Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №753/23369/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23369/26

провадження № 2/753/19271/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Комаревцевої Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою від 01.06.2026 до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2243575 від 05.12.2024 у розмірі 21 400,00 грн., із яких: 5 000,00 грн. - основний борг; 8 400,00 грн. - комісія за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. - неустойка (штраф, пеня), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.12.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 2243575. На виконання договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити передбачені договором платежі.

24.12.2025 між первісним кредитором і позивачем укладено договір факторингу № 24122025/2, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язань не виконав, після відступлення права вимоги платежів на погашення заборгованості не здійснював. Із моменту набуття права вимоги позивач додаткових штрафних санкцій не нараховував. Посилаючись на наведені обставини, просить задовольнити позов.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір № 2243575 від 05.12.2024 містить персональні дані відповідача, погоджені істотні умови кредитування та відомості про підписання відповідачем договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 361357.

З урахуванням положень статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та наданих документів суд установив укладення між відповідачем і первісним кредитором договору в електронній формі.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 договору сума кредиту становить 5 000,00 грн., загальний строк кредитування - 360 днів, остаточна дата погашення - 30.11.2025. Повернення коштів та сплата передбачених договором платежів здійснюються відповідно до графіка платежів.

Пунктом 1.5.1 договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 15,00 грн. За пунктом 1.5.2 комісія за обслуговування кредиту становить 14,00 % від суми кредиту за відповідний розрахунковий період, тобто 700,00 грн., а її загальний розмір за весь строк кредитування визначено в сумі 15 400,00 грн.

Процентну ставку за користування кредитом визначено в розмірі 0,0010 % річних. За поданими розрахунком та реєстром боржників непогашена заборгованість за процентами і комісією за надання кредиту становить 0,00 грн. Вимог про стягнення цих платежів позивач не заявляє.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 39553051 від 05.12.2024 щодо перерахування 5 000,00 грн. на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 із призначенням платежу за договором № 2243575. Ці відомості узгоджуються з договором, заявою на отримання кредиту та відомостями первісного кредитора про нарахування і погашення, які відображають отримання відповідачем коштів та подальше здійснення ним платежів.

Отже, надання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. підтверджено сукупністю наявних доказів. Водночас сам факт отримання кредиту не доводить наявності заявленого залишку основного боргу без перевірки всіх здійснених відповідачем платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договором факторингу № 24122025/2 від 24.12.2025, актом приймання-передачі реєстру боржників від цієї ж дати та витягом із реєстру боржників підтверджено включення вимоги до відповідача за договором № 2243575 до складу відступлених позивачу вимог.

За пунктом 1.2 договору факторингу перехід права вимоги пов`язаний із підписанням акта приймання-передачачі реєстру боржників. Такий акт підписано сторонами 24.12.2025. Витяг із реєстру ідентифікує відповідача за прізвищем, ім`ям, по батькові, РНОКПП НОМЕР_2 , номером і датою кредитного договору та містить заявлені позивачем складові заборгованості. Матеріали справи також містять платіжний документ щодо розрахунків між сторонами договору факторингу.

Разом із тим зазначений у реєстрі розмір заборгованості не є безумовним підтвердженням її існування. Відступлення права вимоги не створює для боржника нових обов`язків та не усуває необхідності перевірити законність нарахувань і врахування попередніх платежів.

Щодо комісії за обслуговування кредиту.

Частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачають право споживача безоплатно, не частіше одного разу на місяць, отримувати інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту, здійснені та належні до сплати платежі й інші визначені законом відомості.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала допустиму плату за додаткові послуги та плату за інформацію, яка повинна надаватися безоплатно. Умова про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Така нікчемність має оцінюватися з урахуванням змісту конкретної послуги, а не самої назви платежу.

За визначенням, наведеним у розділі «Терміни та визначення» спірного договору, комісія за обслуговування кредиту охоплює розміщення в особистому кабінеті відомостей про нараховану та сплачену заборгованість, її складові, поточний платіж, суму повного погашення, графік платежів, оновлення цих відомостей, надсилання нагадувань та інформації про зарахування коштів, одноразових ідентифікаторів, а також консультування щодо виконання договору.

Отже, комісія включає оплату інформації про стан кредиту, безоплатне отримання якої гарантоване законом. Обов`язок сплачувати 700,00 грн. виникає за кожний відповідний розрахунковий період незалежно від звернення відповідача із запитом та обсягу фактично отриманих послуг. Договір не відокремлює безоплатне інформування від додаткових платних запитів і не визначає їх окремої вартості.

Посилання на цілодобовий доступ до особистого кабінету, сервісні повідомлення та можливість здійснення переказу не усуває цієї обставини. Надсилання ідентифікаторів, облік платежів та забезпечення технічної можливості виконання електронного договору самі собою не доводять замовлення відповідачем окремої платної послуги. Можливість переказу в самому договорі охарактеризовано як безкоштовну для позичальника.

Доказів звернення відповідача за платною інформацією частіше одного разу на місяць або замовлення інших самостійних платних послуг, що обґрунтовували б заявлені 8 400,00 грн., позивач не надав. Визначити з єдиної нерозподіленої комісії вартість окремої законної платної послуги за наявними матеріалами неможливо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умова пункту 1.5.2 договору в поєднанні з наведеним у ньому визначенням комісії встановлює обов`язкову плату, яка охоплює гарантоване законом безоплатне інформування, та є нікчемною на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Вимога про стягнення залишку такої комісії в розмірі 8 400,00 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. За статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов`язаних із його недійсністю; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не зумовлює недійсності інших його частин за встановлених цією статтею умов.

Тому відсутність відзиву чи зустрічного позову не надає нікчемній умові юридичної сили та не перешкоджає її врахуванню при перевірці суми, яку просить стягнути кредитор. Обов`язок повернути фактично отриманий кредит підлягає окремій оцінці з урахуванням здійснених платежів.

Щодо неустойки.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Спірний кредитний договір укладено 05.12.2024. Із відомостей первісного кредитора вбачається, що штрафи нараховувалися у 2025 році за порушення зобов`язань за цим договором, тобто під час дії передбаченого законом звільнення від відповідальності.

Тому вимога про стягнення 8 000,00 грн. неустойки суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і задоволенню не підлягає.

Те, що штрафи нараховані первісним кредитором, а після відступлення права вимоги позивач нових санкцій не нараховував, не змінює висновку суду. Новий кредитор не набуває права стягувати платежі, від сплати яких боржник звільнений законом. Застосування цього звільнення не потребує клопотання про зменшення неустойки, оскільки йдеться про відсутність обов`язку її сплачувати.

Щодо основного боргу та врахування платежів.

Відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 2243575, подані самим позивачем, містять такі платежі відповідача: 20.12.2024 - 15,00 грн., зараховані на комісію за надання кредиту; 19.01.2025 - 700,00 грн., зараховані на комісію за обслуговування; 05.02.2025 - 1 400,00 грн., зараховані двома сумами по 700,00 грн. на поточну і прострочену комісію за обслуговування; 06.03.2025 - 700,00 грн., зараховані на прострочену комісію за обслуговування; 19.03.2025 - 700,00 грн., зараховані на комісію за обслуговування; 04.04.2025 - 700,00 грн., зараховані на комісію за обслуговування; 05.05.2025 - 2 100,00 грн., зараховані на комісію за обслуговування, та 1 000,00 грн., зараховані на штраф; 13.06.2025 - 700,00 грн., зараховані на прострочену комісію за обслуговування, та 1 000,00 грн., зараховані на штраф.

Загальна сума платежів відповідача становить 9 015,00 грн., із яких 7 000,00 грн. кредитор зарахував на комісію за обслуговування, 2 000,00 грн. - на штрафи, 15,00 грн. - на комісію за надання кредиту.

Таким чином, доводи позивача про відсутність платежів після відступлення права вимоги не спростовують здійснення відповідачем зазначених оплат до 24.12.2025. Ці платежі мають бути враховані при визначенні обсягу вимоги, яка могла перейти до позивача.

Виключення із заявленого залишку лише 8 400,00 грн. комісії та 8 000,00 грн. неустойки не забезпечує правильного розрахунку. Необхідно також врахувати, що первісний кредитор уже отримав 7 000,00 грн. на виконання нікчемної умови та 2 000,00 грн. у погашення відповідальності, від якої відповідач був звільнений законом.

Такий розподіл не може підтримувати штучний залишок основного боргу, начебто відповідач взагалі не сплачував коштів за кредитним договором. При перевірці позовних вимог суд враховує сплачені кошти в погашення дійсних зобов`язань за цим договором. Нікчемна умова про комісію та заборонені штрафи не можуть мати пріоритету перед погашенням отриманих кредитних коштів.

Навіть після залишення 15,00 грн. у погашенні окремої комісії за надання кредиту сума решти здійснених платежів становить: 9 015,00 грн. ? 15,00 грн. = 9 000,00 грн. Вона перевищує надані відповідачу 5 000,00 грн. кредиту.

Вимог про стягнення процентів чи інших дійсних непогашених платежів, які могли б змінити цей висновок у межах заявленого предмета позову, позивач не заявив; у поданому ним реєстрі заборгованість за процентами визначена в розмірі 0,00 грн.

Отже, після виключення незаконних нарахувань та належного врахування платежів заявлений залишок основного боргу в сумі 5 000,00 грн. не підтверджується. Вимога про його повторне стягнення задоволенню не підлягає.

Висновок про відсутність підстав для стягнення основного боргу ґрунтується на здійснених відповідачем платежах та їх правовій оцінці. Відображене в обліку первісного кредитора списання заборгованості за рахунок фінансового результату у зв`язку з її відступленням саме собою не є доказом прощення боргу чи сплати його відповідачем.

Питання про стягнення на користь відповідача коштів понад суму дійсного зобов`язання суд у цій справі не вирішує, оскільки відповідних вимог не заявлено. Наведені розрахунки здійснено для перевірки наявності заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Оскільки платежі здійснені до відступлення права вимоги та звернення до суду, підстав для закриття провадження в цій частині у зв`язку з виконанням зобов`язання під час розгляду справи немає. Позов підлягає вирішенню по суті з відмовою в його задоволенні.

Таким чином, позивач не довів наявності заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 21 400,00 грн., у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № 158224 від 22.05.2026. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, ці витрати покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, статтями 215-217, 509, 512, 514, 526, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2243575 від 05.12.2024 у розмірі 21 400,00 грн. - залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026

Суддя?????????????????Л. В. Комаревцева