Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №755/20334/24
Суддя: Хромова О. О.
Справа №:755/20334/24
Провадження №: 2/755/9978/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Єрусалімцевій О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з
01 січня 2022 року по 01 листопада 2024 року в загальному розмірі 20 413,13 грн, з яких: 18 520,54 грн - основний борг за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2024 року, 418,60 грн - 3 % річних від простроченої суми за період з 1 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року, та з 01 січня 2024 року по
01 листопада 2024 року, 1 473,99 грн - інфляційні втрати за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2024 року, та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Новобудова» є юридичною особою, предметом діяльності якої відповідно до статуту є надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньобудинкових інженерних мереж, систем та обладнання об`єктів соціально-побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонти та ін.
Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» від 05 жовтня 2005 року № 199 та АВІЗО від 27 квітня 2006 року № 293, житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 переданий в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Новобудова».
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 15 лютого 2006 року.
В будинку АДРЕСА_1 , в тому числі в квартирі № 62 ТОВ «Новобудова» безперебійно надавались та надаються житлово-комунальні послуги (послуги з управління багатоквартирним будинком та вивезення твердих побутових відходів), однак відповідач не сплачує за спожиті послуги, чим спричиняє збитки позивачу.
Згідно розрахунку заборгованості, за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новобудова» за спожиті житлово-комунальні послуги становить 18 520,54 грн.
Також, оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, що є особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер.
У зв`язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
04 червня 2025 року (вхід. № 31955) до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, з таких підстав.
Відповідач зазначає, що заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг не має. Документи, які стали підставою для нарахування заборгованості відповідачу та подані позивачем до суду не відповідають дійсності (підроблені), являються недопустимими доказами у справі, оскільки на їх підставі суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті справи.
Також вказує на те, що договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладений ТОВ «Новобудова» за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку, з порушенням встановленого законом порядку, не уповноваженими особами. Підписи співвласників у відповідних протоколах загальних зборів було підроблено, про що повідомлено правоохоронні органи, відомості про вчинене кримінальне правопорушення № 12021105040002373 від
16 липня 2021 року внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що підписи співвласників підроблено у таких офіційних документах: списку співвласників квартир та нежитлових приміщень, повідомлених про проведення загальних зборів
09 червня 2016 року щодо визначення управителя; у відомості співвласників багатоквартирного будинку за адресою про отримання повідомлення про проведення зборів співвласників, які відбулися 09 грудня
2019 року, листах письмового опитування співвласників, які є невід`ємною частиною протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року; протоколі зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року, на підставі яких укладено колективний договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б між ТОВ «Новобудова» і співвласниками багатоквартирного будинку.
Крім того, договір від 28 лютого 2020 року № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який є колективним договором, наразі оскаржується іншими потерпілими у кримінальному провадженні № 12021105040002373, співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, у задоволенні позовної заяви позивача просить відмовити.
Також 04 червня 2025 року (вхід. № 31965) відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про зупинення провадження.
11 червня 2025 року (вхід. № 33781) представник позивача - Яценко Т.Ю., подала до суду відповідь на відзив, зазначивши, що ТОВ «Новобудова» є управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач є власником та споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , однак за спожиті житлово-комунальні послуги не сплачує, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню.
На підставі викладено, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року, клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено частково, провадження у справі № 755/20334/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 755/170/23.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
05 листопада 2025 року (вхід. № 67249) матеріали цивільної справи № 755/20334/24 повернуто до Дніпровського районного суду міста Києва, та 08 грудня 2025 року передано судді Хромовій О.О.
16 липня 2026 року (вхід. № 46592) від представника позивача ТОВ «Новобудова» - Климко А.Д., до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2022 року по 01 липня 2026 року у розмірі 38 213,68 грн, з яких: основна заборгованість складає 30 953,92 грн,
3 % річних - 1 660,71 грн, інфляційне нарахування - 5 599,05 грн, та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. До заяви додано докази надіслання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу ОСОБА_1 .
Заява обґрунтовано тим, що за період перебування вказаної цивільної справи на розгляді в суді, права позивача продовжують порушуватись, заборгованість відповідача перед позивачем кожного місяця збільшується, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість з урахування визначених збільшених позовних вимог.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2026 року прийнято заяву представника позивача, про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, не подала. Конверт з копією ухали від 30 липня 2026 року, що направлявся за адресою місця реєстрації відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі
№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження
№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Рішенням правління Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» від 05 жовтня 2005 року № 199 житловий багатоквартирний будинок № 14-В переданий на баланс, обслуговування та експлуатацію без права відчуження ТОВ «Новобудова». Відповідно до АВІЗО від 27 квітня 2006 року Холдингова компанія « Київміськбуд» передає на баланс для зарахування в основні фонди:
бульв. Верховної Ради, буд. 14-В, м. Київ.
Відповідно до Витягу від 24 червня 2016 року з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку проведених 09 червня 2016 року за місцезнаходженням: бульв. Верховної Ради, буд. 14-Б, м. Київ, вбачається, що рішенням зборів прийнято обрати уповноважену особу (осіб) співвласників під час укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням в особі Виногородської В.С. (кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 (н/п 7).
Як вбачається із матеріалів справи, 01 вересня 2016 року між ТОВ «Селтік ТБО», як виконавцем, та ТОВ «Новобудова», як замовником, укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 0109-16/10, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. До договору долучено Додаток № 1 в якому міститься графік надання послуг.
Також 01 травня 2018 року між ТОВ «Селтік ТБО», як виконавцем, та ТОВ «Новобудова», як замовником, укладено договір № 10-05/01-18 про надання послуг з вивезення роздільно зібраних твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно до пункт 1 якого виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення роздільно зібраних твердих побутових відходів, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. В додатку № 1 до цього договору міститься графік надання послуг.
Відповідно до Витягу від 25 грудня 2019 року з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку проведених 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , вбачається, що рішенням зборів прийнято уповноважити ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
28 лютого 2020 року між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладено договір № 14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до пункту 1 якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
В Додатку № 5 до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від
28 лютого 2020 року № 14-Б міститься кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 17 грудня 2021 року затвердженого начальником ЖЕД № 1 ТОВ «Новобудова» Рожок Л.Б., 17 грудня 2021 року о 13 годині 40 хвилин у під`їзді № 1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено оголошення про зміну ціни на послуги з управління будинком, а також кошториси ціни на послугу управління, що вводяться в дію з 01 січня
2022 року. Також долучено кошторис витрат на послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що вводить в дію з 01 січня 2022 року.
Згідно з актом від 30 листопада 2023 року затвердженого начальником ЖЕД № 1 ТОВ «Новобудова» Рожок Л.Б., 30 листопада 2023 року о 11 годині 00 хвилин у під`їзді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено оголошення про зміну ціни на послуги з управління будинком, а також кошториси ціни на послугу управління, що вводяться в дію з 01 січня
2024 року. Також долучено кошторис витрат на послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що вводить в дію з 01 січня 2024 року.
01 вересня 2025 року між ТОВ «Селтік», як виконавцем, та ТОВ «Новобудова», як замовником, укладено договір № ТПВ 118 про надання послуг з управління побутовими відходами, відповідно до пункту 1 якого, виконавець надає послугу з управління побутовими відходами (змішаними) відповідної якості згідно з графіком (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору, а замовник своєчасно оплачує її за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до акту затвердженого начальником ЖЕД № 1 ТОВ «Новобудова» Рожок Л.Б.,
02 грудня 2025 року о 12 годині 00 хвилин у під`їзді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено оголошення про зміну ціни на послуги з управління будинком, а також кошториси ціни на послугу управління, що вводяться в дію з 01 січня 2026 року. Також, долучено кошторис витрат на послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що вводить в дію з 01 січня 2026 року.
Також до матеріалів справи долучено розрахунки вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів на 1 особу (мешканця), що вводиться в дію з 01 лютого 2019 року, з 01 червня 2023 року, з
01 вересня 2025 року, та з 01 травня 2026 року.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України від
09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності з 10 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня
2004 року № 1875-IV, зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності від 15 лютого
2006 року, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від
06 лютого 2006 року № 205-С/КІ, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , та складається з 1 кімнати, житловою площею 23,60 кв. м, загальною площею 56,80 кв. м.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 24 лютого 2025 року
№ 1141167, також встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, з матеріалів справи встановлено, що відповідач є власником та проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, який набрав чинності 10 грудня 2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, передбачено, що послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Також обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, встановлено пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України від 09 листопада 2017 року
№ 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із пунктом 7 Правил користування будинку та прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, із змінами та доповненнями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, зобов`язує власника, наймача житлового приміщення, сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті
13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про комунальні послуги», а тому несе обов`язок з оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що житлово-комунальні послуги за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або, що такі послуги не надавалися взагалі.
При цьому, відповідач не зверталась до ТОВ «Новобудова», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада
2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження
№ 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті
20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Згідно розрахунку суми боргу, наданого ТОВ «Новобудова» у відповідача ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 01 липня 2026 року утворилась заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 30 953,92 грн.
Відповідач власного контррозрахунку суду не надала.
За статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 802/2021/16-а (провадження
№ К/9901/34858/18) міститься висновок, що «формування тарифів і їх затвердження - це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом».
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували як відсутність заборгованості у відповідача у заявленому до стягнення розмірі, так і неналежного надання послуг позивачем, матеріали справи не містять.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Посилання відповідача у відзиві на відсутність волевиявлення співвласників будинку щодо затвердження умов договору, а також допущення інших численних порушень вимог закону при прийнятті рішень зборів співвласниками будинку, суд відхиляє, як безпідставні, оскільки як вказаний договір, так і рішення зборів, оформлене протоколом, судом у встановленому порядку визнані недійсними чи скасовані не були. Доказів протилежного сторонами до матеріалів справи не долучено.
Крім того, правомірність рішення, оформленого протоколом, та договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не є предметом даного спору.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі споживача комунальних послуг ОСОБА_1 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Стосовно нарахування втрат від інфляції та 3 % річних на суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від
07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (від 17 березня 2020 року № 530-ІХ) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та
3 % річних.
В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.
Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.
Як вбачається із позовної заяви та розрахунків заборгованості, позивачем при здійсненні розрахунку було враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від
05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій поширювалася виключно на території де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окуповані території.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 було заборонено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, що надавались в м. Києві з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
З наданих суду розрахунків заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року по січень
2024 року.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідача ОСОБА_1 , позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених статтею
625 Цивільного кодексу України, тому слід стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 5 599,05 грн та 3 % річних у розмірі 1 660,71 грн. При цьому, суд враховує, що нарахування збитків від інфляції та 3 % річних здійснено до 01 лютого 2022 року, та з 01 січня 2024 року по 01 липня 2026 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивач довів наявність зобов`язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг за встановленими тарифами. Відповідач послуги отримала і не оплатила їх у повному розмірі, має заборгованість в оплаті.
Відповідач не довела наявності підстав для звільнення її від обов`язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорила розміру наявної заборгованості. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язана сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_1 , заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2022 року по 01 липня 2026 року у розмірі 30 953,92 грн.
Враховуючи, викладене вище, а також те, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови та строки виконання основного зобов`язання, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості також підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 18 листопада 2024 року № 26862 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн, та платіжною інструкцією від 13 липня 2026 року № 36717.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 328,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 322, 526, 610, 612 ЦК України, статтями 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за житлово-комунальними послугами за період з 01 січня 2022 року по 01 липня 2026 року, що складається із суми основного боргу у розмірі 30 953,92 грн,
3 % річних у розмірі 1 660,71 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5 599,05 грн, що разом становить 38 213,68 грн (тридцять вісім тисяч двісті тринадцять гривень 68 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» судовий збір в розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 32917247, місцезнаходження: вул. Саперно-Слобідська, буд. 10, м. Київ, 03028.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_10 .
Повне рішення суду виготовлено 26 жовтня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua