Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №752/22379/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22379/26

Провадження №: 3/752/6355/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м.Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Токман Ю.Ф., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Києва, громадянина України, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 липня 2026 року о 17:24, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві на пров. Моторний, 11А, відволікся від керування, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Nissan Murano», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 27 липня 2026 року о 17:24, керував транспортним засобом «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав. Пояснив, що 27 липня 2026 року хотів перепаркувати свій автомобіль, оскільки він заважав працювати комунальним службам. Автомобіль не заводився, тому він попросив допомоги у перехожих. Він не сидів в автомобілі, а знаходися назовні, щтовхаючи та рулюючи кермом. Під час заштовхування на парковку автомобіль зачепив автомобіль «Nissan Murano», який стояв. Коли приїхали працівники поліції, він їм пояснював, що в автомобілі відсутній акумулятор, він його не заводив, а лише котив, тримаючись за кермо. В стані алкогольного сп`яніння при цьому не перебував. На вимогу працівників поліції пройшов огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду виявився позитивним. З результатами огляду він погодився, оскільки пив ліки з вмістом спирту.

Інший учасник ДТП ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Викликався шляхом направлення смс-повідомлення з АСДС «Д-3», яке отримав.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, суд виходить з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2.3б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій з зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Диспозиція ст. 124 КУпАП встановлює відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. , а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730557 від 27 липня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730574 від 27 липня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 ПДР, у результаті чого скоїв зіткнення з іншим автомобілем, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів; картки обліку адміністративних правопорушень; результати аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп`яніння з кількісним показником 0.87 проміле; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, в якому міститься підпис ОСОБА_1 про згоду з результатами огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.07.2026; розписку ОСОБА_1 про підтвердження факту відсторонення від керування; схему місця ДТП; письмові пояснення учасників ДТП; рапорт поліцейського від 27.07.2026 щодо обставин адміністративного правопорушення; копію постанови серії ЕНА № 7624111 від 27.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; копію посвідчення водія ОСОБА_1 , а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених у протоколах про адміністративне правопорушення обставин.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом та не перебував у стані сп`яніння спростовуються скупістю зібраних у матеріалах справи доказів.

Зокрема в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що намагався перепаркувати належний йому автомобіль, який не заводився, штовхаючи його та рулюючи, тримаючись за кермо. При цьому автомобіль вчинив зіткнення з іншим автомобілем. Такі його пояснення узгоджуються з поясненнями іншого учасника ДТП, зафіксованими на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських.

Чинне законодавство не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, (далі за текстом - Конвенція про дорожній рух) «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

В даному випадку, штовхаючи автомобіль та рулюючи ним, ОСОБА_1 виконував функції водія, оскільки він привів транспортний засіб в рух, контролював його швидкість та напрямок руху, вчинивши при цьому зіткнення з іншим автомобілем.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується актом огляду, проведеного на місці зупинки, результати якого ОСОБА_1 не оспорював, та поясненнями іншого учасника ДТП, зафіксованими на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, в яких останній повідомив, що ОСОБА_1 вчинив зіткнення з його автомобілем, перебуваючи у стані сп`яніння.

Підстав недовіряти результатам огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейськими на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, у суду немає.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив два адміністративні правопорушення, які судом розглядаються одночасно, то відповідно до приписів ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення слід накласти в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступеню його вини, суд вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ст. 124, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 247, ст. 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 діб з дня її винесення.

Суддя Ю. Ф. Токман