Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №758/4274/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4274/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Панченка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Панченка Є.В. з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 35 000 доларів США, а також трьох процентів річних у розмірі 1 110,41 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.02.2020 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 35 000 доларів США та зобов`язався повернути їх останньому у строк до 06.02.2025 року. На підтвердження домовленості та фактичного отримання коштів ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 власноручно написану боргову розписку. Проте, ні 06.02.2025 року, ні станом на дату звернення з позовом до суду, боржник свої зобов`язання не виконав, жодних коштів не повернув. Численні звернення до боржника щодо повернення боргу результатів не принесли. При цьому, факт отримання коштів в борг підтверджує розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника з обов`язком поверненням. Розписка надана ОСОБА_2 , написана ним особисто в присутності кредитора, та підтверджує факт отримання коштів у борг, та зобов`язання повернути його в чітко зазначений строк. Позивач дав у борг відповідачу кошти у сумі 35 000 доларів США та просить стягнути кошти саме в доларах США, що не суперечить чинному законодавству України. Крім того, ОСОБА_2 прострочив виконання зобов`язання на 386 днів (07.02.2025 по 27.02.2026), у зв`язку з чим позивач має право на стягнення 3 % річних, тобто 1 110,41 доларів США.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, 3% річних, а також судові витрати.

01.04.2026 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 20.05.2026 року представник відповідача - ОСОБА_3 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, зазначив, що відповідач перебуває на стаціонарному лікуванні.

Представник позивача - Панченко Є.В. заперечив проти відкладення розгляду справи, повідомив, що відповідач отримав копію позову два місяці тому, та за цей час мав можливість підготуватись та сформувати свою позицію.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.05.2026 року, задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи.

03.07.2026 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого судового засідання. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач перебуває на лікуванні, а представник відповідача знаходиться у відпустці за межами Київської області.

07.07.2026 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про виклик свідків.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 07.07.2026 року, постановлено визнати неповажними причини не прибуття у судове засідання відповідача та представника відповідача, оскільки надані до заяви медичні документи не підтверджують перебування відповідача на лікуванні станом на 07.07.2026 року, а докази перебування представника відповідача у відпустці до заяви не долучені. Разом з тим, враховуючи першу неявку сторони відповідача за відсутності поважних причин неприбуття, суд відклав розгляд справи.

09.07.2026 року до суду від представника позивача - Панченка Є.В. надійшли письмові заперечення на клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого засідання, а також письмові заперечення на заяву про виклик/допит свідків.

14.09.2026 року від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду та визнання поважними причини неявки відповідача. Долучено довідку про те, що ОСОБА_2 з 09.09.2026 по 11.09.2026 знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Крім того, 15.09.2026 року від представника відповідача - ОСОБА_3 на електронну пошту суду надійшла заява про зупинення провадження у справі.

У судовому засідання 15.09.2026 року представник позивача - Панченко Є.В. заперечив щодо задоволення клопотань сторони відповідача, просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились.

Суд на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України повернув заяви, подані від імені представника відповідача - ОСОБА_3 їх ініціатору без розгляду, оскільки такі заяви подані через електронну пошту та не завірені кваліфікованим електронним підписом представника (ч. 8 ст. 43 ЦПК України). Також ухвалою суду від 15.09.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

13.10.2026 року на електронну пошту суду надійшло повідомлення адвоката ОСОБА_3 про те, що Договір про надання правничої допомоги № 1401/25 від 14.01.2025 року, укладений між АБ «Дмитра Мамчика» та ОСОБА_2 розірвано.

Також 13.10.2026 року на електронну пошту суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача - адвоката Литвиненка Д.О. та ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 14.10.2026 року представник позивача звернув увагу, що надіслані клопотання представників відповідача належним чином не підписанні, тому не підлягають розгляду. Просив відмовити у задоволені таких клопотань сторони відповідача. Також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що ним було надано у борг відповідачу грошові кошти в доларах США. На підтвердження отримання коштів у позику відповідачем написано розписку. Зазначив, що відповідач при особистому спілкуванні фактично визнав борг, однак постійно затягує процес повернення грошових коштів. Просить суд про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, місце і час розгляду справи повідомлялись належним чином. Повідомлення та клопотання, які подані від імені представників відповідача ОСОБА_3 та Литвиненко Д.О. суд на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України залишив без розгляду та повернув ініціаторам, оскільки такі подані через електронну пошту та не підписані кваліфікованим електронним цифровим підписом.

Заслухавши позивача та його представника, оглянувши оригінал розписки, вивчивши матеріали справи, надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що відповідно до розписки від 06.02.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ц-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області 18.03.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , отримав в борг від ОСОБА_1 суму в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США. Зобов`язувався повернути суму в повному обсязі до 06 лютого 2025 року.

Вищезазначена розписка засвідчена підписом ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що така підписана позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. При цьому, суд бере до уваги те, що відповідач не заперечив факту укладення, підписання розписки та отримання коштів від ОСОБА_1 .

Сторони дотримались письмової форми договору.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах позики, тобто виконання ним умов договору.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Верховний Суд вже неодноразово робив висновки, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

У розписці від 06 лютого 2020 року сторони погодили, що поверненню підлягають грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США.

Отже, зазначивши про необхідність повернення суми у розмірі 35 000 доларів США сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням, є іноземна валюта.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не заперечив позовні вимоги, не довів і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання ним своїх зобов`язань з повернення грошових коштів у строк, встановлений за домовленістю сторін.

Таким чином, встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі та в строк, які визначений договором.

Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між сторонами договору позики, факт існування боргового зобов`язання та його невиконання відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу згідно з розпискою про позику грошових коштів.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 16 січня 2019 року (справа №373/2054/16-ц) про те, що передбачене частиною другою ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Водночас відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин у цій справі, які виникли у зв`язку із невиконанням позичальником грошових зобов`язань, що випливають із договору позики, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року по справі № 752/30967/21 (провадження № 61-134св25).

Прострочення відповідача щодо повернення позики має місце з 07.02.2025 року, тобто повністю припадає на воєнний стан. Відтак, з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від сплати 3 % річних, отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 1.554306547.1 від 02.03.2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 15 614,61 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 35 000 доларів США, що становить 96,92 % від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 133,68 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою про надання у позику грошових коштів від 06 лютого 2020 року в сумі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 133 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять три) грн 68 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.К. Левицька