визнає їх настільки поважними, щоб цього було достатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.10.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП

постановив:

В задоволені клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, відмовити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Хорошун Оксани Володимирівни на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026 повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вадим КАРУН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua