Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №592/12166/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №592/12166/25

Номер провадження 22-ц/816/1937/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.

у присутності :

позивача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Ейсмонт Марини Олексіївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Титаренко В.В. у м. Суми Сумської області, повне судове рішення складено 14 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру заборгованості,

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Сторони мають двох доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 грудня 2018 року у справі № 592/15390/18 шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньок, щомісячно, до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду 17 жовтня 2018 року.

На виконання рішення суду було відкрито виконавче провадження № 58088498. За період з 17 жовтня 2018 року по вересень 2019 року позивач здійснював платежі зі сплати аліментів, проте не у повному розмірі, у зв`язку з чим станом на 01 вересня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 23958,52 грн.

22 серпня 2019 року позивач отримав закриту черепно-мозкову травму лінійного перелому потиличної кістки з переходом на великий отвір потиличної кістки ліворуч, підгострої епідуральної гематоми праворуч, забою головного мозку. Після чого перебував на тривалому лікуванні у неврологічному відділенні та у відділенні реабілітації.

08 серпня 2023 року позивачу було встановлено II групу інвалідності та продовжено реабілітаційне лікування. У зв`язку із наявними захворюваннями позивач має помірне порушенням функції статики та ходи, помірне зниження пам`яті, легке зниження інтелекту, виражені характерологічні зміни, астено-невротичний синдром. Окрім того, позивач потребує подальшої реабілітації, медикаментозного лікування та динамічного спостереження у сімейного лікаря, невролога та нейрохірурга.

Вказував, що з моменту отримання травми з 22 серпня 2019 року та по 08 серпня 2023 року (дата встановлення інвалідності) позивач з об`єктивних причин взагалі не мав можливості працювати, а отже не мав і можливості сплачувати аліменти, визначені рішенням суду та гасити заборгованість по їх сплаті. Відсутність доходу та тривале дороговартісне лікування фактично позбавило його можливості утримувати і самого себе.

З моменту встановлення інвалідності позивачу (08.08.2023) єдиним його можливим джерелом доходу була пенсія.

У зв`язку із зазначеним, станом на 26 травня 2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої складає 148465,86 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зменшити заборгованість зі сплати аліментів за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 грудня 2018 року у розмірі 148465,86 грн, яка виникла станом на 26 травня 2025 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зменшено ОСОБА_1 розмір заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 грудня 2018 у справі № 592/15390/18, звільнено його від сплати заборгованості за період з 01 вересня 2019 року по 01 серпня 2020 року у розмірі 28 752 грн 94 коп.

В іншій частині - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 287 грн 53 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині вирішення вимог про зменшення розміру аліментів за період з 01 вересня 2019 року по 01 серпня 2020 року, зазначивши про звільнення від заборгованості у розмірі 31070,94 грн, скасувати рішення суду у незадоволеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким звільнити позивача від заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2025 року .

Апеляційну скаргу мотивує тим, що частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції здійснив неправильний розрахунок заборгованості, який утворився за період з 01 вересня 2019 року по 01 серпня 2020 року зазначивши, що позивач звільнений від сплати заборгованості у розмірі 28752,94 грн, замість правильного – 31070,94 грн.

Крім того, суд не дослідив та не надав належної оцінки випискам з медичних карток стаціонарного хворого за період із 01 серпня 2020 року по червень 2025 року, зміст яких вказує на те, що позивач має порушення функції статики та ходи, зниження пам`яті, періодичні головні болі. Останньому рекомендувалось обмеження важких та незбалансованих фізичних навантажень, регулярне виконання вправ для тренування дрібної моторики.

Суд також не врахував, що у період з 01 жовтня 2023 року по 26 травня 2025 року позивачу було визначено щомісячні платежі зі сплати аліментів, сума яких була тотожна розміру пенсії по інвалідності.

Апелянт переконаний, що зазначені обставини мають істотне значення та є достатніми для часткового його звільнення від сплати аліментів за період з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2025 року, тобто після встановлення йому інвалідності та призначення пенсії.

Відповідачка письмового відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, думку апелянта та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 01 вересня 2006 року сторони перебували в шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька ОСОБА_3 (а.с. 9), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась друга донька ОСОБА_4 (а.с. 10).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 грудня 2018 року у справі № 592/15390/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньок щомісячно, до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду 17 жовтня 2018 року (а.с. 11).

22 січня 2019 року старший державний виконавець Ковпаківського ВДВС м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрив виконавче провадження ВП №58088498 на підставі виконавчого листа № 592/15390/18, виданого 10 січня 2019 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (а.с. 12).

22 серпня 2019 року позивач отримав закриту черепно-мозкову травму лінійного перелому потиличної кістки з переходом на великий отвір потиличної кістки ліворуч, підгострої епідуральної гематоми праворуч, забою головного мозку, після чого перебував на тривалому лікуванні у неврологічному відділенні та у відділенні реабілітації, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого відділення реабілітації № 8200 від 13.10.2020, № 35 від 20.04.2023 (а.с. 17-18).

З 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 82).

08 серпня 2023 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності та продовжено реабілітаційне лікування, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 25.03.2023, виписками із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 625 від 02.03.2024, із медичної картки стаціонарного хворого реабілітаційного відділення № 170 від 10.04.2024, із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 1 від 27.11.2024, із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 4067 від 21.12.2024, із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення від 03.06.2025, із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення № 2004 від 26.06.2025 (а.с. 8, 19-25).

04 лютого 2021 року старший державний виконавець Ковпаківського ВДВС м. Суми виніс постанову про звернення стягнення на дохід боржника у Головному управлінні пенсійного фонду України (а.с. 13).

Станом на 26 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 148465,86 грн (а.с. 14-16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання травми у період з 01 вересня 2019 року по 01 серпня 2020 року ОСОБА_1 потребував довготривалого лікування, через свій фізичний стан був позбавлений можливості отримувати доходи та сплачувати аліменти на доньок. Підстав для задоволення позову в іншій частині суд не встановив.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 1 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом частин 1, 2 статті 182 ЦПК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (стаття 197 СК України).

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

У справі, яка переглядається, підтверджено, що 22 серпня 2019 року позивач отримав закриту черепно-мозкову травму лінійного перелому потиличної кістки з переходом на великий отвір потиличної кістки ліворуч, підгострої епідуральної гематоми праворуч, забою головного мозку, після чого перебував на тривалому лікуванні у неврологічному відділенні та у відділенні реабілітації.

З 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 82).

На запит апеляційного суду Головне управління ПФУ в Сумській області надало довідку про розмір призначеної та фактично отриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2025 року.

За серпень 2020 року розмір нарахованої позивачу пенсії, без урахування відрахувань, становив 1686,37 грн,

з вересня 2020 року по червень 2021 року щомісячний розмір нарахованої пенсії становив 1867,05 грн;

з липня 2021 року по лютий 2022 року - 1967,05 грн щомісяця;

з березня 2022 року по листопад 2022 року – 2100 грн щомісяця;

з грудня 2022 року по лютий 2023 року – 2315,48 грн щомісяця;

з березня 2023 року по лютий 2024 року – 2520 грн щомісяця;

з березня 2024 року по лютий 2025 року – 2725 грн щомісяця;

з березня 2025 року по травень 2025 року - 3038 грн щомісяця.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2025 року загальна сума нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_1 становила сума у розмірі 7,8 грн, отримана у 4 кварталі 2020 року від АТ «Сенс Банк». Інші доходи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 продовжує систематично проходити курси лікування та реабілітаційних заходів (а.с. 17-25):

з 30 вересня 2020 року по 13 жовтня 2020 року перебував у стаціонарі відділення реабілітації;

з 03 квітня 2023 року по 20 квітня 2023 року проходив реабілітаційні заходи у стаціонарі реабілітаційного відділення;

з 22 лютого 2024 року по 02 березня 2024 року проходив лікування у стаціонарі неврологічного відділення;

з 27 березня 2024 року по 10 квітня 2024 року проходив курс реабілітації;

з 05 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року проходив курс реабілітації в стаціонарі неврологічного відділення;

з 12 грудня 2024 року по 21 грудня 2024 року проходив лікування у стаціонарі неврологічного відділення;

з 14 травня 2025 року по 03 червня 2025 року проходив курс фізичної реабілітації у стаціонарі неврологічного відділення;

з 17 червня 2025 року по 26 червня 2025 року проходив курс лікування у стаціонарі неврологічного відділення.

Дослідивши рівень доходів ОСОБА_1 , який складається з пенсійних виплат, апеляційний суд встановив, що розмір аліментів, який щомісяця нараховувався до сплати державним виконавцем за період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2025 року, перевищував щомісячний розмір пенсії заявника.

При цьому апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що підтверджені медичними висновками, наявні у позивача порушення функції статики та ходи, зниження пам`яті, періодичні головні болі, а також рекомендації щодо обмеження важких та незбалансованих фізичних навантажень, суттєво обмежують його можливості з улаштування на роботу.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів, врахувавши майновий стан позивача, його стан здоров`я, рекомендації щодо працевлаштування, ту обставину, що заборгованість в основній своїй частині утворилася після травми та погіршення стану його здоров`я, а також з метою забезпечення балансу інтересів дітей та дійсних можливостей батька з надання утримання, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру заборгованості ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2025 року з 98263,06 грн до 49131, 53 грн.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині незгоди заявника з визначеним судом розміром заборгованості за період з 01 вересня 2019 року до 01 серпня 2020 року, від сплати якої позивача звільнено місцевим судом.

З наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що за указаний період ОСОБА_1 нараховано розмір заборгованості, який становить саме 28752 грн 94 коп. (2508,66 грн + 2461,33 грн + 3156,33 грн + 2461,33 грн + 3387,66 грн + 1292,66 + 3387,66 грн + 1817,66 грн + 3417,66 грн + 1217,66 грн + 3644,33 грн), при цьому, заборгованість нарахована за серпень 2020 року урахуванню до вказаної суми не підлягає.

В частині заборгованості, що виникла до вересня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач не повідомив суду жодних доводів наявності у нього в цей період тяжкої хвороби або інших обставин у розумінні статті 197 СК України, що перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на доньок, тому відсутні підстави для звільнення його від заборгованості у цей період.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, в частині розміру заборгованості по аліментам, від якої звільнений позивач, зазначивши про зменшення розміру заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, що утворилася за період з 17 жовтня 2018 року по 31 травня 2025 року на 77884,47 грн (28752,94 грн + 49131,53 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»

Відповідно до положень ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до задоволених вимог позивача у розмірі 772 грн.

Ураховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому з ОСОБА_6 на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог апелянта у розмірі 913 грн.

Керуючись ст.ст. 374 , п.п. 3,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 січня 2026 року змінити, викласти абзац другий та четвертий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зменшити ОСОБА_1 розмір заборгованості зі сплати аліментів за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 грудня 2018 року у справі № 592/15390/18, що утворилася у період з 17 жовтня 2018 року по 31 травня 2025 року в сумі 148465,86 грн на 77884,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 772 грн.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд справи у розмірі 913 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов