Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №511/1589/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №511/1589/26

Суддя: Сегеда С. М.

Номер провадження: 22-ц/813/7188/26

Справа № 511/1589/26

Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Присакара О.Я.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Дівіної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дівіна Алла Альбертівна, на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Бобровської І.В., про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

07.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

КОРОТКОИЙ ЗМІСТ УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.05.2026 року у відкритті провадження було відмовлено, з мотивів того, що в даному випадку вбачається спір про право (а.с.67-69).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ

СКАРГИ НА РІШЕННЯ СУДУ.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дівіна А.А. ставить питання про скасування ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.05.2026 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.71-75).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у режимі ВКЗ, за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Дівіної А.А., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи (а.с.117-120).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Позиція апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку вбачається спір про право (а.с.67-69).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч. 2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Заявник ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 не є батьком неповнолітніх дітей, проте останні перебувають на його утриманні.

Наразі ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Встановлення факту заявнику необхідно для отримання вказаними неповнолітніми дітьми соціальних пільг та привілеїв, освітніх пільг для дітей, для отримання всіх пільг для дітей, що передбачені Законом України «Про охорону дитинства», для реалізації права дітей на отримання допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, що встановлено ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Так, батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно, та які проживають окремо від дітей.

З огляду на встановлені у розглядуваній справі обставини, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається наявність спору про право, зокрема щодо отримання різних пільг дітьми, участі батьків неповнолітніх дітей у їхньому утриманні та/або ухилення від такого утримання, отримання відстрочки від призову на військову службу.

Доведення факту перебування на утриманні дітей пов`язане із настанням (існуванням) обставин, за яких їхні рідні батьки не виконують своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Факт перебування на утримані дітей особою, яка не є їхнім батьком, не може встановлюватись у безспірному порядку або за згодою лише матері дітей, або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дітей.

Такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження із залученням органу опіки та піклування (ч.ч.4,5 ст.19 СК України), а також всіх осіб, у тому числі юридичних, чиїх прав і обов`язків може стосуватись ухвалене у справі судове рішення.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22, постановах Верховного Суду від 18.10.2024 року у справі № 613/1674/23, від 06.11.2024 року у справі № 468/1025/23, від 04.12.2024 року у справі № 551/812/23.

Отже, враховуючи, що в даному випадку є спір про право, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, що не є недопуском до суду, так як дана справа може бути розглянута у позовному провадженні.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм процесуального права на свій розсуд.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 вже зверталася до суду першої інстанції з аналогічною заявою про встановлення факту, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки і піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей (справа № 511/1162/26).

Однак, ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.04.2026 року заяву було повернуто заявнику. Постановою Одеського апеляційного суду від 12.10.2026 року ухвалу суду від 30.04.2026 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч. 1, п. 2 ч.2, ч.ч.3-4 ст. 44 ЦПК України).

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду

апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Резолютивна частина.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дівіна Алла Альбертівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 травня 2026 року про відмову у відкритті провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

О.Я. Присакар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua