Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/20244/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6769/26

Справа № 522/20244/24

Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Присакара О.Я.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника АТ «УКРСИББАНК» - адвоката Горика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конев Костянтин Сергійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2026 року, повний текст якого складено 06 квітня 2026 року та ухваленого під головуванням судді Косіциної В.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

15.11.1014 року Акціонерне товариство (далі – АТ) «УКРСИББАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 24.11.2005 року між АКІБ «УКРСИББАНК» (нова назва – АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3619-08 ОФ Н, за яким банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 50 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п.1.3.1. Договору, за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну встановлюється процентна ставка у розмірі 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, між АКІБ «УКРСИББАНК» з однієї сторони, ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) з іншої сторони було укладено договір поруки №3619, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язання перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 24.11.2005 року №3619-08 ОФ Н, як і існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У п.3.2. Договору вказано, що порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника по вищестоящому кредитному договору (а.с.24).

Станом на 06.11.2024 року, внаслідок неналежного виконання умов договору, у позичальника має місце заборгованість у розмірі 7 767,86 доларів США, з яких: 5 759,85 доларів США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 705,85 доларів США з 12.08.2024 року по 06.11.2024 року, 1 993,66 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.02.2022 року по 31.10.2024 року, 14,35 доларів США – за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 31.07.2024 року по 31.10.2024 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року позов було задоволено (т.1, а.с.91-96).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року заочне рішення суду від 29.08.2025 року було скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (т.1, а.с.134-137).

КОРОТКОИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2026 року позовну заяву АТ «УКРСИББАНК» було задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача – АТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 711,86 доларів США, а також судовий збір по 2 390,24 грн. з кожного (т.1, а.с.175-183).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ

СКАРГИ НА РІШЕННЯ СУДУ.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Конев К.С. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.191-197).

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.1, а.с.224-227).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, за участю представника АТ «УКРСИББАНК» - адвоката Горика В.М. та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.1, а.с.236-238).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу у відкритому судовому засіданні, за участі з`явившихся учасників справи.

Разом з тим, через повітряну тривогу, оголошену в Одеській області 13.10.2026 року 14 год. 35хв., представник АТ «УКРСИББАНК» - адвокат Горик В.М. надав суду апеляційної інстанції заяву про розгляд його справи в його відсутність.

Враховуючи заяву представника позивача, колегія суддів, після скасування сингалу «повітряна тривога», продовжила розгляд справи за відсутності учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Позиція апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 711,86 доларів США, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, проте, внаслідок неналежного виконання умов договору, у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів (т.1, а.с.175-183).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3619-08 ОФ Н, за яким банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 50 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п.1.3.1. Договору, за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну встановлюється процентна ставка у розмірі 12,5% річних (т.1, а.с.16-19).

З метою забезпечення виконання зобов`язання, між позивачем з однієї сторони, ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) з іншої сторони, було укладено договір поруки №3619, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 24.11.2005 року №3619-08 ОФ Н, як і існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У п.3.2. Договору вказано, що порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника за вказаним кредитному договору (т.1, а.с.24).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідачів станом на 06.11.2024 року виникла заборгованість у розмірі 7 767,86 доларів США, з яких: 5 759,85 доларів США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 705,85 доларів США з 12.08.2024 року по 06.11.2024 року, 1 993,66 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.02.2022 року по 31.10.2024 року, 14,35 доларів США – за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 31.07.2024 року по 31.10.2024 року (т.1, а.с.30-42).

Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не були враховані кошти у загальному розмірі 2 350,11 доларів США, сплачені відповідачем у період з 03.02.2026 року по 11.04.2026 року на погашення простроченої заборгованості.

Так, дійсно відповідачами у вказаний період часу було внесено кошти на сплату заборгованості за кредитом у загальному розмірі 2 350,11 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с.200-207).

Більше того, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було визнано часткову оплату відповідачами заборгованості за кредитом у вказаний період у розмірі 1 783,78 доларів США (т.1, а.с.226зворот).

За таких обставин, враховуючи часткове погашення відповідачами заборгованості за кредитом під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5 417,75 доларів США (7 767,86 – 2 350,11 = 5 417,75), що за курсом НБУ станом на 13.10.2026 року становить 243 564,16 грн. (5 417,75 х 44,9567 = 243 564,16).

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що на підтвердження видачі грошових коштів має бути заява позичальника на їх отримання в іноземній валюті та відповідний меморіальній касовий ордер. Проте, таких доказів позивачем надано не було.

Однак, в матеріалах справи міститься банківська виписка, з якої вбачається видача кредиту позичальнику (т.1, а.с.28-29).

Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.12 р. № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 200/5647/18).

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо отримання кредитних коштів відповідачем.

Крім того, позичальник не заперечує факту отримання коштів, що фактично нівелює цей аргумент.

Станом на дату укладення кредитного договору діяла Постанова НБУ №337 від 14.08.2003 року, яка регулювала касові операції. Відповідно до нормативних вимог строк зберігання касових документів становив 3 роки, у зв`язку з чим позивач з об`єктивних підстав був позбавлений можливості надати суду оригінал касового ордера.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що касові документи оформлювалися у двох примірниках, один з яких передавався позичальнику. Проте, відповідачем не було надано свого примірника касового документу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення банківської виписки, оскільки вони не підтверджені належними доказами та є безпідставними.

Так, банківська виписка за кредитним договором формується на підставі даних автоматизованих банківських систем та є відображенням здійснених операцій за рахунком клієнта. Вона не створюється довільно працівником банку, а генерується програмним забезпеченням фінансової установи на підставі облікових даних.

Саме тому банківська виписка об`єктивно відображає рух коштів та виключає вплив суб`єктивного (людського) фактору на її зміст.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про нібито недоотримання кредитних коштів у зв`язку зі сплатою комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами було укладено 24.11.2005 року.

На виконання цього кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 000,00 доларів США. Зазначене підтверджується кредитним договором, договором поруки, банківськими виписками та розрахунком заборгованості, про що було вказане вище.

При цьому сам позичальник не заперечує факт отримання кредитних коштів та тривалий час належним чином виконував умови договору, що свідчить про визнання як факту отримання кредиту, так і його розміру.

Пунктами 1.3.5 та 1.3.6 Кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити банку комісію за видачу кредиту у розмірі 1% та комісію за оформлення кредитного договору у розмірі 0,1% від суми фактично виданих коштів.

Умовами договору прямо встановлено, що зазначені комісії сплачуються в національній валюті України.

Отже, сплата комісії здійснювалася за рахунок власних коштів позичальника і не зменшувала розмір наданого кредиту, визначеного в іноземній валюті.

Таким чином, твердження апелянта про отримання меншої суми кредиту (49 450 доларів США) є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на неправильному розумінні природи комісійних платежів та суперечить як умовам договору, так і фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що розрахунок заборгованості, зроблений апелянтом, здійснений із суми 49 450,00 доларів США, то доводи в цій частині апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки отримання позичальником кредитних коштів саме у розмірі 50 000,00 доларів США доведено відповідними доказами.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду

апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Конева К.С. підлягає частковому задоволенню, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2026 року – зміні, з ухвалення постанови про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 5 417,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2026 року становить 243 564,16 грн.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 30,25%, з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 099,16 грн.

Резолютивна частина.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конев Костянтин Сергійович, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2026 року в частині заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ: 09807750, заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 417,75 (п`ять тисяч чотириста сімнадцять 75 центів ) доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.10.2026 року становить 243 564,16 (двісті сорок три тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні 16 копійок).

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ: 09807750, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 099,16 (одну тисячу дев`яносто дев`ять гривень 16 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

О.Я. Присакар