Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №705/6735/24
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1289/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/6735/24 Категорія: 310080000Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -
в с т а н о в и в:
03.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення адіментів на дитину.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 10.09.2010 між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. За час перебування в шлюбі мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Уманського міськрайонного суду від 20.10.2022 шлюб між ними було розірвано. На даний час їх малолітній син залишився проживати разом з нею і знаходиться на її матеріальному утриманні та вихованні, а відповідач коштів на утримання дитини не надає. Матеріальне становище їх сина на даний час незадовільне, так як вона сама його матеріально утримує. Разом з тим, будь-яких стягнень за рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 не проводиться, інших малолітніх дітей у нього немає. З огляду на викладене вона вимушена звернутися до суду про примусове стягнення аліментів з відповідача для матеріального забезпечення і утримання своєї малолітньої дитини. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з моменту подачі позову до суду.
11.01.2025 ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Вимоги зустрічного позову обгрунтовані тим, що твердження ОСОБА_1 , викладені у позові, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи та спростовуються відповідними доказами. У відповідності до військово-облікового документу ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідному ТЦК та СП та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Він є співвласником вказаної квартири та проживає там із сином ОСОБА_3 . Після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України у 2022 році було прийнято рішення вивезти ОСОБА_3 за кордон, що і було зроблено. Тому, 09.07.2022 з метою захисту дитини, її інтересів, збереження фізичного та психологічного здоров`я дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 разом із своєю дитиною виїхав за кордон. У кінці вересня 2022 року ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_4 повернулися до України. Саме у цей проміжок часу, коли батько із дитиною перебував за кордоном, ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. З того часу ОСОБА_6 проживає разом із своїм батьком, який повністю ніс витрати по утриманню та вихованню дитини тоді і по теперішній час.
Позивач за зустрічним позовом зазначив, що ОСОБА_3 навчається у навчальному закладі приватний заклад дошкільної та загальної середньої освіти «Уманська дитяча академія» Згідно з умовами вказаного договору батько сплачує кошти за навчання у розмірі одноразового благодійного внеску у розмірі 3500,00 грн та надання освітніх послуг в межах календарного місяця у розмірі 7500,00 грн. Окрім вказаних витрат ОСОБА_2 несе витрати з оплати харчування в Академії всього на загальну суму 9 220,00 грн. Тому, зазначення обставин ОСОБА_1 про утримання дитини ОСОБА_4 не відповідає дійсності і спростовується доданими доказами. Батько дитини бере активну участь у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , що спростовує позицію ОСОБА_1 щодо відсутності матеріального утримання та вихованні дитини ОСОБА_4 . Умови проживання дитини задовільні, дитина бажає проживати з батьком, про що зазначено у акті обстеження умов проживання від 03.01.2025.
Тому, з урахуванням принципів справедливості, сумлінності і розумності, рівності батьків щодо обов`язку по утриманню дітей, враховуючи вимоги статті 182 СК України та виходячи зі встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожиткового мінімуму, позивач вказав, що цілком обґрунтованим, з урахування матеріального положення відповідача за зустрічним позовом, є всі підстави просити стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 196,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення зустрічного позову до досягнення дитиною повноліття.
Також стороною позивача за зустрічним позовом зазначено про те, що ОСОБА_2 створив ОСОБА_4 належні умови для виховання і розвитку, про що свідчить наявність житла і належних умов проживання, самостійного доходу від підприємницької діяльності. З огляду на викладене можна стверджувати, що ОСОБА_7 гармонійно зростає з батьком, який проявляє до нього любов і турботу, забезпечує його належний щоденний догляд, дбає про його здоров`я, цікавиться його життям, докладає зусиль щодо покращення навчання. При цьому, не можна минути поза увагою того факту, що ОСОБА_6 не має бажання проживати разом із матір`ю із тих причин, що разом із нею проживають її діти від першого шлюбу, з якими ОСОБА_7 не може ладнати, та неодноразово між ними виникав конфлікт у зв`язку із великою різницею у віці. Крім того, непоодинокі випадки, коли матір, тиснучи психологічно, намагалася переконати ОСОБА_4 повернутися до неї і вказані розмови супроводжувалися в тому числі нецензурною лексикою, що підтверджується аудіо записами із телефону ОСОБА_4 .
Керуючись такими доводами, ОСОБА_2 просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 3 196,00 гривень на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196,00 грн, щомісячно, починаючи з 11 січня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суд врахував, що, станом на час подання ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів, ОСОБА_3 проживав з батьком ОСОБА_2 та проживає з ним на даний час, відповідно перебуває на його утриманні. Зазначене також не спростовано позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 .
Щодо задоволення позовних вимог зустрічного позову про стягнення аліментів із ОСОБА_1 суд виснував, що малолітня дитина проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні, тому аліменти на утримання сина слід стягнути із матері ОСОБА_1 на користь батька ОСОБА_2 . При визначенні розміру аліментів суд врахував межі позовних вимог та те, що відповідач за зустрічним позовом є фізичною особою підприємцем, має змогу сплачувати аліменти на утримання дитини, тому дійшов до переконання, що з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 196,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Визначаючи місце проживання дитини разом з батьком суд врахував, що син сторін проживає з батьком ОСОБА_2 , який займається вихованням сина, піклується про нього, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, думку дитини, заслухану у судовому засіданні, висновок органу опіки та піклування та дійшов висновку про те, що проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком повною мірою відповідає його інтересам, позитивно сприятиме розвитку сина сторін як психологічно, так і фізично. Будь-яких підстав вважати, що внаслідок проживання із батьком права дитини можуть бути порушені, судом не встановлено.
Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Суд врахував затрачений сторонами час, співмірність наданої правничої допомоги та гонорару, а також складність справи та задовольнив заяву позивача за зустрічним позовом частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне трактування судом норм матеріального права, необгрунтованість висновків суду, надання переваги одним доказам перед іншими, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з батьком та стягнення аліментів на його утримання.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що, надаючи пояснення у судовому засіданні, син жодного слова не сказав щодо свого небажання проживати з матір`ю, а пояснив, що не хоче проживати в селі, де є коти та собаки. Непорозуміння зі старшою сестрою та братом, його відмова у спілкуванні з ОСОБА_4 є просто образою через відібрання телефону. Посилання в рішення на те, що ОСОБА_7 дав пояснення, що він не любить маму не відповідає дійсності і посилання на те, що він поїхав з татом, коли мама вигнала тата з дому, взагалі не зрозуміло звідки були переписані. Крім того, думка дитини була заслухана в судовому засіданні без участі спеціаліста та експерта, які могли б надати пояснення щодо висловленої думки дитини, чи це дійсно його думка, чи на його думку був вплив з боку позивача чи інших родичів.
Також скаржник зазначає, що у рішенні суду є посилання на аудіо та відеозаписи, як на докази, досліджені в судовому засіданні, проте телефонні розмови можуть бути доказом у суді, якщо вони здобуті законно, тобто отримані шляхом добровільного запису учасником розмови, а тому є допустимими, оскільки не порушують таємницю спілкування. Водночас записи, зроблені без згоди особи, можуть бути визнані недопустимими, якщо отримані з порушенням прав на таємницю спілкування, особливо без відповідного дозволу суду.
Висновок опікунської ради апелянт вважає необ`єктивним та необгрунтогваним, оскільки в його основу покладено не фактичну перевірку умов проживання матері та батька та їх способу життя, а результати психологічної діагностики, яка невідомо де, коли, ким і при яких обставинах була проведена та надана до опікунської ради представником ОСОБА_2 . В наданих актах обстеження службою у справах дітей відображена суперечлива інформація, яка не відповідає дійсності, зокрема щодо того, що ОСОБА_2 є власником СТО. Крім того, в одних актах зазначено, що дитина проживає з батьком і матір`ю, а в інших, що дитина проживає з батьком більше двох років, але така інформація не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Факт проживання дитини з батьком встановлено з грудня 2024 року, що підтвердила і свідок ОСОБА_8 , мати ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_4 .
Скаржник акцентує увагу суду на тому, що в матеріалах справи відсутні характеризуючі дані та докази, які підтверджують матеріальний стан ОСОБА_2 . У власності ОСОБА_2 є тільки частка в квартирі, де він проживає. ОСОБА_1 були надані докази її матеріального стану та характеристика з місця проживання та роботи.
ОСОБА_1 вважає, що суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , не врахував та не прийняв до уваги, що з часу проживання дитини з батьком дитина почала хворіти, має зайву вагу та інші захворювання, які потребують лікування з дотриманням дієтичного харчування, але батько дитини цього не робить. ОСОБА_2 створив такі умови, що дитина позбавлена всього того, що мала раніше, проживаючи з матір`ю, а поведінка батька позбавила дитину його улюблених занять та спілкування з рідними та друзями, які проживають в с. Кочубіївка Уманського району. Зазначає, що на даний час дитина більше часу проводить за комп`ютером, але суд, ухвалюючи рішення, проігнорував всі ці порушення зі сторони батька дитини, не врахував і те, що ОСОБА_2 порушив права матері на спілкування дитини.
Також суд не врахував, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, але з 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 позбавлена можливості спілкуватися із сином, дитина перебуває в ізоляції від матері та родичів, спілкування із сином можливе тільки з викликом наряду поліції, оскільки батько дитини чинить перешкоди матері у спілкуванні та зустрічах із сином, налаштовує дитину проти матері.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на тому, що в інтересах дитини буде саме почергове проживання з кожним із батьків і саме така модель була раніше узгоджена між батьками малолітнього ОСОБА_4 , проте з грудня 2024 року ця домовленість була порушена ОСОБА_2 .
Скаржник просить прийняти до уваги довідки лікаря-педіатра про хвороби сина ОСОБА_4 , оскільки такі докази були отримані скаржником після закінчення строку для надання доказів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко Р.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У контексті доводів апеляційної скарги адвокат зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє ОСОБА_1 права на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. У разі наявності спору щодо способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною такий спір може вирішуватися окремо у порядку, передбаченому сімейним законодавством.
Адвокат Кравченко Р.М. звертає увагу апеляційного суду на аудіо та відеозаписи у яких, на його переконання, чітко прослідковується спілкування матері із сином та їх позиції, належність голосу позивачеві нею не заперечується. Щодо заперечень скаржника щодо неналежності та недопустимості аудіо та відеодоказів адвокат зазначає, що рішення суду, яке оскаржується апелянтом, ґрунтується не виключно на цих записах, а в сукупності доказів: висновку органу опіки, який є об`єктивним, думці дитини, показах свідків, письмових доказів, аудіо та відеодоказів, тощо.
Щодо аргументів скарги в частині заслуховування думки дитини у судовому засіданні адвокат просить врахувати, що у судовому засіданні, яке відбулося 18 серпня 2025 року, був присутній ОСОБА_7 , оскільки відповідно до порядку розгляду справи було погоджено заслухати думку дитини. При цьому, наголошує, що порядок розгляду справи був погоджений із стороною ОСОБА_1 та на присутності психолога чи іншого експерта, як зазначає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, їх сторона не наполягала. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо незалучення спеціаліста чи експерта є некоректним та не узгоджується із позицією представника, яка була зазначена безпосередньо під час судового засідання.
У відзиві також зазначено, що, з огляду на рішення суду, яке оскаржує апелянт, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до закону. Стаття 171 Сімейного кодексу України, яка регулює право дитини бути вислуханою, не вимагає обов`язкової участі психолога чи експерта під час заслуховування судом думки дитини. Це окрема процедура з`ясування позиції дитини, а не допит малолітнього свідка. Під час розгляду даного питання представником ОСОБА_2 було акцентовано увагу на тому, що в даному випадку дитина не допитується, а має бути заслухана її думка з приводу цього, що якраз і передбачено законодавством, враховуючи вік дитини. Отже, суд мав повне право безпосередньо заслухати думку дитини.
Також у відзиві заперечуються доводи скарги щодо неналежного та несвоєчасного піклування батька дитини про стан здоров`я ОСОБА_4 .
Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.10.2014 Виконавчим комітетом Кочубіївської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є: батьком - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_9 . (а.с. 7, т.1)
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 10 вересня 2010 року в Уманському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 447. Відновлено ОСОБА_9 її дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 8-9, т.1).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/001134235 від 26.01.2025 ОСОБА_3 з 01.10.2014 по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 98, т.1).
Будинок АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2011 (а.с. 169-170, т.1).
ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 16.09.1997.
Сторонами підтверджується та не заперечується, що з 09.07.2022 по 18.09.2022 ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_4 перебували за кордоном та 25.07.2022 ОСОБА_1 було перераховано ОСОБА_2 кошти у сумі 3 000,00 грн.
08.10.2023 ОСОБА_1 було відшкодовано в бібліотеку Уманської гімназії № 5 Уманської міської ради 1 040,00 гривень в рахунок втрачених підручників (а.с. 178, т.1).
30.10.2023 було укладено декларацію з ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПЕРВИНКА», де пацієнтом є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарем Зелепухіна В.В . Довіреною особою пацієнта є ОСОБА_9 , контактний номер телефону матері НОМЕР_3 , контактний номер телефону батька - НОМЕР_4 (а.с. 111, т.1).
Відповідно до характеристики з приватного закладу дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» від 03.01.2025 ОСОБА_6 навчається у згаданому закладі з 4 класу. Має навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Вміє самостійно працювати, контролює себе. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу. На уроках уважний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя. Скромний, товариський, дисциплінований, самостійний. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню ОСОБА_4 , бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником учня. Приймає активну участь у загальношкільних та класних зборах. (а.с. 47, зв, т.1)
Характеристика з Приватного закладу дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» від 23.01.2025 викладена аналогічно попередньому змісту за виключенням посилання на участь батька. Крім того, у ній зазначено, що мати у 2023-2024 навчальному році укладала договір на надання освітньої послуги (а.с. 99, т.1).
З приватним закладом дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» сторонами було укладено договори про надання освітніх послуг: № 211 від 25.08.2022 (а.с. 108-110, т.1), про надання освітніх послуг у 2023 році укладено матір`ю (а.с. 108-110, т.1); № 68 від 08.08.2024 укладено батьком (а.с. 40, т.1).
10.02.2025 ОСОБА_2 укладено договір на надання послуг №115 з школою програмування «Logika» щодо навчання програмуванню ОСОБА_3 (а.с. 139 зв -141, т.1) та оплачено навчання ОСОБА_2 в лютому та березні 2025 року.
Матеріалами справи також підтверджено, що як мати, так і батько, сплачували кошти за навчання та харчування сина в приватному закладі дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія», що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями, а саме:
-матір`ю ОСОБА_1 було сплачено кошти: 24.01.2022, 23.02.2022, 02.05.2022, 25.08.2022, 25.08.2022, 05.12.2023, 08.12.2023, 01.02.2024, 27.02.2024, 26.03.2024, 11.04.2024, 31.05.2024, 03.05.2024.
-батьком ОСОБА_2 було сплачено кошти: 03.11.2023, 05.12.2023, 08.01.2024, 02.02.2024, 23.02.2024, 21.03.2024, 07.05.2024, 05.06.2024, 15.08.2024, 04.09.2024, 25.09.2024, 01.10.2024, 27.10.2024, 13.11.2024, 25.11.2024, 01.12.2024, 23.12,2024, 02.01.2025, 17.01.2025, 06.02.2025, 11.03.2025.
З наведеного вбачається, що як батьком, так і матір`ю укладалися договори про навчання сина в приватному закладі дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» та обома сплачувалися кошти за навчання та харчування сина. При цьому, договори із закладом освіти у 2024 році та у 2025 році було укладено батьком ОСОБА_2 та з вересня 2024 року кошти сплачувалися лише ним.
Як матір, так і батько мають подяки із закладу освіти за любов, підтримку та активну участь у житті їх дитини ( а.с. 48, 107, т.1).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 14.11.2023 Службою у справах дітей Уманської міської ради було обстежено умови проживання дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі звернення ССД Паланської сільської ради. За вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення, облаштоване під СТО. На 4 поверсі СТО «Вежа» створено умови для тимчасового перебування дитини: є місце відпочинку зі всіма зручностями. Дитина має речі для зміни шкільного одягу, коли перебуває у батька. За цією адресою працює і є власником батько ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 . Син підтримує з батьком дружні стосунки, після школи ОСОБА_7 разом з батьком приїздить на СТО. У приміщенні, де перебуває дитина, є комп`ютерна техніка, стіл, ліжко, приміщення зі всіма зручностями. Зі слів батька дитина проживає то з ним, то з матір`ю, але більшість часу дитина хоче бути з батьком, дідусем та бабусею (а.с. 100, т.1).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 03.01.2024, здійсненого Службою у справах дітей Уманської міської ради на підставі заяви ОСОБА_2 з метою встановлення факту місця проживання дитини з батьком, службою було обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Помешкання зі всіма зручностями, умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні умови відповідають встановленим нормам, у помешканні чисто, прибрано. У малолітнього ОСОБА_4 є окрема упорядкована кімната, хлопчик має особисте ліжко, письмовий стіл для навчання, шафу для одягу та особистих речей, забезпечений усім необхідним для нормального фізичного, розумового та гармонійного розвитку. За цією адресою проживають: батько ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , бабуся ОСОБА_12 та дідусь ОСОБА_13 . Стосунки у сім`ї дружні, відкриті, довірливі. У сім`ї позитивна психологічна атмосфера. Вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_4 займається батько. Зі слів дитини він довгий час проживає з батьком, з матір`ю підтримує стосунки в телефонному режимі. Мати хлопчика з сім`єю не проживає 2,5 роки. ОСОБА_7 має бажання проживати з батьком, пояснивши це тим, що він добре до нього ставиться, проводить з ним багато часу, цікавиться його навчанням (а.с. 39, т.1).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 05 лютого 2025 року, здійсненого Службою у справах дітей Уманської міської ради на підставі заяви ОСОБА_2 з метою встановлення факту місця проживання дитини з батьком, службою було обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Помешкання зі всіма зручностями та косметичним ремонтом. Умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає встановленим нормам, в квартирі чисто, прибрано, затишно. У малолітнього ОСОБА_4 є окрема кімната, облаштована відповідними меблями, а саме: особистим ліжком, письмовим столом для навчання, шафою для одягу. У хлопчика є місця для навчання та відпочинку. Він забезпечений усім необхідним для його фізичного, духовного та гармонійного розвитку. Стосунки у сім`ї дружні, щирі, довірливі, відкриті, панує позитивна психологічна атмосфера, налагоджений побут і режим. На час перевірки малолітній ОСОБА_7 перебуває зі своїм батьком, бабусею та дідусем. Хлопчик почувається добре. У спілкуванні з ним з`ясувалося, що він довгий час проживає з татом, так як його мати з ним не проживає. В розмові з ОСОБА_4 з`ясувалося ще й те, що він не має бажання проживати зі своєю матір`ю в селі, що він тільки підтримує зв`язок по телефону і то рідко. Між батьком та сином тісний родинний зв`язок, повага та взаєморозуміння. (а.с. 132, т.1)
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18 лютого 2025 року, складеного Службою у справах дітей Паланської сільської ради за заявою ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання у будинку АДРЕСА_2 житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з чотирьох кімнат, кухні, ванної кімнати, веранди, підведено всі комунікації. У помешканні чисто, всі речі знаходяться на своїх місцях, продукти харчування в наявності. Сезонний одяг та взуття наявні. Для ОСОБА_4 відведена окрема кімната, яка облаштована відповідно до віку та потреб дитини. Окреме спальне місце, письмовий стіл, стінка, комп`ютер, телевізор. За цією адресою проживають: мати ОСОБА_1 , син ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (на час обстеження умов проживання перебував у батька, який проживає окремо). Стосунки між членами сім`ї родини дружні, доброзичливі. Із традицій відзначають дні народження та церковні свята. Комісія дійшла висновку, що у помешканні створені належні умови для навчання, виховання та розвитку малолітнього. (а.с. 172, т.1)
Відповідно до акту про фактичне місце проживання особи від 05.05.2025, складеного за підписами сусідів будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38, т.1).
Згідно із довідкою-характеристикою Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області № 16-06/8 від 21.01.2025 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 . Не одружена, має троє дітей. Працює директором земельно-кадастрового бюро, зареєстрована приватним підприємцем, вчасно сплачує податки, які надходять в казну громади. Характер має спокійний, врівноважений. Веде здоровий спосіб життя, підтримує дружні відносини з рідними, сусідами, приймає активну участь в житті громади. Була головою батьківського комітету в період навчання дітей в Кочубіївській загальноосвітній школі (а.с. 176, т.1).
Відповідно до характеристики Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області № 02-10/89 від 24.01.2025 ОСОБА_1 сертифікований інженер, має у власності приватне підприємство «Земельно кадастрове бюро», яке зареєстроване по місцю проживання, а також зареєстрована як ФОП. Сплачує податки в місцевий бюджет. Надає послуги з розробки землевпорядкової документації Паланській сільській раді, проводить фахові консультації, також залучається в складі комісії як інженер-землевпорядник для вирішення земельних спорів. Розлучена, має трьох дітей, один із яких неповнолітній, що проживають з нею. До повноліття старших дітей мала статус «багатодітна мати» має у власності спортивних коней, проводить тренування своїх дітей. Висловлювала готовність за наявності додаткових спеціалістів надати своїх коней і спортсменів для виступу на користь громади. Чемна, привітна та ввічлива жителька громади (а.с. 175, т.1).
ОСОБА_1 20.10.2023, 23.10.2023, 11.01.2024 та 16.01.2025 зверталася до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області із повідомленням про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 спричиняє психологічний тиск на неї та дитину, вчиняє відносно заявниці можливо не правомірні дії, намагається забрати сина та перешкоджає їй забрати сина. Перевірки за заявами ОСОБА_1 були проведені відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та у реєстрації до ЄРДР було відмовлено за відсутності ознак кримінального правопорушення.
Як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 додано до справи копії фото доказів того, що син проводить із ними час і дозвілля.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Уманської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 17.04.2025 № 2601/01/01-35 Службою у справах дітей Уманської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть дійти згоди щодо проживання дитини.
Відповідно до психодіагностичного висновку за результатами психологічної діагностики ОСОБА_3 з`ясовано, що ОСОБА_7 комунікабельний, але щирий та відкритий лише з людьми, які до нього добре ставляться, високий рівень тривожності та нестійка, переважно знижена самооцінка зумовлена булінгом, фізичним та емоційним нехтуванням з боку матері та сестри.
Згадки про матір та сестру викликають у ОСОБА_4 соматичні реакції: почервоніння шкіри, спітніння, тремор рук, все це зумовлено сильним страхом взаємодії з ними.
Своєю родиною вважає тата, з батьками мами не спілкується та докладає зусиль, щоб пригадати їхні імена, при згадках про матір та сестру когнітивна активність сповільнюється, спостерігаються паузи між словами, тремтіння, однак у розмові про тата хлопчик спокійний, більш активний.
Ключові моменти ставлення ОСОБА_3 до батька - захист, до матері - страх і інколи відчай.
В нього виражена прихильність до батька, визнання його авторитету і надія, що він захистить від проблем. Розкутість, щирість у спілкуванні з батьком, уникання соціальної взаємодії з іншими людьми через страх булінгу, матір, сестру сприймає як загрозу стосункам в родині, що нині склалися, страх майбутнього, зумовлений конфліктами у родині.
Мати та батько мають рівні права щодо виховання, утримання, навчання дитини, під час обстеження житлово-побутових умов проживання обох батьків, встановлено, що вони мають добрі умови для проживання, утримання сина, але ОСОБА_6 висловив свою думку про проживання його разом з батьком, враховуючи його психологічний стан, інтерес та бажання, комісією з захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради від 15.04.2025 порушено клопотання перед органом опіки та піклування Уманської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги вимоги чинного законодавства, захищаючи права та інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 (а.с. 249-252, т.1).
У судовому засіданні суду першої інстанції заслухані покази свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 .
Показання свідків з обох боків у сукупності чітко доводять те, що протягом тривалого часу (щонайменше з кінця 2024 року і станом на 2025-2026 роки) малолітній ОСОБА_7 фактично постійно проживає з батьком ОСОБА_2 . Батько забезпечує його відвідування школи, догляд та дозвілля. Аналіз показань свідків також вказує на те, що мати хлопця ОСОБА_1 під час їх спільного проживання займалася розвитком та вихованням дитини.
Правовідносини щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків мають наступне правове регулювання.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З матеріалів справи достовірно встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до липня 2022 року проживав з батьками у с. Кочубіївка Уманського району, а після запровадження в Україні воєнного стану виїхав разом з батьком ОСОБА_2 за спільною згодою батьків до Болгарії. Після припинення шлюбних відносин між сторонами та розірвання шлюбу з жовтня 2022 року ОСОБА_7 почергово проживав і з батьком і з матір`ю. Із вересня 2022 року дитина навчається у приватному закладі дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» у м. Умань, вчиться у школі програмування у м. Умань, а з грудня 2024 року постійно проживає з батьком ОСОБА_2 .
Спір між сторонами щодо участі матері у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 не вирішувався.
Орган опіки та піклування Уманської міської ради вважав доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .
Органом опіки та піклування враховано думку дитини, пояснення матері та батька, психологічний стан дитини, як додатковий критерій психологічного комфорту дитини, його інтереси та бажання, умови для проживання та утримання в обох батьків, що свідчить про першочергове врахування органом опіки та піклування інтересів дитини, та рівність прав та обов`язків обох батьків, тому доводи скарги щодо необ`єктивності зазначеного висновку є непереконливими та не спростовують його висновків.
У судовому засіданні малолітній ОСОБА_7 повідомив суду, що хоче залишитися проживати разом із батьком.
Судом першої інстанції надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків та фактичне їх здійснення, враховано думку дитини, фактичний розподіл між сторонами батьківської опіки й відповідальності, тривале проживання малолітньої дитини разом з батьком, наявність у ОСОБА_4 відповідних соціальних зв`язків за місцем проживання, а також висновок органу опіки та піклування, підстав вважати який необґрунтованим апеляційним судом не встановлено, тому дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Слід зауважити, що надані сторонами докази на підтвердження та спростування доцільності визначення місця проживання дитини разом із батьком були оцінені судом першої інстанції в сукупності, зокрема і участі батька та матері у вихованні та розвитку дитини, спільну участь у забезпеченні його дозвілля та відпочинку.
Посилання апеляційної скарги на недобросовісні дії ОСОБА_2 в частині вчинення перешкод щодо її участі у вихованні спільного сина сторін, налаштування сина проти матері, що, на думку скаржника, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з ним, колегія суддів відхиляє. Спір щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина може бути предметом окремого розгляду у суді щодо способу участі у вихованні дитини.
Доводи скаржника щодо заслуховування думки дитини у судовому засіданні без участі спеціаліста або експерта, які могли б надати пояснення щодо висловленої думки дитини, не спростовує бажання малолітнього ОСОБА_4 проживати разом із батьком та є безпідставними.
Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Це право також передбачено статтями 3 і 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей Ради Європи, а також статтею 24 § 1 Хартії основоположних прав Європейського Союзу.
Згідно з Рекомендацією CM/Rec(2025)4 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам щодо захисту прав та найкращих інтересів дитини в провадженнях з розлучення батьків від 28 травня 2025 року, прийнятою для створення спільної основи для оцінки найкращих інтересів дитини, визначено, що найкращим інтересам дитини має приділятися першочергове значення або, якщо це передбачено законом, найважливіше, при вирішенні спорів у всіх провадженнях та альтернативних процедурах вирішення спорів, що підпадають під сферу застосування цієї рекомендації. Дитина повинна мати право бути поінформованою та консультованою, а також висловлювати свою думку. Поглядам дитини повинна приділятися належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до Розділу IV зазначеної Рекомендації дитині слід надати реальну та ефективну можливість висловити свою думку, безпосередньо або іншим чином, і підтримати її в цьому за допомогою низки механізмів та процедур, що враховують інтереси дитини. Слід враховувати рівень розуміння та здатність дитини до спілкування, а також обставини справи.
Компетентні органи влади повинні оцінювати рівень розуміння дитини в кожному конкретному випадку. Незалежно від віку, особливо коли дитина просить бути заслуханою, слід припускати достатній рівень розуміння. Якщо національне законодавство встановлює віковий ценз, нижче якого дитина не вважається такою, що має достатній рівень розуміння для вираження своїх поглядів, такий віковий ценз повинен періодично переглядатися, а Державам-членам рекомендується розглянути можливість його скасування.
Якщо дитина потребує допомоги для вираження своєї думки, така допомога повинна бути надана. Якщо дитина не може висловити свою думку через вік або здібності, її точка зору з відповідних питань повинна, за необхідності, бути з`ясована та передана спеціально призначеним та кваліфікованим представником або фахівцем.
Думку дитини можна з`ясувати різними способами, наприклад: a) шляхом проведення співбесіди з дитиною компетентним органом влади за умови дотримання відповідних гарантій; b) шляхом складання звіту на основі співбесіди з дитиною, проведеної кваліфікованим фахівцем, призначеним компетентним органом влади.
Механізм або процедура, що застосовуються в конкретному випадку, повинні враховувати обставини, вік дитини та рівень її розуміння, а також її здатність до спілкування; у разі необхідності з дитиною слід проконсультуватися щодо способу, у який вона бажає бути заслуханою. У разі необхідності дитину слід вислухати безпосередньо.
Європейський суд з прав людини зауважував, що національні органи влади зобов`язані з власної ініціативи розглянути доцільність заслуховування дитини, безпосередньо або іншим чином (рішення ЄСПЛ у справі M.P. and Others v. Greece, № 2068/24, від 09 вересня 2025 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що заслуховування думки дитини при вирішенні спору щодо визначення її місця проживання є необхідним, з урахуванням її віку, здібностей та рівня розуміння для вираження та оцінки її поглядів.
Суд першої інстанції оцінив думку дитини у судовому засіданні, встановив відсутність примусу дитини у відповідях на поставлені запитання. Відеозапис судового засідання 18.08.2025 свідчить про те, що дитина, із врахуванням його віку, з достатнім розумінням та досить чітко давала відповіді на питання судді, представників обох сторін та служби у справах дітей, зокрема надавши чітку відповідь про його бажання проживати разом із батьком.
Крім того, доводи скаржника про те, що дитина нібито не говорила про небажання проживати з матір`ю, акцентуючи увагу саме щодо місця проживання у селі, спростовуються записом судового засідання суду першої інстанції, де малолітній ОСОБА_7 чітко висловив свої побажання щодо місця проживання. Твердження про маніпуляції чи сторонній вплив є припущеннями апелянта, не підтвердженими належними та допустимими доказами (зокрема, висновком судово-психологічної експертизи).
У контексті приписів статті 160 СК України істотними під час визначення місця проживання дитини є пояснення виключно дитини, яка досягла десяти років, а отже, дії суду першої інстанції в цій частині у повному обсязі відповідають вимогам сімейного законодавства.
Слід зауважити, що підставою для визначення місця проживання дитини законодавство визначає сукупність ознак, головною якістю яких є якомога точніша відповідність інтересам дитини. Підставою для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини слугував, крім іншого, також висновки органу опіки та піклування, в якому також було відображено думку малолітнього ОСОБА_4 і скаржником не спростовано зафіксовану у висновку думку дитини щодо місця проживання з батьком.
Доводи апелянта про те, що дитина почала хворіти та має зайву вагу, потребує спеціального харчування та бездіяльність батька, є необґрунтованими та недоведеними. Довідки лікаря-педіатра, які апелянт просить долучити на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд відхиляє на підставі статті 367 ЦПК України, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від її волі. Крім того, наявність хронічних чи сезонних захворювань у дитини вимагає лікування, проте в матеріалах справи відсутні докази ухилення батька від забезпечення медичної допомоги чи дотримання дієти.
Аргументи скарги щодо неналежності та недопустимості як доказів аудіо та відеозаписів розмов на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 грунтуються на вимогах ст. 81 ЦПК України, оскільки здійснення звукового/відеозапису особи без її згоди порушує право на охорону особистих інтересів особи, а відомості про те, що такий аудіозапис отриманий у встановленому законом порядку з попередження особи про запис відсутні. Проте, окрім спірних аудіо та відео доказів, суд в сукупності повно та всебічно дослідив і інші належні та допустимі докази у справі, на підставі яких встановив сукупність ознак, головною якістю яких є якомога точніша відповідність інтересам дитини, і дійшов вірного висновку про доцільність встановлення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.
Щодо зазначеної скаржником моделі почергового проживання апеляційний суд зауважує наступне.
Верховний Суд в окремій ухвалі від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 звернув увагу Кабінету Міністрів України на необхідність удосконалення нормативно-правових актів з метою усунення недоліків на стадії примусового виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною, залучення батьків, органів у справах дітей, адвокатів, виконавців до співпраці з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, забезпечення реального виконання рішень судів у справах щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми, усунення перешкод у цьому, у тому числі розроблення цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків.
Під час вирішення спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд наділений повноваженнями розглянути можливість і доцільність застосування таких моделей фізичної опіки: - спільна опіка з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21); - визначення місця проживання дитини у помешканні, в якому дитина проживала, а батьки при цьому почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з узгодженим графіком; - визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків за відповідним графіком.
Однак батьки не змогли налагодити конструктивну комунікацію щодо здійснення батьківських прав. Питання встановлення спільної опіки над дітьми сторони справи не ініціювали, в матеріалах справи відсутні докази згоди сторін спору, чинної саме станом на час розгляду справи, на спільну опіку з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком, у зв`язку з чим відповідний довід апеляційної скарги ОСОБА_1 не може бути взятий до уваги та слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Врахувавши інтереси малолітнього сина, його психологічний стан та думку ОСОБА_4 , права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків, проживання батьків у різних містах, сформоване стабільне середовище проживання дитини, яка вже тривалий час успішно соціалізована та навчається за місцем проживання батька, відсутність будь-яких належних та допустимих доказів щодо загрози здоров`ю та розвитку хлопця за місцем проживання батька, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та визначено місце проживання дитини з батьком та ухвалено стягувати з матері дитини аліменти на її утримання, з цих же підстав відповідно відмовлено у задоволенні первісного позову про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина.
Колегія суддів зауважує, що мати дитини безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку свого сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я, стан розвитку, проводити з сином необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким він буде проживати більшість часу. Визначення на цьому етапі місця проживання ОСОБА_3 з батьком не повинно негативно впливати на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним з батьків не зменшує обсяг батьківських прав іншого з батьків та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.
Більш того, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини, зокрема спільної фізичної опіки, про що неодноразово підкреслював Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, на час розгляду справи найбільше відповідає забезпеченню її найкращих інтересів.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи залишення рішення суду першої інстанції без змін, перерозподіл судових витрат щодо сплати судового збору апеляційним судом не проводиться.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua