Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №950/2990/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2990/26

Номер провадження 3/950/1233/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 003644 від 21 вересня 2026 року, ОСОБА_1 20 вересня 2026 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у с. Рябушки Сумського району Сумської області, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме під час сімейного конфлікту словесно погрожував їй фізичною розправою, чим, за твердженням працівника поліції, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, працівник поліції послався на те, що постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року останнього вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема погроз, образ чи переслідування, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина третя ст. 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Отже, для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно довести не лише наявність попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, а насамперед факт вчинення нового протиправного діяння, яке відповідає ознакам домашнього насильства, визначеним законом.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що обов`язковим для кваліфікації дій як психологічного домашнього насильства є встановлення не лише відповідних умисних дій, але й передбачених законом негативних наслідків для постраждалої особи.

При цьому суд враховує, що сам по собі сімейний конфлікт не є тотожним домашньому насильству, однак словесні погрози, образи та інші дії, вчинені під час такого конфлікту, за наявності передбачених законом ознак можуть утворювати склад адміністративного правопорушення. Тому правова оцінка події не може обмежуватися встановленням лише факту сварки між подружжям.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення, заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також копію постанови суду від 16 квітня 2026 року.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 003644 від 21 вересня 2026 року, суд зазначає, що в ньому викладено загальне формулювання щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру шляхом словесних погроз фізичною розправою.

Водночас протокол не містить достатньої конкретизації змісту висловлених погроз, обставин їх висловлення, характеру поведінки ОСОБА_1 , яка могла свідчити про їх реальність, а також відомостей про конкретні негативні наслідки для психічного здоров`я потерпілої.

Саме по собі зазначення працівником поліції правової кваліфікації поведінки особи не звільняє від необхідності доказування фактичних обставин, які утворюють відповідний склад адміністративного правопорушення.

Із письмової заяви ОСОБА_2 від 21 вересня 2026 року встановлено, що вона звернулася до поліції з проханням провести перевірку та вжити заходів щодо її чоловіка, який, за її повідомленням, 20 вересня 2026 року близько 20 год. 00 хв. вчинив стосовно неї дії психологічного характеру, зокрема словесно погрожував фізичною розправою, унаслідок чого виникла сімейна сварка.

Суд враховує, що зазначена заява є самостійним джерелом доказової інформації та підтверджує факт звернення потерпілої до правоохоронного органу у зв`язку з поведінкою чоловіка.

Разом із тим із її змісту неможливо встановити, які саме висловлювання були адресовані заявниці, за яких конкретних обставин вони пролунали, чи викликали вони в неї побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або інші негативні наслідки, необхідні для встановлення відповідного складу правопорушення.

Аналогічні обставини щодо виникнення словесного конфлікту та погроз фізичною розправою відображені у письмових поясненнях ОСОБА_2 .

Однак ці пояснення переважно стосуються поведінки її чоловіка та загального перебігу сімейного конфлікту. Вони не містять конкретного опису того, яким чином відповідні дії вплинули на її психічний стан, чи відчувала вона реальне побоювання за власну безпеку, чи спричинила поведінка чоловіка інші наслідки, передбачені законом.

Оцінюючи наведені пояснення, суд не ставить під сумнів право потерпілої на звернення за захистом від будь-яких проявів домашнього насильства та не вважає, що відсутність спеціального медичного чи психологічного висновку сама по собі виключає можливість встановлення психологічного насильства.

Такі наслідки можуть бути доведені різними належними доказами, зокрема послідовними і конкретними поясненнями потерпілої, показаннями свідків, відомостями про її поведінку та емоційний стан, іншими об`єктивними даними.

Проте у цій справі сукупність наданих матеріалів не дає можливості достовірно встановити настання відповідних наслідків.

Письмові пояснення ОСОБА_1 від 21 вересня 2026 року також підтверджують факт виникнення сімейного конфлікту. У них він повідомив про сварку з дружиною, висловлювання на підвищених тонах та погрози.

Суд бере до уваги наведені пояснення як доказ обставин поведінки ОСОБА_1 , однак зазначає, що визнання особою певних фактичних дій чи навіть використання у власних поясненнях юридичного формулювання «домашнє насильство» не замінює встановлення судом усіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення.

Правова кваліфікація встановлених обставин належить до компетенції суду та повинна здійснюватися на підставі закону й сукупності досліджених доказів.

При цьому пояснення ОСОБА_1 не містять відомостей, які б дозволяли достовірно встановити характер і ступінь впливу його поведінки на психічне здоров`я потерпілої.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначені відомості про свідка, однак самостійних письмових пояснень цієї особи, які б містили конкретні дані про обставини конфлікту, характер висловлених погроз та реакцію на них потерпілої, серед наданих суду матеріалів немає.

Інших доказів, які б дозволяли усунути зазначену неповноту фактичних даних, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що виклик поліції та звернення із заявою можуть свідчити про серйозність сприйняття потерпілою конфліктної ситуації, а тому підлягають врахуванню під час оцінки доказів. Водночас у конкретних обставинах цієї справи самі по собі вони не усувають невизначеності щодо наявності передбачених диспозицією ст. 173-2 КУпАП наслідків та причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_1 і такими наслідками.

Судом також досліджено копію постанови Лебединського районного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року у справі № 950/755/26, провадження № 3/950/416/26, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зазначена постанова має значення для встановлення ознаки повторності, передбаченої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Водночас факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності не може підміняти доказування нового правопорушення та не створює презумпції винуватості цієї особи в будь-якому наступному сімейному конфлікті.

Отже, навіть за наявності ознаки повторності для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності необхідно встановити всі елементи об`єктивної та суб`єктивної сторін нового адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про достатність доказів, суд враховує правовий підхід, відображений у постанові Рівненського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року у справі № 567/113/26, відповідно до якого сам по собі факт існування конфліктних ситуацій між членами сім`ї не є безумовним свідченням вчинення психологічного домашнього насильства, а обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні перевірятися та підтверджуватися належними доказами.

Застосовуючи зазначений підхід, суд водночас враховує відмінності обставин цієї справи, зокрема наявність письмових пояснень подружжя про погрози. Однак і ці пояснення повинні оцінюватися з погляду доведеності всіх обов`язкових ознак інкримінованого правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначений обов`язок передбачає необхідність встановлення не лише певної поведінки особи, а й усіх юридично значущих ознак правопорушення, відповідальність за яке передбачена законом.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Застосування зазначених конституційних гарантій під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які за своїм характером мають каральну спрямованість, узгоджується також із вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та презумпції невинуватості.

Суд не вправі виходити з припущення про доведеність складу правопорушення лише через попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності або наявність сімейного конфлікту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявні у справі матеріали підтверджують виникнення 20 вересня 2026 року конфлікту між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 , під час якого мали місце словесні погрози та образливі висловлювання.

Разом із тим із досліджених доказів не встановлено з необхідним ступенем переконливості, що зазначені дії спричинили саме ті негативні наслідки для психічного здоров`я потерпілої, які є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Відсутність достатніх доказів цієї обов`язкової ознаки не може бути усунута шляхом припущень або покладення на ОСОБА_1 обов`язку доводити свою невинуватість.

Отже, хоча матеріали справи містять відомості про поведінку ОСОБА_1 , яка стала підставою для звернення його дружини до поліції, сукупність цих матеріалів не дає суду достатніх правових підстав для висновку про доведеність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин підставою для закриття провадження є саме недоведеність складу адміністративного правопорушення, а не заперечення факту виникнення конфліктної ситуації між подружжям.

Оскільки ОСОБА_1 не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за інкриміноване правопорушення, підстави для стягнення з нього судового збору, передбаченого ст. 40-1 КУпАП, відсутні.

Керуючись ст. 7, 9, 173-2, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 251, 252, 280, 283, 284, 285, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ