Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №766/21145/20 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/21145/20

Пров. №2/766/8094/26

23 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

Позивач АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з лютого 1998 року по листопад 2020 року у сумі 26982,95 грн, та судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Позов мотивовано тим, що АТ "Херсонська ТЕЦ" надає послуги з централізованого опалення відповідачці ОСОБА_1 яка є власником квартири АДРЕСА_1 , на її ім`я відкритий особовий рахунок в службі збуту теплової енергії, згідно якого ведеться облік розрахунків між сторонами. Між ними існують цивільно-правові відносини на підставі договору приєднання. Відповідачка на протязі тривалого часу належним чином не вносить плату за надані їй послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В. від 06.07.2021р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року позов задоволено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.02.2026 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 15.04.2026 року.

24.02.2026 від відповідачки надійшов відзив на позов, за яким просить застосувати наслідки пропущення строку позовної давності. Вказує на зняття її з реєстрації за вказаною адресою з 04.11.2009. Зазначає, що ідентична сума боргу була стягнута з ОСОБА_2 , яка сплачена ним в повному обсязі. Договір про надання послуг з нею не укладався. Сума боргу в межах позовної давності з 12.12.2017 по 11.11.2023 безпідставна, оскільки вона не була власником майна та не була зареєстрована за адресою (право власності набуте у 2024 р.). – весь тягар утримання на попередньому власнику/зареєстрованій особі – ОСОБА_2 . Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує на те, що ОСОБА_1 є власником квартири з 19.06.1998 року. Відсутність договору не звільняє від обов`язку оплати за фактично спожиту електроенергію. Справа № 668/2917/15-ц не стосується предмету спору.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється через неявку всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 з 19.06.1998 та відповідно споживачем послуг з центрального опалення, що надає Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до якого ведеться облік розрахунків між нею та позивачем.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору від 02.12.2021, особовий рахунок – НОМЕР_1 , існує заборгованість в розмірі 26982,95 грн. за період з лютого 1998 року по листопад 2020 року.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі – Закон №2189), «Про теплопостачання» 2 червня 2005 року № 2633-IV (надалі – Закон №2633), «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII (надалі – Закон №2119), Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. №830 (надалі – Правила №830), та іншими як загальними, так й спеціальними нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому власність зобов`язує й власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Тобто, тягар утримання майна Відповідачем, як власником, полягає у тому числі у зобов`язанні нести витрати по утриманню належної йому квартири, в тому числі сплачувати за отримані послуги з постачання теплової енергії, а також у забезпеченні функціонування частини внутрішньобудинкових мереж опалення, які знаходяться в окремому житловому приміщенні, та через які інші мешканці отримують теплоносій, що є в тому числі обов`язком власника окремого приміщення навіть у випадку його відключення та встановлення автономної системи опалення.

Між Позивачем і Відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги, оскільки Позивач фактично надавав Відповідачеві послуги, а Відповідач використовував дані послуги для задоволення власних потреб та не відмовлявсь від них. Багатоквартирний будинок, де мешкає Відповідач, приєднаний до централізованої мережі теплопостачання та гарячого водопостачання. Протягом зазначеного вище періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуги Позивачем від Відповідача не надходило.

Відповідач є індивідуальним споживачем послуг з постачання теплової енергії. Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст.1 Закону №2189).

Позивач безперебійно здійснює постачання теплової енергії до приміщень Відповідача, оскільки Позивача визначено виконавцем комунальних послуг із ЦО, які надаються мешканцям житлових будинків мікрорайону, де заходиться квартира Відповідача, згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №628 від 20.10.2009р.

Частинами 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону №2189 індивідуальний споживач зобов`язаний в тому числі: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положення Закону №2633 також свідчать про те, що правовідносини між енергопостачальною організацією та споживачем мають ґрунтуватися на договірних засадах.

Згідно ч.3 ст.24 Закону №2633, основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Правила).

Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.1, 14 Закону №2189.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (абз.6 п.13 Правил).

Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого п.13 Правил (абз.8 п.13 Правил).

У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни (абз.7 п.13 Правил).

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. (пункт 9 Правил).

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (частини 1, 5 статті 19 Закону №2633).

Статтею 13 Закону №2189 встановлено, що якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі ж якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Згідно ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Позивач постійно здійснює опублікування текстів договорів про надання послуг з теплопостачання, розроблених відповідно до типових, на власному веб-сайті.

Таким чином, виходячи з викладеного, між сторонами склались договірні відносини та укладено індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання, що підтверджується й відповідними діями Відповідача – частковими сплатами за надані послуги з теплопостачання, які наведено у розрахунку сум стягнення.

Відповідно до ст.9 Закону №2189 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення договору.

Аналогічні норми закріплено й іншими нормативними актами - споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст.19 Закону №2633); споживач зобов`язаний сплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором (пункт 45 Правил); наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги (ст.68 Житлового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 81 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, за приписами ч.5 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Предметом спору є заборгованість за спожиту теплову енергію (опалення), які надавалися споживачу (споживачам) за адресою: АДРЕСА_2 за період з лютого 1998 року по листопад 2020 року включно.

З рішення Суворовського районного суду м.Херсона по справі № 668/2917/15-ц від 28 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яке набуло законної сили 11.05.2015 р. вбачається, що предметом позову були ті ж самі послуги, які надані споживачу (споживачам) за адресою: АДРЕСА_2 за період з лютого 1998 року по грудень 2014 року включно.

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з серпня 2010 року по грудень 2014 року в сумі 8730 грн. 57 коп.

Оскільки послуга, яку надає позивач стосується безпосередньо конкретної квартири, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 приймала участь у справі № 668/2917/15-ц як третя особа, а не як відповідач, формально суд позбавлений можливості закриття провадження по справі що того ж самого предмету спору за період з лютого 1998 року по грудень 2014 року на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

В той же час, з відповідача у справі № 668/2917/15-ц ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за період з серпня 2010 року по грудень 2014 року включно в розмірі 8730,57 грн, а тому в частині вимог за вказаний період позов задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимоги з лютого 1998 року по липень 2010 року та з січня 2015 року по листопад 2020 року до відповідачки ОСОБА_1 , як власниці та споживача послуг суд виходить з наступного.

За ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачка ОСОБА_1 визнає, що вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але знята з реєстраційного обліку у 2009 році.

Суворовським районним судом м.Херсона у справі № 668/2917/15-ц встановлено, що ОСОБА_1 знята з реєстрації в квартирі, за якою виник борг, з 04.11.2009 року.

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , її право власності зареєстровано 27.05.2024 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73252215 від 27.05.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Смішко А.М., документ поданий для державної реєстрації – свідоцтво про право власності серія та номер 1077, виданий 19.06.1998 року видавник Фонд комунального майна м.Херсона. Слід зазначити, що хоча реєстратором внесені відомості про спільну часткову власність, але вказано, що відповідачці належить в цілому об`єкт нерухомого майна (розмір частки 1).

Ухвалою від 02.06.2026 судом на підставі ч.7 ст. 81 ЦПК України витребувано з КП «Херсонське бюро технічно інвентаризації» інвентарну справу на квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали суду КП «Херсонське бюро технічно інвентаризації» листом № 321 від 05.06.2021 повідомило суд, що інвентарна справи на зазначену квартиру відсутня (не заводилася), аналогічна відповідь за № 531 від 02.09.2026 надана суду.

На фотокопії свідоцтва про право власності на житло, що було додатком до заяви про поновлення процесуального строку на скасування заочного рішення від 05.12.2025 р. (див. додаток в Електронному Суді - IMG_20251204_102716.jpg) серія та номер 1077, виданий 19.06.1998 року видавник Фонд комунального майна м.Херсона (співвласники квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня відмітка БТІ про реєстрацію.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що право власності відповідачки було зареєстроване в БТІ.

Оскільки докази права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 суду не надані, відсутні підстави вважати, що відповідачка є власником або співвласником квартири АДРЕСА_1 до 27.05.2024.

22.01.2021 р. відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради листом № 16-21/71 від 22.01.2021 р. повідомив суд про не підтвердження інформації щодо місця реєстрації запитуємої особи ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_2 ) за вказаною у запиті адресою. Крім того, вказано, що згідно Реєстру відомості щодо реєстрації запитуваної особи відсутні.

За відомостями ВОМІРМП УДМС України в Херсонській області № 6588/2591 від 02.07.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «зареєстрованим/зняти з реєстрації» не значиться.

Таким чином, позивачем не доведено, що ОСОБА_1 є власником (або співвласником) квартири АДРЕСА_1 або була зареєстрована за вказаною адресою після 04.11.2009, суд вважає ОСОБА_1 неналежним відповідачем за вимогами за період з 04.11.2009 року до липня 2010 року включно та з січня 2015 року по лютий 2020 року включно, внаслідок чого вимоги за вказаний період задоволенню не підлягають.

У зв`язку з визнанням відповідачкою її реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 у період з лютого 1998 року по 03.11.2009 року, суд визнає її належним відповідачем по справі. Відповідно позов щодо стягнення заборгованості за цей період є обґрунтованим.

Послуги з теплопостачання у цей період надавалися належним чином (докази іншого в матеріалах справи відсутні). Враховуючи вимоги ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», положень Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 525, 526, 628, 630 ЦК України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за цей період з лютого 1998 року по 03.11.2009 року.

Відповідачкою заявлено про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.256, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, відповідно до ст.253, 261 цього Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового

Заборгованість за період з лютого 1998 року 03.11.2009 року виходить за межі встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Про наявність судових витрат відповідачкою не заявлено, в порядку, визначеному ч.1 ст. 136 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи до суду не поданий.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 23.10.2026 року.

Керуючись ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 256, 257, 267, 525, 526, 628, 630 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 274-279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в позові Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні відомості щодо сторін по справі.

Позивач: Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (місцезнаходження: м.Херсон, Бериславське шосе, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 00131771)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 )

СуддяО. В. Ус