Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №683/1747/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1747/26

Провадження № 33/820/848/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Григорука Сергія Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою останнього на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

За постановою суду ОСОБА_1 19 травня 2026 року о 15 год 05 хв, рухаючись по вул. Миру, 13/1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області, керував транспортним засобом марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Drager 6810». Результат огляду становив 2,45 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, ОСОБА_1 19 травня 2026 року о 15 год 05 хв, рухаючись по вул. Миру, 13/1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області, керуючи транспортним засобом марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції та не відреагував вчасно на її зміну під час руху, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Tayron», д.н.з. НОМЕР_2 , що зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 адвокат Григорук С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову в цій частині скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи.

Вказує, що технічне обслуговування приладу «Drager 6810» проводилося з порушенням шестимісячного строку, зазначеного у відповіді офіційного представника виробника.

Вважає, що працівники поліції порушили процедуру проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки після отримання результатів «Drager 6810» не запропонували ОСОБА_1 пройти повторний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Крім того, із відеозапису, наявного в матеріалах справи, неможливо зробити однозначний висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що ставить під сумнів результат огляду у 2,45 ‰.

Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу формально у відсутності учасників справи, не допитав працівників поліції, не надав належної оцінки заявленим стороною захисту клопотанням, чим порушив право ОСОБА_1 на захист.

Постанова суду у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП в поданій апеляційній скарзі не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 , адвоката Григорука С.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670051 від 19 травня 2026 року, з якого вбачається, що 19 травня 2026 року о 15 год 05 хв по вул. Миру, 13/1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Drager 6810». Результат огляду становив 2,45 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3);

- роздруківки з приладу Alcotest Drager 6810 № ARBL - 0962 від 19 травня 2026 року, якою підтверджується, що концентрація парів спирту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 на момент проходження огляду становила 2,45 ‰ (а.с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 спостерігалися ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Огляд проводився за допомогою приладу Alcotest Drager 6810 № 0962, результат тесту – позитивний, 2,45 ‰ (а.с. 8);

- відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, яким підтверджується, що 19 травня 2026 року о 15 год 05 хв після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за адресою вул. Миру, 13/1 у м. Старокостянтинові Хмельницької області, в ОСОБА_1 поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився. Водію було роз`яснено, що у разі відмови від проходження огляду на місці дорожньо-транспортної пригоди він може пройти такий у найближчому медичному закладі, та попередили про відповідальність у разі відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Після цього, працівники поліції надали ОСОБА_1 мундштук для огляду, щоб той впевнився у його герметичності. Водій погодився пройти огляд на місці події. Після проведення тестового заміру повітря прилад відобразив на екрані, що вмісту алкоголю не виявлено. Після проведення освідування результат становив 2,45 ‰, жодних заперечень щодо результатів ОСОБА_1 не висловив. В подальшому працівниками поліції було складено адміністративні матеріали та роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Водій ознайомився зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП під підпис, зауважень щодо його змісту чи бажання пройти огляд в медичному закладі ОСОБА_1 не висловив (а.с. 13).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Враховуючи сукупність наведених доказів, суд першої інстанції, розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні вказаного правопорушення.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Григорука С.В. про те, що суд першої інстанції надав доказам неналежну оцінку та прийшов до помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, є необґрунтованими.

Твердження сторони захисту про те, що технічне обслуговування приладу «Drager 6810» проводилось з порушенням шестимісячного строку, зазначеного у відповіді офіційного представника виробника ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл», на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Так, згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі – Інструкція), поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається», встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, становить 1 рік.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 травня 2026 року ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою приладу Alcotest Drager 6810, серійний номер ARBL-0962, а отже, його міжповірочний інтервал становить 1 рік.

Із відповіді ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл» вбачається, що 17 червня 2025 року щодо приладу Alcotest Drager 6810, серійний номер ARBL-0962, було проведено сервісне технічне обслуговування, регулювання (градуювання), а також повірку уповноваженою на це організацією з позитивним результатом, за наслідками якої видано свідоцтво про повірку № П51QM076110325 від 17 червня 2025 року. Ці відомості узгоджуються з даними роздруківки приладу Drager 6810 тест № 5453, де дату останнього калібрування вказано як 17 червня 2025 року (а.с. 1).

Отже, станом на 19 травня 2026 року, тобто менш ніж через 11 місяців, прилад перебував у межах міжповірочного інтервалу.

Слід також зазначити, що відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл» надано комерційним представником виробника, а не органом, до компетенції якого належить визначення придатності засобів вимірювальної техніки. Тому твердження сторони захисту, про те, що прилад не міг використовуватись у період з 17 грудня 2025 року по 18 червня 2026 року, а також припущення про похибки під час його застосування мають оціночний характер. Жодних даних про несправність саме цього приладу чи недостовірність його показань 19 травня 2026 року відповідь не містить.

Навпаки, з відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що перед оглядом працівники поліції провели тестовий замір повітря, а прилад відобразив відсутність алкоголю, що вказує на його функціонування в штатному режимі (а.с. 13).

Отже, посилання апелянта на відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл» ґрунтуються на помилковому ототожненні рекомендацій виробника щодо сервісного обслуговування з обов`язковою повіркою засобу вимірювальної техніки та не спростовують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські порушили процедуру огляду, не запропонувавши водієві після отримання результатів приладу «Drager 6810» повторний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери, поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 можливість пройти огляд у найближчому медичному закладі та попередили про відповідальність за відмову від огляду. Водій свідомо погодився пройти освідування на місці події, а після оголошення результату в 2,45 ‰ жодних заперечень не висловив. ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським ні про незгоду з показаннями приладу, ні про бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Крім того, він ознайомився із протоколом про адміністративне правопорушення під підпис, зауважень щодо його змісту не зазначив.

За таких обставин, підстав для застосування процедури, передбаченої ч. 3 ст. 266 КУпАП, у працівників поліції не було, оскільки умова для неї, тобто незгода водія з результатом, не настала.

Відсутність пропозиції пройти повторний огляд за наявності раніше наданого роз`яснення такого права не є порушенням порядку огляду і не робить його результат недійсним.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції не було порушено процедуру проведення огляду ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що суд першої інстанції розглянув справу формально, не допитав працівників поліції, не надав належної оцінки заявленим стороною захисту клопотанням, то такі не заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями свідків, а також засобами фото- і відеозапису.

Як вбачається з матеріалів справи, подію зафіксовано нагрудними камерами працівників поліції із моменту дорожньо-транспортної пригоди й до ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи (а.с. 13). Дані відеозаписів об`єктивно відображають перебіг подій, зміст вимог поліцейських і поведінку водія, а тому з`ясування цих обставин не потребувало додаткового допиту працівників поліції місцевим судом.

Крім того, твердження про те, що заявлені стороною захисту клопотання залишилися без належної оцінки, спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

Із її мотивувальної частини вбачається, що суд першої інстанції розглянув кожне з поданих захисником клопотань. За результатами розгляду кожного з клопотань суд навів мотиви, з яких не вбачав підстав для їх задоволення.

Те, що вирішення клопотань не збіглося з очікуваннями захисника, не свідчить ні про формальний підхід суду, ні про порушення ним вимог закону щодо розгляду клопотань.

Отже, враховуючи наявність відеозаписів, якими зафіксовано подію в повному обсязі, потреби у виклику місцевим судом поліцейських для допиту в якості свідків не було, а всі заявлені стороною захисту клопотання вирішено судом у повному обсязі з наведенням відповідних мотивів.

Доводи адвоката Григорука С.В. про те, що місцевим судом було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки справу було розглянуто у його відсутності, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було складено 19 травня 2026 року. Після складання матеріалів справи поліцейські повідомили водію, що справа відносно нього буде розглядатись в Старокостянтинівському районному суді Хмельницької області.

01 червня 2026 року адвокат Прасолов І.В. звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання з метою ознайомитись з матеріалами справи. Судове засідання було відкладено на 15 червня 2026 року.

15 червня 2026 року адвокат Кубрак Ю.В. надіслала до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні. Судове засідання було відкладено на 25 червня 2026 року.

25 червня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Цішковського В.А. у відпустці. Судове засідання було відкладено на 29 червня 2026 року.

29 червня 2026 року адвокат Кубрак Ю.В. заявила клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із тим, що вона не змогла під`єднатися до судового засідання за допомогою системи «Електронний суд». Судове засідання було відкладено на 13 липня 2026 року.

13 липня 2026 року адвокат Кубрак Ю.В. заявила клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із тим, що вона не змогла під`єднатися до судового засідання за допомогою системи «Електронний суд». Судове засідання було відкладено на 08 вересня 2026 року.

08 вересня 2026 року адвокат Кубрак Ю.В. заявила клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю. Судове засідання було відкладено на 24 вересня 2026 року.

24 вересня 2026 року суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кубрак Ю.В.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, не забезпечили свою участь у судовому розгляді, неодноразово ініціювали відкладення розгляду справи, чим фактично створювали перешкоди для її своєчасного вирішення.

Крім того, в апеляційній інстанції водієві було забезпечено право як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Проте переконливих доказів відсутності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наведено не було.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими. Матеріали справи свідчать, що розгляд справи неодноразово відкладався переважно за клопотаннями його захисників, а суд першої інстанції забезпечив стороні захисту достатній час і реальну можливість для реалізації процесуальних прав. Тому, право на захист ОСОБА_1 порушено не було.

Твердження адвоката Григорука С.В. про те, що із відеозапису, наявного в матеріалах справи, неможливо зробити однозначний висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що ставить під сумнів результат огляду у 2,45 ‰, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні порядку встановлення стану сп`яніння.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан сп`яніння. Такий огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням відеозапису.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, передбачено, що ознаками алкогольного сп`яніння є зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, наявність таких ознак є підставою для проведення огляду, а не способом остаточного встановлення стану сп`яніння.

Як вбачається із відеозапису, наявного в матеріалах справи, екіпаж поліції, який прибув на місце ДТП, виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропонував останньому пройти такий огляд як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. Результат освідування становив 2,45 ‰. Заперечень щодо результату та бажання пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 не висловив.

За наявності у поліцейських обґрунтованих підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вони були зобов`язані провести огляд для підтвердження або спростування цього припущення. Відсутність на відеозаписі візуальних ознак сп`яніння, на яких наполягає сторона захисту, не спростовує показань спеціального технічного засобу і не свідчить про недостовірність результату огляду.

Окрім того, наявний в матеріалах справи відеозапис оцінюється апеляційним судом не окремо, а в сукупності з іншими доказами, зокрема з роздруківкою приладу та актом огляду.

Отже, твердження адвоката Григорука С.В. про те, що з відеозапису, наявного в матеріалах справи, неможливо зробити однозначний висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Григорука Сергія Васильовича – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.