Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №758/592/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №758/592/26

Суддя: Левицька Я. К.

Справа № 758/592/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

представника позивача Гончарука М.П. (в режимі ВКЗ),

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Громадська організація «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» через систему «Електронний суд» звернулась до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 під час пресконференції (відеозапис на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2»), а саме: « ОСОБА_3 , можна сказати, приватизував черліденг та Федерацію»; « Людина не є ефективним менеджером, як ми тут всі вже це побачили. Людина не має на меті розвитку спорту, не має на меті утримати кожну дитину в Україні в наш час...»; «… керується якимись особистими вподобаннями, якимись особистими рішеннями, можливо якимось телефонним правом або якимись кулуарними домовленостями»;

- зобов`язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом зачитування резолютивної частини рішення суду під час публічного виступу на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позов обґрунтовано тим, що позивач є всеукраїнською громадською організацією, національною спортивною федерацією з виду спорту «черліденг», президентом якої є ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2» відбулася пряма трансляція пресконференції на тему «ІНФОРМАЦІЯ_3», під час якої відповідач поширила зазначені висловлювання. На думку позивача, висловлювання стосуються його статутної діяльності як юридичної особи та є твердженнями про факти: Федерація як неприбуткова організація не може бути об`єктом приватизації; ефективність менеджменту у спорті має об`єктивні критерії, а досягнення спортсменів Федерації (медалі чемпіонатів світу і Європи, ліцензія на Всесвітні ігри) спростовують твердження про неефективність; вираз «телефонне право» означає звинувачення в корупційному впливі. Інформація поширена на загальнонаціональному ресурсі та залишається доступною.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 177 ЦПК України.

09 лютого 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

10 березня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач позов не визнає і заперечує щодо його задоволення, вважає безпідставним і бездоказовим. Посилається на те, що спірні висловлювання є оціночними судженнями та припущеннями, що підтверджується, зокрема, вжитими зворотами «можна сказати», «можливо». Зауважує, що висловлювання стосуються фізичної особи - ОСОБА_3 , а не позивача як юридичної особи. Будь-яка публікація в медіа, в т.ч. на YouTube-каналі«ІНФОРМАЦІЯ_2» є формою реалізації права на свободу вираження поглядів будь-якої особи (ст. 34 Конституції України), в т.ч. може бути і у вигляді критики діяльності публічної організації. Тема пресконференції стосувалась дитячого спорту, що є предметом суспільного інтересу, а тому межа допустимої критики діяльності організацій, які здійснюють публічну діяльність, є ширшими. Відповідач реалізує своє право на критику діяльності громадської організації, що гарантовано Конституцією та практикою ЄСПЛ. Також відповідач виступала після інших учасників пресконференції, які навели відомі їм факти щодо діяльності керівника Федерації, і давала оцінку почутому. Президента Федерації було запрошено на пресконференцію, проте позивач участі в обговоренні не взяв. Для задоволення позову про захист ділової репутації необхідна наявність сукупності обставин, серед яких - поширення саме недостовірної інформації у формі фактів. Оскільки спірне висловлювання є критичним судженням, воно не може бути об`єктом судового спростування.

11.03.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача, вказавши, що висловлювання прямо згадують Федерацію черліденгу груп підтримки спортивних команд, характеризують внутрішні процеси юридичної особи, а навіть оціночні судження повинні мати достатнє фактичне підґрунтя.

12.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких зазначено про необхідність врахування контексту конференції, яка була організована - обговорення проблемних питань у розвитку черліденгу і можливі шляхи усунення штучних перешкод у розвитку цього виду спорту. Тобто мета конференції завідомо передбачала можливість висловлювання критики до тієї діяльності, яка, на думку учасників, створювала такі перешкоди, та привернення до важливої теми, яка стосується розвитку дітей та спорту, уваги громадськості. Сам ОСОБА_3 , як президент Всеукраїнської федерації черлідингу груп підтримки спортивних команд, був запрошений на конференцію та мав можливість висловити свою думку/заперечення. Більш того, був обізнаний про контекст зустрічі. Позивач, маніпулючи контекстом, свідомо ігнорує, що на початку свого виступу відповідач чітко зазначила: «Тому що я, … чесно, трохи в шоці від того, що я зараз чую...» (наведено в стенограмі до позовної заяви, час: 01:03:30), а також наступне: «Тому що те, що я почула, ті факти, які наводить ОСОБА_6 або інші тренери...» (наведено в стенограмі до позовної заяви, час: 01:03:45). Ці фрази свідчать, що відповідач дає своє оціночне судження почутому на цій же конференції, а не наводить свої факти/групу фактів. На підтвердження зазначеному також важливо врахувати, що ОСОБА_1 виступала практично останньою із запрошених гостей, після того, як всі інші учасники, у тому ж числі: ОСОБА_8 - засновниця Всеукраїнської федерації черлідингу груп підтримки спортивних команд, керівниця команди RED FOXES та ОСОБА_9 - віцепрезидентка Федерації черлідингу та мажорет-спорту України (CFU); ОСОБА_10 - президент Федерації черлідингу України та інші навели відомі їм факти стосовно діяльності саме ОСОБА_3 як керівника Громадської організації "Всеукраїнська Федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" та свої оцінки щодо них.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.06.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача заперечили проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.

Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2» відбулася пряма трансляція пресконференції на тему «ІНФОРМАЦІЯ_3». Учасниками пресконференції були ОСОБА_8 - засновниця Всеукраїнської федерації черлідингу груп підтримки спортивних команд, керівниця команди RED FOXES; ОСОБА_17- адвокат, спортивний юрист, третейський суддя Спортивного арбітражного суду при НОК України; ОСОБА_9 - віцепрезидентка Федерації черлідингу та мажорет-спорту України (CFU); ОСОБА_12 - начальниця масового спорту м. Києва (онлайн); ОСОБА_13 - директорка КДЮСШ «Арго»; ОСОБА_14 - семикратна чемпіонка Європи з черлідингу, багаторазова чемпіонка України. До участі також запрошені: ОСОБА_3 - президент Всеукраїнської Федерації черліденгу груп підтримки спортивних команд; ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_3; ОСОБА_18 - президентка Федерації черлідингу та мажорет-спорту України (CFU), заслужена тренерка України; ОСОБА_16 - президент Федерації черлідингу та черспорту України; ОСОБА_10 - президент Федерації черлідингу України.

Згідно зі стенограмою відеозапису, поданою позивачем, у проміжку з 01:03:15 до 01:05:15 трансляції відповідач, яку модератор пресконференції представив як маму однієї зі спортсменок, зазначила, що як мама спортсменки та громадянка України вона «трохи в шоці від того, що я зараз чую», «тому що те, що я почула, ті факти, які наводить ОСОБА_6 або інші тренери...», після чого висловила спірні висловлювання, а саме: « ОСОБА_3 , можна сказати, приватизував черліденг та Федерацію»; « Людина не є ефективним менеджером, як ми тут всі вже це побачили. Людина не має на меті розвитку спорту, не має на меті утримати кожну дитину в Україні в наш час...»; «… керується якимись особистими вподобаннями, якимись особистими рішеннями, можливо якимось телефонним правом або якимись кулуарними домовленостями».

Суд враховує те, що сторони не заперечують факту поширення відповідачем зазначених висловлювань.

Відповідно до частини першої статті 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; за змістом статті 94 ЦК України зазначені способи захисту доступні й юридичній особі. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (частина третя статті 277 ЦК України).

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини послідовно розмежовує факти, існування яких можна довести, та оціночні судження, правдивість яких доведенню не підлягає (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82). Для розмежування слід враховувати обставини справи та загальний «тон висловлювань» (рішення у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року, заява № 71343/01). Межі допустимої критики щодо осіб та організацій, які здійснюють публічну діяльність, є ширшими, ніж щодо приватних осіб. Водночас оціночне судження повинно мати достатнє фактичне підґрунтя.

Щодо висловлювання « ОСОБА_3 , можна сказати, приватизував черліденг та Федерацію», то суд виходить з того, що слово «приватизував» ужито відповідачем у переносному значенні. Вжитий зворот «можна сказати» прямо вказує на образність і суб`єктивність висловлювання. У контексті виступу йдеться про оцінку відповідачем стилю керівництва Федерацією та її президентом. Доводи позивача про те, що громадська організація не може бути об`єктом приватизації, лише підтверджують, що висловлювання не може бути сприйняте буквально як твердження про факт приватизації. Таке висловлювання є метафорою, тобто оціночним судженням у розумінні частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», і спростуванню не підлягає.

Щодо висловлювання « Людина не є ефективним менеджером, як ми тут всі вже це побачили. Людина не має на меті розвитку спорту, не має на меті утримати кожну дитину в Україні в наш час...», то суд виходить з того, що ефективність менеджменту є категорією оціночною. Наявність спортивних досягнень, на які посилається позивач, не перетворює критичну оцінку управлінської діяльності на твердження про факт, а лише свідчить про інший погляд на ту саму діяльність. Твердження про мету, яку ставить чи не ставить перед собою особа, є судженням про внутрішні мотиви, яке за своєю природою не може бути перевірене на відповідність дійсності. Слова «як ми тут всі вже це побачили» вказують на те, що відповідач формує свою оцінку з урахуванням виступів інших учасників пресконференції, що підтверджує наявність у висловлювання фактичного підґрунтя в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Крім того, висловлювання стосується «людини», тобто ОСОБА_3 як фізичної особи, а не позивача Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд».

Щодо висловлювання «… керується якимись особистими вподобаннями, якимись особистими рішеннями, можливо якимось телефонним правом або якимись кулуарними домовленостями», то таке висловлювання сформульоване у формі припущення: на це вказують слова «можливо», «якимись», «якимось», а також перелік альтернатив через сполучник «або». Відповідач не стверджує про конкретні обставини, факти прийняття конкретних рішень, їх учасників, місце чи час. Тлумачення позивачем виразу «телефонне право» як звинувачення у корупційному правопорушенні не випливає зі змісту висловлювання, в якому відсутні будь-які фактичні дані про вчинення правопорушення. Таке висловлювання є критичною оцінкою методів керівництва, вираженою у формі припущення, і спростуванню не підлягає. Це висловлювання також стосується ОСОБА_3 як фізичної особи.

Також суд враховує те, що спірні висловлювання зроблено під час пресконференції, тема якої прямо передбачала обговорення проблем розвитку дитячого черліденгу. Відповідач виступала як мати спортсменки після інших учасників і безпосередньо пов`язала свою оцінку з почутим. Діяльність позивача як національної спортивної федерації, що здійснює розвиток виду спорту, в тому числі серед дітей, становить суспільний інтерес, а тому межі допустимої критики такої діяльності та її керівництва є ширшими. Висловлювання не містять образливих чи принизливих у грубій формі виразів.

За змістом статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї. Втручання в це право у вигляді покладення на відповідача обов`язку спростувати оціночні судження не відповідало б критерію необхідності в демократичному суспільстві.

Крім того, суд зауважує, що перше висловлювання відповідача прямо згадує позивача Громадську організацію «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд». Разом з тим друге і третє висловлювання відповідача стосуються ОСОБА_3 як фізичної особи, яка з самостійними вимогами до суду не зверталася. Відтак позивач фактично ототожнює оцінку діяльності свого керівника з діловою репутацією юридичної особи.

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що спірні висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже у даному випадку відсутній такий елемент складу правопорушення, як поширення недостовірної інформації. Також, оскільки вимога про спростування є похідною від вимоги про визнання інформації недостовірною, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати позивача покладаються на позивача.

Відповідач у відзиві заявила про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та про подання доказів таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України питання про розподіл цих витрат підлягає вирішенню після подання відповідних доказів шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК УКраїни, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Громадська організація «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», ЄДРПОУ 33299019, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, кв. 37;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.К. Левицька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua