Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №212/15235/25
Суддя: Галацевич О. М.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №212/15235/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого – судді Галацевич О.М.
суддів: Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Житомирі цивільну справу №212/15235/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у місті Житомирі,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 12 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 3332037, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
У подальшому на підставі договору факторингу від 30 червня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке, своєю чергою, на підставі договору факторингу від 23 травня 2024 року відступило це право вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс».
Таким чином, позивач зазначав, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3332037 від 12 грудня 2020 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач зазначав, що станом на день звернення до суду заборгованість становить 49 200,00 грн, з яких 15 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 34 200,00 грн – заборгованість за процентами.
У зв`язку з наведеним просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 200,00 грн, а також судові витрати, зокрема 2 422,40 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2020 року в розмірі 25 550,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню за кредитним договором, а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нараховані за кредитним договором проценти є надмірними та не відповідають засадам справедливості, добросовісності й розумності, закріпленим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України. Вважає, що стягнення процентів у загальному розмірі 10 550,00 грн за основної суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки покладає на споживача непропорційно великий обов`язок зі сплати коштів у разі невиконання договірних зобов`язань.
Посилається на те, що умови договору, які передбачають сплату надмірної компенсації за порушення зобов`язань, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а тому відповідні нарахування не підлягають стягненню.
Крім того, апелянтка не погоджується зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх розмір неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та таким, що не відповідає критерію розумності.
Також зазначає, що суд першої інстанції неправильно розподілив судові витрати, оскільки судовий збір підлягав стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Зазначає, що кредитний договір укладено відповідачкою добровільно, на погоджених сторонами умовах, зокрема щодо розміру процентних ставок та порядку їх нарахування. Відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розрахунок якої здійснено відповідно до умов договору.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору, позивач зазначає, що відповідачка під час його укладення погодилася з усіма умовами, зокрема щодо розміру процентних ставок, та не надала доказів на підтвердження їх несправедливості. Вважає, що посилання на надмірність процентів не є підставою для звільнення від обов`язку їх сплати.
Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції вже зменшив заявлену до стягнення заборгованість із 49 200,00 грн до 25 550,00 грн, врахувавши інтереси обох сторін, а тому підстав для її подальшого зменшення немає.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що їх розмір підтверджений належними доказами, а доводи відповідачки про неспівмірність таких витрат є необґрунтованими. Наголошує, що суд першої інстанції вже зменшив заявлений розмір витрат із 16 000,00 грн до 4 000,00 грн з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та критерію розумності.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти, натомість остання належним чином не виконала зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів. При цьому ТОВ «Факторинг Партнерс» у встановленому законом порядку набуло право вимоги за відповідним кредитним договором.
Визнавши обґрунтованими вимоги про стягнення основної суми кредиту та процентів за первісний строк кредитування, суд першої інстанції зменшив розмір процентів, нарахованих за період прострочення, з 25 650 грн до 2 000 грн, пославшись на засади розумності, справедливості та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності підстав для стягнення основної суми кредиту. Водночас висновок про стягнення процентів за період після закінчення погодженого сторонами строку кредитування не повною мірою відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та прийняття такої пропозиції другою стороною і може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3332037, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000 грн (а.с.9–12).
Зазначений договір та пропозицію про його укладення відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором М176131.
Факт перерахування 12 грудня 2020 року кредитних коштів у сумі 15 000 грн на банківську картку відповідачки підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 10 листопада 2025 року, інформацією АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за рахунком (а.с.18–20, 125–127).
На підставі договору факторингу від 30 червня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за кредитним договором № 3332037 від 12 грудня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке, своєю чергою, на підставі договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року відступило право вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» (а.с.29-47). Відповідно до витягу з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором (а.с.48-50).
Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.
Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до договору, датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів визначено 11 січня 2021 року.
Пунктом 1.5 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, розмір якої залежить від фактичного виконання споживачем умов договору.
Так, відповідно до пункту 1.5.1 договору знижена процентна ставка становить 0,57 % на день від суми кредиту та застосовується в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.4 договору, за умови повного погашення кредитної заборгованості протягом цього строку або трьох календарних днів після його закінчення.
Згідно з пунктом 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,9 % на день від суми кредиту та застосовується протягом первісного строку кредитування, якщо споживач не виконав умов застосування зниженої ставки, а також протягом нового строку кредитування в разі його продовження відповідно до пунктів 4.1–4.6 договору.
Цим же пунктом передбачено застосування стандартної процентної ставки в межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль із моменту виникнення прострочення.
Отже, умовами договору розмежовано нарахування процентів протягом погодженого сторонами строку кредитування, у разі його продовження та після виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання.
Порядок продовження строку кредитування визначено розділом 4 договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження в порядку, визначеному пунктами 4.2–4.5 договору.
Згідно з пунктом 4.2 договору споживач, якщо заборгованість за кредитом становить не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.3 договору.
Відповідно до пункту 4.3 договору пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом здійснюється шляхом внесення платежу на користь кредитодавця в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на таку пропозицію товариство може надати протягом 24 годин із моменту вчинення відповідних дій споживачем. Якщо споживач, здійснюючи платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, він зобов`язаний повідомити про це кредитодавця.
Згідно з пунктом 4.4 договору кредитодавець має право, але не зобов`язаний, акцептувати пропозицію споживача щодо продовження строку кредитування шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням нової дати повернення кредиту.
Згідно з пунктом 4.5 договору в разі акцепту кредитодавцем відповідної пропозиції новий строк кредитування обчислюється з наступного дня після вчинення споживачем дій, зазначених у п. 4.3 договору, а нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті споживача.
Таким чином, продовження строку кредитування за умовами укладеного сторонами договору не є автоматичним наслідком неповернення кредитних коштів у визначений строк, а потребує вчинення споживачем передбачених договором дій та погодження кредитодавцем відповідної пропозиції.
Однак матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_1 платежів з метою продовження строку кредитування, акцепту кредитодавцем відповідної пропозиції чи визначення сторонами нової дати повернення кредиту.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не містить відомостей про здійснення відповідачкою платежів або продовження строку кредитування.
Отже, передбачена договором процедура пролонгації сторонами не була реалізована, а тому погоджений ними строк кредитування закінчився 11 січня 2021 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «Авентус Україна» нарахувало проценти за користування кредитом за період із 12 грудня 2020 року до 11 квітня 2021 року в загальному розмірі 34 200 грн, виходячи зі стандартної процентної ставки 1,9 % на день.
Із зазначеної суми 8 550 грн становлять проценти за первісний 30-денний строк кредитування, а 25 650 грн - проценти, нараховані за наступні 90 днів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
З огляду на те, що відповідачка не виконала умов договору щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості, передбачених пунктом 1.5.1 договору, підстав для застосування зниженої процентної ставки немає.
За таких обставин нарахування процентів за первісний 30-денний строк кредитування за стандартною ставкою 1,9 % на день відповідає погодженим сторонами умовам договору.
Розмір цих процентів становить 8 550 грн (15 000 грн ? 1,9 % ? 30 днів).
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки 15 000 грн основної суми кредиту та 8 550 грн процентів за користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування є правильним.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки 2 000 грн процентів, нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти, які нараховуються внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу, наголосивши на їх різній правовій природі.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється шляхом порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, правочину в цілому та намірами сторін.
Колегія суддів враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), відповідно до якого суд під час вирішення спору може здійснювати тлумачення нечітких або двозначних умов договору про споживчий кредит на користь споживача без пред`явлення окремої позовної вимоги про тлумачення договору. Водночас за відсутності відповідної позовної вимоги споживача суд не вправі самостійно змінювати умови договору чи зменшувати погоджений сторонами розмір процентів.
Зі змісту укладеного сторонами кредитного договору вбачається, що умови щодо нарахування процентів, зокрема положення пункту 1.5.2 договору, викладені в розділі 1 «Предмет договору», який визначає суму кредиту, строк кредитування та процентні ставки за користування кредитними коштами.
Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредитування становить 30 днів, а можливість його продовження передбачена в порядку та на умовах, визначених розділом 4 договору.
Пунктом 1.5.2 договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,9 % на день, яка застосовується протягом первісного строку кредитування за відсутності підстав для застосування зниженої ставки, протягом нового строку в разі пролонгації, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль із моменту його виникнення.
Положення пункту 3.1 договору також передбачають нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кредитом, у тому числі протягом визначеного договором періоду прострочення.
Водночас порядок продовження строку кредитування окремо врегульований розділом 4 договору, який передбачає вчинення позичальником відповідних дій для ініціювання пролонгації та погодження нового строку кредитування.
Отже, договором передбачено застосування єдиної стандартної процентної ставки в розмірі 1,9 % на день у різних випадках, пов`язаних із користуванням кредитними коштами.
При цьому положення пункту 1.5.2 договору не містять прямого визначення процентів, що нараховуються протягом періоду прострочення, як іншого розміру процентів, установленого сторонами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, відповідальність сторін за порушення договірних зобов`язань урегульована окремим розділом 7 договору.
При цьому колегія суддів враховує, що спірні проценти нараховані кредитодавцем за єдиною стандартною процентною ставкою, визначеною договором за користування кредитними коштами, та включені до загального розрахунку заборгованості за процентами. Зазначені обставини у сукупності зі змістом інших умов договору мають значення для визначення правової природи відповідних нарахувань.
Оцінюючи зазначені положення договору в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів враховує, що стандартна процентна ставка визначена договором як плата за користування кредитними коштами, тоді як питання відповідальності сторін окремо врегульовано розділом 7 договору.
За таких обставин саме по собі передбачення пунктом 1.5.2 договору можливості нарахування процентів протягом 90 днів після закінчення строку кредитування не дає достатніх підстав для висновку про погодження сторонами цих процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Як установлено судом апеляційної інстанції, строк кредитування за договором закінчився 11 січня 2021 року. При цьому відповідачка не вчинила передбачених розділом 4 договору дій, необхідних для продовження строку кредитування, а доказів погодження сторонами нового строку повернення кредиту матеріали справи не містять. Отже, пролонгація кредитного договору не відбулася.
За таких обставин право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України припинилося після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.
Суд першої інстанції, кваліфікувавши нараховані після закінчення строку кредитування проценти як міру відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України, не здійснив системного тлумачення відповідних умов договору у взаємозв`язку з іншими його положеннями та характером заявлених позовних вимог.
На переконання колегії суддів, за встановлених у цій справі обставин підстав для такої правової кваліфікації нарахованих позивачем процентів немає.
Отже, проценти в розмірі 25 650 грн, нараховані за 90 днів після закінчення строку кредитування, стягненню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення 2 000 грн із зазначеної суми підлягає зміні шляхом виключення цієї суми із загального розміру заборгованості.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23 550 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 8 550 грн - проценти за користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.
Щодо доводів апеляційної скарги про несправедливість розміру процентів за кредитним договором колегія суддів зазначає, що значна сума нарахованих процентів порівняно з основною сумою кредиту не є достатньою підставою для їх зменшення судом без відповідної вимоги споживача про зміну або визнання недійсними умов договору.
Водночас у цій справі колегія суддів не змінює погодженого сторонами розміру процентної ставки, а шляхом системного тлумачення умов договору визначає правову природу нарахованих процентів та період, за який вони підлягають стягненню.
Тому підстав для зменшення процентів у розмірі 8 550 грн, нарахованих протягом погодженого сторонами строку кредитування, колегія суддів не встановила.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 49 200 грн підлягають задоволенню частково - на суму 23 550 грн, частка задоволених позовних вимог становить 47,8659 %.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1 159,50 грн (2 422,40 грн ? 23 550 грн / 49 200 грн).
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зменшив заявлений позивачем розмір таких витрат із 16 000 грн до 4 000 грн.
З огляду на зміну розміру задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу, визначені судом першої інстанції в розмірі 4 000 грн, підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 914,63 грн (4 000 грн ? 23 550 грн / 49 200 грн).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки оскаржена заборгованість становить 25 550 грн, а за результатами апеляційного перегляду її розмір зменшується на 2 000 грн, частка задоволення апеляційної скарги щодо заборгованості становить 7,8278 %.
Відповідно до зазначеної пропорції судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу таким чином: 355,54 грн - за рахунок позивача та 4 186,46 грн - за рахунок відповідачки.
Оскільки сплату судового збору відстрочено, зазначені суми підлягають стягненню в дохід держави з відповідних сторін.
Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням положень частини шостої статті 19, частини третьої статті 389 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2026 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором № 3332037 від 12 грудня 2020 року в розмірі 23 550 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 8 550 грн - заборгованість за процентами».
Змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521) судового збору з 2 422 грн 40 коп до 1 159 грн 50 коп, а витрат на професійну правничу допомогу з 4 000 грн до 1 914 грн 63 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» у дохід держави 355 грн 54 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 4 186 грн 46 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua