Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №587/1869/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 587/1869/26

Номер провадження 2/585/2163/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючої судді Машини І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», представник Гуртова Катерина Вікторівна, правонаступник позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник Футорян Світлана Миколаївна, до ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», в особі представника Гуртової Катерини Вікторівни, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

07 жовтня 2019 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №410/709б856-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до Заяви - договору № 410/7096856-СК та паспорта споживчого кредиту Позивач надає Позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту - до 100 000,00 грн.; тип кредиту - кредитна лінія; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією до 05.10.2025 року. Процентна ставка за користування кредитом: 43,20 %. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Згідно з умовами вищезазначеної Заяви-договору, підписавши даний Договір Позичальник:

-акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї Заяви-договору);

-погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються мені у зв`язку із обраним Пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до Договору шляхом підписання цієї Заяви-договору, встановлюється відповідно до умов Договору та залежить від типу обраного ним Пакету послуг та кредитного продукту.

Підписавши зазначену Заяву-договір №410/7096856-СК від 07.10.2019 року, Позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в Заяві-договорі, підтвердив Факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту.

Відповідно до п. 8.1. Правил надання послуг фізичним особам з відкриття, обслуговування та використання поточних рахунків, в тому числі операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток), що с Додатком №1 до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» (далі за текстом - Правила) в рамках укладеного з Клієнтом Договору, Банк встановлює Клієнту ліміт Кредитної лінії, відповідно до умов Договору. При цьому, ліміт Кредитної лінії стає доступний Клієнту для використання не пізніше дня, що є наступним за днем Активації, або в момент здійснення першої видаткової Операції. Дійсним Сторони розуміють та погоджуються з тим, що зобов`язання Банку щодо надання кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії є відкличними та безризиковими для Банку, тобто Банк може відмовитися від надання Клієнту кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії в будь-який час без надання пояснень такої відмови.

Відповідно до 8.1.4. Правил Банк відкриває Кредитну лінію на умовах, визначених Договором та Тарифами. Ліміт Кредитної лінії розраховується Банком самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур Банку, умов цих Правил та Договору. Банк може ініціювати зміну розміру ліміту Кредитної лінії в межах Кредитної лінії та/або загальний розмір Кредитної лінії щомісячно, при цьому Додаткова угода до Договору про зміну ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії не укладається.

Позичальник підтвердив, що ознайомлений в повному обсязі з умовами надання та обслуговування Кредитної лінії, йому повністю зрозумілі всі умови, відсутні зауваження, заперечення або доповнення до них.

Заява - договір оформлена (заповнена та підписана) у двох примірниках, по одному для Клієнта та для АТ «ТАСКОМБАНК» та є документом, що підтверджує відкриття поточного рахунку у Гривні № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.

Порядок повернення заборгованості за Кредитною лінією щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 5% від суми заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості).

Відповідно до п. 8.1.14. Правил клієнт сплачує Банку проценти за користування Кредитною лінією та/або Недозволеним овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах. Проценти за користування Кредитною лінією та/або Недозволеним овердрафтом нараховуються Банком у валюті поточного рахунку з використанням платіжної картки щоденно, на суму використаних коштів станом на кінець кожного дня виходячи з кількості днів в періоді нарахування факт/факт), з урахуванням Пільгового періоду (якщо такий передбачений Тарифом за Продуктом).

Відповідно до п. 8.1.19. Правил у випадку якщо день, який призначений для сплати Обов`язкового мінімального Платежу, припадає на неробочий день Банка, Клієнт зобов`язується забезпечити наявність суми Обов`язкового мінімального Платежу не пізніше 16.00 години за київським часом робочого дня Банку, наступного за днем, який призначений для сплати Обов`язкового мінімального Платежу. У випадку якщо день, який призначений для сплати Обов`язкового мінімального Платежу, як це вказано в положеннях цих Правил, припадає на день, якого немає в календарному місяці, Клієнт зобов`язується забезпечити наявність суми Обов`язкового мінімального Платежу до 16.00 години за київським часом останнього робочого дня місяця, в якому повинно було відбутися погашення, У випадку порушення Клієнтом умов цього пункту, Клієнт є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань щодо сплати Обов`язкового мінімального Платежу, який включає суму Обов`язкового рівного платежу (за його наявності), а несплачена сума Обов`язкового мінімального платежу є простроченою заборгованістю Клієнта в наступний робочий день Банку, що йде за днем призначеним для сплати Обов`язкового мінімального платежу, що визначається згідно з умовами цього пункту.

Відповідно до п. 8.3.3. Правил у разі ініціювання Банком зміни Тарифів в сторону збільшення вартості послуг Банку або зміни Тарифів в сторону зменшення розміру процентів на позитивний залишок коштів на ПР з використанням ПК, Банк зобов`язаний повідомити про це Клієнта не пізніше ніж за ЗО (тридцять) календарних днів до дати впровадження нового розміру Тарифів шляхом розміщення відповідного оголошення про зміни на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях Банку та/або на Офіційному сайті Банку, та/або надіслання інформації про зміни засобами поштового зв`язку, та/або текстовим повідомленням в електронному вигляді на Зареєстрований номер телефону Клієнта, та/або за допомогою СДБО- на розсуд Банку, а нового/зміненого тексту Тарифів - на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях Банку та/або на Офіційному сайті Банку.

Заява - договір набуває чинності з моменту її підписання Сторонами і діє до повного виконання Клієнтом і Банком своїх зобов`язань за ним.

Строк дії Кредитного ліміту становить 12 місяців, при цьому після закінчення зазначеного періоду строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується на такий же строк.

Дострокове повернення заборгованості за Кредитною лінією може відбуватись за власною ініціативою, а також на вимогу Банку у випадках, передбачених договором. Позичальник має право у будь-який час достроково повністю або частково повернути заборгованість за Кредитною лінією без сплати комісії за таке дострокове погашення.

Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою. Отже, Кредитодавць, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.

В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.

Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.

Разом із тим повідомляємо, що умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.

Як наслідок, станом на 06.05.2026 року заборгованість за Заявою - Договором №410/7096856-СК від 07.10.2019 року (кредитна заборгованість), становить 122 925,83 грн., в т.ч.:

- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 67 360,91 грн.;

- заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) - 55 564,92 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками (надаються в додатку).

Таким чином, як зазначає позивач позичальником було грубо порушено умови Кредитного Договору, Умови надання та обслуговування Кредитної лінії, а також норми чинного законодавства.

24 серпня 2026 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду 22.09.2026 року заяву представника ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Футорян Світлани Миколаївни - задоволено, та замінено позивача - акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014). В зазначеній заяві представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Футурян С.М. просить позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2., звернулась до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки доказів наявності у Гуртової Катерини Вікторівни повноважень представляти інтереси позивача у порядку представництва суду не надано, як наслідок, позовна заява подана від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи, та підлягає залишенню позову без розгляду. Аналогічний висновок сформовано судом першої та апеляційної інстанції, позивач уже звертався до Сумського районного суду Сумської області з позовом з тим самим предметом, до тих самих осіб та з тих самих підстав (справа № 587/4971/24), ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Ухвалою Сумського апеляційного суду по справі №587/4971/24 від 17.03.2026 апеляційна скарга Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишена без руху з підстав несплати судового збору, відсутності доказів, достатніх для підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, а також відсутності доказів на підтвердження направлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з додатками. Ухвалою Сумського апеляційного суду по справі №587/4971/24 від 21.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року в даній цивільній справі вважати неподаною і повернути заявнику.

Також відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2., завернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з необґрунтованістю та у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 з 2023 року не є клієнтом АТ «ТАСКОМБАНК».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.10.2019 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 410/7096856-СК про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов договору АТ «Універсал Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 81804,73 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Згідно заяви-договору разом з умовами договору про комплексне банківське обслуговування, паспортом споживчого кредиту та тарифами банку складають договір про надання банківських послуг.

З Виписки по особовим рахункам за період з 07.10.2019 по 13.12.2024 вбачається, що надання кредиту у розмірі 51807,73 грн. на підставі укладеного договору №591047694 від 10.12.2018, а умовами договору № 410/7096856-СК від 07.10.2019 встановлено окремі самостійні зобов`язання. Проте, договір №591047694 від 10.12.2018 не надано, а в обґрунтування позовних вимог договір укладено 07.10.2019.

Матеріали справи не містять і доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором від 07.10.2019 за зазначеними ним реквізитами.

Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у позовній заяві та не зазначені в договорі відповідачу.

Банком надано наступні розрахунки Виписку по особовим рахункам, Просрочка та Вихідний залишок, Вхідний залишок за рахунками за номерами банківських рахунків (IBAN) НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

У той же час, за кредитним договором № 410/7096856-СК від 07.10.2019 відповідачу було відкрито єдиний поточний рахунок спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, номер (IBAN) встановити з наданих доказів позивачем не вдається. У той же час, підтвердження відкриття вищезазначених рахунків та підстави (укладення відповідних договорів) у матеріалах справи відсутні.

26.11.2019 відповідачем нараховано відсотки за кредитним договором № 410/7096856-СК від 07.10.2019 у сумі 3044,16 грн., однак, належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав для нарахування вказаних відсотків, на яку суму здійснювалося нарахування, період та розмір штрафних санкцій, а також факт отримання кредиту відповідно до заяви-договору від 07.10.2019 станом на 26.11.2019 суду не надано.

Посилання позивача на те, що на підставі укладеного договору № 410/7096856-СК від 07.10.2019 відповідач отримала кредит у розмірі 67360,91 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка матеріалами справи не доведено.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі заяви-договору від 07.10.2019 та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк.

Так, заява-договір № 410/7096856-СК від 07.10.2019 містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів. У заяві-договорі та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 платіжну картку, строк дії цієї картки та що на її ім`я відкрито поточний рахунок, а також номер рахунку. Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та розмір встановлених відсотків.

Строк дії картки виданої відповідно до заяви-договору № 410/7096856-СК від 07.10.2019 закінчився 07.10.2021.

З лютого 2020 року по 15.12.2023 вбачається користування відповідачем іншою карткою банку, вірогідно номер рахунку НОМЕР_8 , проте, кредитний договір укладено не було в установленому законом порядку. Сума витрат за вказаним рахунком за період з 14.12.2021 по 13.12.2024 складає 4662,53 грн., сума надходжень від ОСОБА_1 на картковий рахунок перевищує суму витрат. Доказів про стягнення заборгованості за вказаним рахунком та документального підтвердження не надано.

З повідомлення вимоги від 16.09.2024 №184874/70 вбачається направлення такої вимоги відповідачці за адресою, що не відповідає її місцю фактичного та зареєстрованого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів направлення вимог до 16.09.2024 не надано. Однак вказаний лист повернуто відправнику-позивачу 07.10.2024, як не вручене, позаяк, відповідачка була позбавлена можливості його отримати.

Долучена до матеріалів справи вимога не відповідає вимогам,встановленим законом, за змістом та порядком направлення - надсилання поштових відправлень із позначкою "Вручити особисто" за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи фізичної особи, не містить інформації, встановленої законом, про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Вказана у копії вимоги сума не відповідає сумі позовних вимог.

До позову не надано умови щодо зобов`язання позичальника по сплаті заборгованості за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, санкцій за порушення зобов`язань за кредитними договорами , порядок та строки таких нарахувань, включаючи щомісячні та щорічні відсотки. Також, не має доказів того, що саме така редакція Договору та Тарифів діяла на момент укладання кредитного договору №591047694 від 10.12.2018, а також за вищенаведеними банківськими рахунками між позивачем та відповідачем. Оскільки матеріали позовної заяви таку інформацію не містять, відповідач дійшов висновку, що при факти укладення договорів сторони не обумовили у письмовому вигляді умови кредитування - розмір вартості послуги за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та санкції за порушення зобов`язань, порядок та розмір їх нарахування.

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, відсутня можливість ідентифікувати належність електронного платіжного засобу та руху коштів за рахунками відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договорів за наведеними у виписках особових рахунках з ОСОБА_1 АТ «ТАСКОМБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

У розрахунку заборгованості зазначено, що загальний розмір заборгованості за наданим кредитом складає 121892,23 грн. (заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту)) і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів, встановлення, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 07.10.2019 становить 121892,23 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.

Виписки по картковому рахунку також не було долучено позивачем до позову, яка є належним і достатнім доказом як отримання кредитних коштів позичальником,так і користування ними.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за

наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за

кожною операцією, відображено у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка

брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Банк відображає операції в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони здійснені.

Банк за операціями, здійсненими протягом операційного дня обов`язково формує оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість, регістри аналітичного обліку та інші регістри за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом заборгованості, оскільки такий розрахунок є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум. Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15.

Первинних бухгалтерських документів відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 позивачем не надано.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Саме така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц, від 31 липня 2019 року по справі № 553/1325/14-ц, від 30 січня 2018 року по справі 161/16891/15-ц, від 13 червня 2018 року по справі № 733/608/16-ц, від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, від 16.08.2023 року по справі № 206/6390/17.

За п. 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют, Затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/8976 (в редакція, яка була чина у листопаді 2020 року) вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. За п. 1.8 наведеної інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

За п. 46 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, у редакції чинній на момент оформлення кредиту, меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. У відповідності до п. 48 у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Крім того, за положеннями п. 63 наведеного положення в редакції на час формування виписок, наданих позивачем (10.02.2023 ) Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до положень ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (14-131цс19):

«Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової

підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Правовим висновком Верховного Суду від 08 лютого 2018 року (справа № 552/2819/16-ц, провадження № 61-1396св18), за якою суд дійшов висновку, що враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, слід виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Щодо застосування строку позовної давності представник відповідачка зазначає наступне.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Згідно пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності

визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 30.09.2015 у справі № 6-154цс15.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України). Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 17.09.2014 у справі № 6-95цс14, у Постанові від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14.

Верховний Суд неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 справа №6-61 цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Оскільки умовами договору № 410/7096856-СК від 07.10.2019 встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Такий правовий висновок викладений ВС України у постанові від 30.09.2015 у справі №6-154цс15. За встановленими у цій справі обставинами, останній платіж відповідачем був сплачений у 15.12.2023, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за щомісячними платежами, які згідно графіку повинні сплачуватись у відповідний період, оскільки за такими вимогами позивачем вже пропущений строк позовної давності.

Однією із підстав переривання позовної давності є часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з копії виписок за договором № 410/7096856-СК від 07.10.2019, у період з 19.02.2020 по 15.12.2023 користування кредитними коштами та погашення заборгованості Відповідачкою здійснювалося за іншим договором, за банківським рахунком НОМЕР_7 , а за кредитним договором №591047694 від 10.12.2018 (рахунок НОМЕР_9 ) право вимоги за яким сплинув, доказів переривання позовної давності в силу положень частини першої статті 264 ЦК України за вказаними рахунками відсутні, вимога не заявлялась. За випискою по особовим рахункам жодних дій відповідачкою за рахунками не здійснювалося з 15.12.2023.

За таких обставин, перебіг позовної давності визначається з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме з моменту останнього платежу відповідачки по кредиту, що узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного суду від 15.01.2021 у справі № 494/366/19. Отже, строк випущеної картки за договором № 410/7096856-СК від 07.10.2019 закінчився у жовтні 2022 року. Позивач же звернувся до суду з даним позовом від 11.05.2026 до відповідача після спливу строку позовної давності.

У той же час, звертають увагу суду, що позивач уже звертався до Сумського районного суду Сумської області з позовом з тим самим предметом, до тих самих осіб та з тих самих підстав (справа № 587/4971/24), ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду з підстав відсутності підтвердження повноважень представника.

Ухвалою Сумського апеляційного суду по справі №587/4971/24 від 17.03.2026 апеляційна скарга Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишена без руху з підстав несплати судового збору, відсутності доказів, достатніх для підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, а також відсутності доказів на підтвердження направлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з додатками.

Ухвалою Сумського апеляційного суду по справі №587/4971/24 від 21.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року в даній цивільній справі вважати неподаною і повернути заявнику.

У відповіді на відзив, представник АТ «ТАСКОМБАНК» просить позовні вимоги задовольнити, враховуючи наступне.

Щодо твердження представника Відповідача що наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку Відповідача не с належним доказам існування заборгованості.

Відповідно до вимог п. З ч. З ст. 175 ЦНК України до позовної заяви Позивачем, як доказ підтвердження заборгованості Відповідача за кредитним договором було додано (п.6 та п. 7 додатку до позовної заяви): розрахунок заборгованості; виписки по особовому рахунку.

Позивам стверджує, що його діяльність та підготовлені документи повністю відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема вимог ст.68, де зазначено, що банки зобов`язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародних стандартів фінансової звітності. Також, правовою основою в діяльності Банку с дотримання вимог викладених в Постановах Правління Національного Банку України від 11.09.2017 №89 Про затвердження нормативно-правових актів Націопальпого банку України з бухгалтерського обліку.

Форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

До позовної заяви позивачем надано виписки по особовим рахункам кредитного договору №410/7096856-СК подані через систему електронний суд та підписані КЕП уповноваженої особи.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, с первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій г первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 6 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-961 8св19), від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 202! року у справі №209/3046/20(провадження №61-9207св21). від 01 грудня 2021 року у справі №752/14554/15-й (провадження № 61-14046св21). від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, СДРСРУ № 104644740).

Враховуючи наведене, розрахунок заборгованості та виписка з клієнтських рахунків, сформована відповідно до норм діючого законодавства України є належним доказом по справі, оскільки с первинними документами, які підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком в позовній заяві, та є належним доказом існування саме вказаної суми боргу.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого, як додаток до позовної заяви. Відповідачу було надана загальна сума кредиту (тілу кредиту) у розмірі 162 763,88 гри з яких вона погасила по тілу кредиту 95 402,97 грн, отже заборгованість по тілу кредиту станом на 06.05.2026р. складає 67 360,91 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 06.05.2026 нараховано відсотків - 131 669,59 грн. з яких вона погасила 76 104,67 грн., отже заборгованість по відсоткам складає 55 564,92 грн.

Крім того до позовної зави додана копія заяви ОСОБА_1 на безготівкове перерахування коштів від 07.10.2019 року у розмірі 51 804.73 грн з призначенням платежу «для зарахування коштів згідно договору 591047694 від 10.12.2018 року, і саме ця сума зазначена в витратах у розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви за 07.10.2019 року у розмірі 51804,73 грн.

Отже матеріалами справи доведено, що Відповідачка активно використовувала надані їй кошти, так відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору вона здійснювала купівлю в торгово-сервісній мережі, поповнювала картковий рахунок через термінал, погашала прострочені відсотки, але після 15.12.2023 перестала погашати заборгованість та відсотки.

Крім цього, заборгованість за кредитним договором №410/709б856-СК на підставі рішення правління була переведена з балансового рахунку на позабалансовий у зв`язку із тривалим простроченням виконання зобов`язань позичальником; в результаті чого 26.12.2024 боржнику за кредитним договором нарахування процентів не відбувалося, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та випискою.

Якщо представник Відповідача вважає, що наданий позивачем розрахунок невірний, зокрема невірно розраховані відсотки за кредитом, або не відображає сплачені Відповідачем кошти, чи відображає у іншому (меншому) розмірі, то згідно ч. З ст. 12. ч. 1 ст. 81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставили, які маючі, значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечені, представник Відповідача був зобов`язаний його спростувати, надавши свій розрахунок, чого представником Відповідача не зроблено.

За своїми правовими ознаками кредитний договір с консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання падати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати комісії та процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. З наведеного, вбачається, що кредитний договір укладено на принципах добросовісної конкуренції, адже Відповідач самостійно та добровільно обрала АТ «ТАСКОМБАНК» для укладення з нею кредитного договору.

Окрім того, Позивач звертає увагу також на те, що кредитний договір між сторонами укладено у 2019 році. Відповідачка протягом тривалого часу після його укладення жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій чи незгоди з пунктами кредитного договору не висловлювала та не здійснювала дій щодо відмови від договору та здійснювала часткове погашення наявної заборгованості та відсотків.

Кредитний договір підписаний без зауважень у встановленому законом порядку сторонами договору, його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем не надані, так, відповідач у цій справі не подавав зустрічного позову про визнання вищезазначеного договору недійсним: також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного договору недійним та відповідачем суду не надано), а отже відповідно до принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України) вищезазначений кредитний договір є обов`язковим для виконання.

Слід зазначити, що навіть за умови можливих змін в подальших редакціях Тарифів Банку, процентна ставка за Лімітом Кредитування залишалась незмінною, про що свідчить Розрахунок заборгованості та виписки по рахункам Позичальника.

Враховуючи наведене, розрахунок заборгованості та виписка з клієнтських рахунків є належним доказом по справі, оскільки є первинними документами, які підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банкоим в позовній заяві, та є належним доказом існування саме вказаної суми боргу.

ОСОБА_3 здійснила конклюдентні дії по визнанню укладеного кредитного договору та наявності заборгованості, що полягають у сплаті заборгованості що відображено 15 розрахунку заборгованості та виписці по особовому рахунку.

Оскільки Відповідачка добровільно взятих на себе зобов`язань по сплаті позивачеві кредитних коштів та відсотків за користування ними НЕ викопала в повному обсязі, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, то заявлені суми, які підтверджені доданими до позовної заяви документами підлягають стягненню з Відповідачки на користь Позивача у повному розмірі, а також судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України.

Щодо строків позовної давності.

Позовна давність - не строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦТ< України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 'три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку ( ст. 264 ЦК України).

Усвідомлена періодична оплата боргу Відповідачем, є підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по особовим рахункам Відповідачка сплачувала частково заборгованість та відсотки, у зв`язку з чим перервала позовну давність. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У разі неналежного виконання зобов`язань, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення грошових коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі, а за періодичними платежами з моменту несплати окремого платежу. Останнє зарахування коштів за кредитним договором відбулося 15.12.2023 року.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності.

Європейський суд з прав ЛЮДИНИ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (н.1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62. 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо В останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена/постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №668/8830/15-ц).

Разом з тим, Відповідачем, не враховано положення Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих па забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних тараній у зв`язку з поширенням коропавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коропавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України під 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих па забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коропавіруспої хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільпого кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «1 Гро запобігання поширенню па території України коронавірусу (COVID-19)» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню па території України коронавірусу (COVID-19)» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Дія карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, неодноразово продовжувалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів ч мстою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з мстою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р„ № 43, ст. 1394. № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів, на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 12.03.2020 по 30.06.2023 була продовжена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні военного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 нього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб (Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»),

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії военного етапу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком па 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії военного етапу і! Україні з 05 години ЗО хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 15.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії военного етапу н Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 продовжено строк дії военного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України під б лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії военного етапу в Україні з 05 години ЗО хвилин 19 лютого 2023 року строком па 90 діб. Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного етапу в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 продовжено строк дії военного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 продовжено строк дії воєнного етапу в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої принадав на карантин, скасований під час дії военного стану, - була продовжена до закінчення дії воєнного стану.

І тільки 14 травня 2025 Верховна Рада прийняла в цілому законопроект № 11315 "Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодекс) України щодо поновлення перебігу позовної давності'".

Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановленням і продовженням карантину та встановленням воєнного стану були продовжені й строки позовної давності.

Звертаємо увагу, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 суд зазначає, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, а автоматичне продовження них строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Близька за змістом правова позиція щодо застосування статті 258 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, і суд касаційної інстанції у справі № 920/724/21 за аргументами, наведеними у касаційній скарзі, не вбачає підстав для відступу від неї.

Отже твердження Відповідача, що Позивачем пропущено строк позовної давності пред`явлення вимог є хибним.

Щодо твердження представника Відповідачки, що долучена до матеріалів справи вимога не відповідає вимогам, встановленим законом, оскільки направлена не за місцем фактичного місця реєстрації.

Відповідно до заяви-анкети та наданого при укладанні договору копії паспорта Відповідачки адреса її реєстрації: АДРЕСА_2 . Відповідачка та її представник не повідомляли банк про зміну місця реєстрації, також у відзиві на позовну заяву представник Відповідача не падала належні та допустимі докази зміни місця реєстрації Відповідачки та не зазначила з якої дати відбулася зміна.

Так банком було направлено повідомлення-вимогу від 16.09.2024 №184874/70, яка була направлена 18.09.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень доданих до позовної заяви. У повідомленні-вимозі було зазначено, що повернення кредиту повинно бути здійснені Відповідачем протягом 30 календарних днів, з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізнійше 45 календарних днів з дня направления банком повідомлення Позичальнику.

Те що Відповідачка не стала отримувати кореспонденцію, яка надходила на зазначену нею адресу є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.

Позовна заява про стягнення заборгованості з Відповідачки була подана через систему електронний суд 12.05.2026 року, тобто після того, як сплив 45 денний термін після направлення повідомлення-вимоги.

Зазначаємо, що 26.12.2024 відбулося оприбуткування на поза балансі заборгованості за кредитним договором 410/7096856-СК, отже була припинена автоматична пролонгація договору.

Крім того слід зазначити, що наявна судова практика, відповідно до якої не направлення вимоги про дострокове повернення боргу не перешкоджає зверненню до суду.

Також, слід врахувати і правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №372/3743/15-п, за яким, не надіслання Банком в досудовому порядку письмової вимоги Позичальнику про дострокове повернення усієї суми кредиту не є перешкодою для реалізації права Банку звернутись в будь який час за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, оскільки обмеження заявника у праві на судовий захист шляхом відмови в задоволенні позову за відсутності доказів попереднього його звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (підмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, а вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Також, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження №61-175сво21 ) зазначено, що звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 11К України.

Таким чином, суд, враховуючи викладені вище правові позиції та те, що ст.530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, дійшов висновку, що звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що Банк у спірних правовідносинах відповідно до приписів п.п. 6.2.10. 6.3.3 Кредитного договору скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту з огляду на порушення Позичальником обов`язків по сплаті строкових платежів, звернувшись щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника.

Щодо твердження, що позовна заяви з тим самим предметом ти до того ж самого Відповідача вже подавилася і таку позовну заяву залишено без розгляду. Так дійсно представником АТ «ТАСКОМБАНК» була подана така заява, але оскільки представник, яка подавала дану позовну заяву звільнилась і не надала підтвердження своїх повноважень дану позовну заяву залишено без розгляду.

Після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, позивач, па підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України, має право звернутися до суду повторно.

Слід зазначити, що у випадку коли спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (постанова Верховного суду г справі №922/445/19 від 03.10.2019).

В даному випадку просимо звернути увагу на ступінь вини відповідачки у виникненні спору. Дана заборгованість виникла в результаті систематичного невиконання нею умов договору.

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, судом не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, 07.10.2019 року ОСОБА_1 підписала заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №410/7096856-СК, сума бажаного кредитного ліміту 81 804, 73 грн.

Згідно з умов зазначеної заяви-договору, позичальник акцептує публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, і беззастережно приєднується до умов Договору. Згоден, що дана Заява-договір, а також Тарифи банку є невід`ємними частинами Договору.

07.10.2019 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка», відповідно до якого ти кредиту - кредитна лінія, сума кредиту від 0 до 100 000 грн., строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, річна процентна ставка складає 44, 70%.

В заяві на безготівкове перерахування коштів від 07.10.20219 року, ОСОБА_1 просить АТ «ТАСКОМБАНК» перерахувати з її рахунку № НОМЕР_10 , відкритому їй на підставі Заяви-договору № №410/7096856-СК від 07.10.2019 року, кошти на певні реквізити в сумі 51 804,73 грн.

Згідно складеного АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунку заборгованості по кредитному договору №410/7096856-СК від 07.10.2019 року, укладеному з ОСОБА_1 , станом на 06.05.2026 року, заборгованість останньої складає 122 925, 83 грн. з яких заборгованість по тілу кредиту 67 360, 91 грн, заборгованість по відсоткам 55 564, 92 грн.

Представником позивача також надана виписка по особовим рахункам кредитного договору №410/7096856-СК від 07.10.2019 року за період з 07.10.2019 по 06.05.2026 року, з якого вбачається рух коштів по отриманому кредитному договору, зокрема нарахування, списання кредитної заборгованості.

16.09.2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» було направлено повідомлення-вимогу №184874/70 з вимогою повернути заборгованість за кредитним договором.

29.06.2026 року між АТ «ТАСКОМБАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №НІ/11/35-Ф за умовами якого, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення права вимоги.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу №НІ/11/35-Ф від 29.06.2026 року, та реєстру прав вимог від 29.07.2026 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №410/7096856-СК від 07.10.2019 року.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №410/7096856-СК від 07.10.2019 року.

Відповідачка ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість.

Оскільки добровільно відповідачка указану заборгованість не повертає, доказів про відсутності заборгованості суду нею також не надано, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 122 925, 83 грн., що складається з тіла кредиту та відсотків підлягає до задоволення.

Доводи відповідачки про відсутність в неї заборгованості спростовується встановленими судом обставинами, та не знайшли свого підтвердження.

Також необґрунтованим є клопотання відповідачки, про залишення позовної заяви без розгляду, в зв`язку з тим, що позовна заяви з тим самим предметом та до того ж самого відповідача вже подавилася до суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, справа по суті не розглядалася, з огляду на що на підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України, позивач має право звернутися до суду повторно, що ним і було здійснено.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема,Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені,ст. 257-259 ЦК України.

Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, що затверджено Законом від 16.04.2025 № 4356-ІХ, який продовжує дію воєнного стану.

Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану, які були скасовані 4 вересня 2025 року. Позивач звернувся до суду з позовом 13.05.2026 року.

Тобто строк позовної давності позивачем не пропущено, тому клопотання ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662, 40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», представник Гуртова Катерина Вікторівна, правонаступник позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник Футорян Світлана Миколаївна, до ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014) суму заборгованості за кредитним договором №410/7096856-СК від 07.10.2019 року в розмірі 122 925 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014), місцезнаходження: Україна, 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Представник позивача: Футорян Світлана Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_12 , поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4, тел. НОМЕР_13 .

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 ), місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_15 .

Повтний текст рішення складено 26.10.2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина