Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №682/1988/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1988/26

Провадження № 2/682/1602/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Зеленської В.І.,

з участю секретаря судових засідань Козир О.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

16.07.2026 адвокат Горщар Богдан Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3500 доларів США.

У судовому засіданні 08.10.2026 р позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у червні 2022 року її сестра ОСОБА_3 , яка проживає в Республіці Польща, передала їй частину коштів і попросила купити для неї у ОСОБА_4 за 3500,00 доларів США житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,1568 га кадастровий номер 6823980900:02:005:0011 та площею 0,0447 га кадастровий номер 6823980900:02:005:0007, які мають цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У розмові з ОСОБА_2 вона з`ясувала, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,1568 га кадастровий номер 6823980900:02:005:0011 та площею 0,0447 га кадастровий номер 6823980900:02:005:0007 належать ОСОБА_4 , яка на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважила ОСОБА_2 здійснити продаж цього майна. На виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти : 14.06.2022 року – 1000,00 доларів США, 22.08.2022 року – 1000,00 доларів США, 12.09.2022 року – 1500 доларів США, що підтверджується розписками ОСОБА_2 від 14.06.2022 року, від 22.08.2022 року і від 12.09.2022 року. Справжність підписів сторін у розписках засвідчено старостою сіл Варварівка та Голики виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області і зареєстровано в реєстрі за № 24, № 31 та № 33 відповідно. В подальшому, після отримання коштів, вона неодноразово зверталася до ОСОБА_2 щодо юридичного оформлення договору купівлі-продажу нерухомості, але ОСОБА_2 постійно посилалася на зайнятість та щоразу обіцяла оформити договір найближчим часом. Влітку 2025 року приїхала ОСОБА_3 і домовилася з ОСОБА_2 оформити договір купівлі-продажу будинку та земельних ділянок. З цією метою ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 документи на виготовлення технічної документації на земельні ділянки. Проте, коли влітку 2025 р ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса з метою укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями до нього, а також земельних ділянок площею 0,1568 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0011, площею 0,0447 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0007, що знаходяться в АДРЕСА_1 , нотаріус відмовив у посвідченні такого договору у зв`язку із закінченням строку дії нотаріально посвідченої довіреності від 31.01.2020, виданої ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_2 на вчинення дій щодо продажу будинку та земельних ділянок строком на 5 років . Тому вона вважає, що відповідачка ОСОБА_2 діяла недобросовісно, з метою безпідставного заволодіння грошовими коштами в сумі 3500 доларів США, які витратила на виготовлення і встановлення пам`ятника покійному чоловіку ОСОБА_4 , а також на ремонт власного житла. Тому просить позов задовольнити і стягнути з ОСОБА_2 3500 доларів США безпідставно набутих коштів та судові витрати.

Представник позивачки адвокат Горщар Б.А. в судовому засіданні 08.10.2026 р пояснив, що ОСОБА_2 безпідставно набула кошти в сумі 3500 доларів США, які їй передала позивачка ОСОБА_1 трьома платежами у червні, серпні та вересні 2022 року в рахунок оплати вартості житлового будинку та земельних ділянок для його обслуговування в с. Голики Шепетівського району Хмельницької області на виконання досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу нерухомості. Проте, договору купівлі-продажу сторони не оформили з вини відповідачки, яка не вжила належних дій в період дії доручення від власника на розпорядження вказаним майном. Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У такому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто немає правової підстави для передання коштів у момент такого передання, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України. У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна. Тому просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3500 доларів США безпідставно набутих коштів та судові витрати: 1246,00 грн сплаченого судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу..

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.10.2026 р позовні вимоги не визнала і пояснила, що її сестра ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,1568 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0011, площею 0,0447 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0007, що знаходяться в АДРЕСА_1 і мають цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У 2020 році ОСОБА_4 виїжджала на постійне проживання за межі України, тому видала їй нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження будинком і земельними ділянками строком на п`ять років. У 2022 році до неї по телефону звернулася ОСОБА_3 та повідомила, що хоче купити належний для ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони домовились про вартість будинку та земельних ділянок, всього в сумі 4500 доларів США. ОСОБА_3 повідомила, що оскільки перебуває в Польщі, гроші за будинок їй передасть ОСОБА_1 , а протягом року вона приїде і в нотаріуса вони оформлять договір купівлі-продажу будинку і земельних ділянок. 14.06.2022 ОСОБА_1 в сільській раді в присутності старости села передала їй першу частину коштів за будинок і земельні ділянки в сумі 1000 доларів США в якості завдатку. Потім 22.08.2022 ОСОБА_1 передала їй в присутності старости села ще 1000,00 доларів США і 12.09.2022 передала 1500 доларів США в якості плати за будинок і земельні ділянки. Власниця будинку та земельних ділянок ОСОБА_4 попросила за ці кошти виготовити і встановити пам`ятник на могилі її чоловіка. Вона виконала розпорядження ОСОБА_4 та встановила пам`ятник, на виготовлення і встановлення якого пішла майже вся сума 3500 доларів США. ОСОБА_4 неодноразово в телефонному режимі наголошувала про необхідність здійснити переоформлення житлового будинку на ОСОБА_3 . Тому вона просила ОСОБА_1 передати ОСОБА_3 , що закінчується строк дії довіреності і потрібно у нотаріуса укласти договір купівлі-продажу житлового будинку і земельних ділянок. Але ОСОБА_3 в Україну не приїжджала через сімейні обставини, а ОСОБА_1 не мала повноважень на укладення договору купівлі-продажу будинку і земельних ділянок для ОСОБА_3 . ОСОБА_3 приїхала з-за кордону влітку 2025 року. Вона передала ОСОБА_3 всі документи на будинок і на земельні ділянки, але нотаріус повідомила, що строк дії довіреності власника нерухомого майна на розпорядження ним закінчився і нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу будинку і земельних ділянок за участю ОСОБА_2 не представляється можливим. Вважає, що такий договір не був укладений з вини ОСОБА_3 , яка за період з 2022 року не приїжджала в Україну, не вжила заходів для укладення і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку та земельних ділянок для його обслуговування, отримані від позивачки кошти за нерухоме майно вона використала за розпорядженням власниці цього майна ОСОБА_4 , а тому вважає, що не повинна нести відповідальності перед позивачкою і просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши позовну заяву та письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 3393 кв.м. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого господарства в с. Голики Славутського району хмельницької області, на якій розташований вказаний будинок, що стверджується Договором дарування 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки від 18 лютого 2008 року (а.с.32-33), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17841670 від 22.02.2008 (а.с.34), свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 2007 року (а.с.39-40), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17156987 від 21.12.2007 (а.с.41) та технічними паспортами (а.с.19-22, 35-38). Будинок забезпечений комунальними послугами, що стверджується Довідкою про забезпеченість комунальними послугами від 18.01.2005 р (а.с.31).

Окрім того, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1567 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0011, що розташована в АДРЕСА_1 , що стверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.10-11).

31 січня 2020 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником та здійснити продаж на умовах та за ціною на її власний розсуд житлового будинку з господарськими будівлями до нього в АДРЕСА_1 , та земельних ділянок : площею 0,00901 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0006; площею 0,0901 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0009; площею 0,1601 га, кадастровий номер 6823980900:02:001:0099; площею 0,0787 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0010; площею 0,1076 га, кадастровий номер 682398090:02:004:0004; площею 0,0969 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0008, передані для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Голики Славутського району Хмельницької області, земельних ділянок площею 0,1568 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0011, та площею 0,0447 га, кадастровий номер 6823980900:02:005:0007, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 , а також отримувати грошові кошти від здачу в оренду належних їй земельних ділянок, що стверджується Довіреністю від 31 січня 2020 року, виданою приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області (а.с.7).

З розписок, складених власноручно відповідачкою ОСОБА_2 та підписаних ОСОБА_1 , вбачається, що 14.06.2022 ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 кошти в сумі 1000,00 доларів США в якості завдатку, 22.08.2022 ще 1000,00 доларів США в якості завдатку та 12.09.2022 ще 1500 доларів США в якості завдатку, а всього 3500 доларів США. Справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розписках посвідчені старостою сіл Варварівка та Голики виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, які зроблено в його присутності; особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підписали розписки, встановлено, їх дієздатність старостою перевірено (а.с.16-18).

В судовому засіданні сторони визнали, що позивачка ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 кошти ОСОБА_3 в якості завдатку за придбання будинку та земельних ділянок для його обслуговування в АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 .

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належний відповідач — це особа, яка за законом або договором повинна відповідати за позовними вимогами позивача, оскільки саме вона є суб`єктом спірного матеріально-правового відношення та порушила права або інтереси позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Такий висновок можливо зробити з аналізу частин першої та другої статті 51 Цивільного процесуального кодексу України.

На цьому також наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

Зокрема, Верховний Суд у постанові у справі № 705/3876/18 вказав, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи ( висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього відсутність обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок для його обслуговування в АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 . Відповідачка ОСОБА_2 не є власником означеного будинковолодіння і, домовляючись з позивачкою ОСОБА_1 про купівлю-продаж означеного нерухомого майна, діяла виключно в інтересах власника ОСОБА_4 на підставі належної Довіреності, про існування якої було відомо позивачці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Якщо вимоги сторін випливають із договірних зобов`язань (наприклад, оренда, купівля-продаж тощо), то застосовуються норми про виконання договору або відповідальність за його порушення, а не ст. 1212 ЦК України (кондикція не може підміняти договірний позов).

Як зазначає КЦС ВС у постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 , тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Позивачка, передаючи кошти відповідачці, знала, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), оскільки позивачка не мала наміру купити будинок і земельні ділянки для себе і знала, що відповідачка не є власником спірного будинку і земельних ділянок, а діяла в межах довіреності, строк дії якої закінчувався з1.01.2025 р, а тому поведінка позивачки є суперечливою, тобто вона вільно і без помилки погодилася на настання невигідних наслідків для себе і для своєї сестри, оскільки в межах дії довіреності, виданої власником нерухомості відповідачці, не не вжила заходів для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомості.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Горщар Б.А. не заявляли клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ОСОБА_4 чи про залучення її до участі у справі як співвідповідача.

Відповідно до висновку, викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав .

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Відмова в позові через неналежного відповідача не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, якщо позов буде пред`явлено до правильної (належної) особи.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду України, відмова в позові з цієї підстави є процесуальною перешкодою лише щодо конкретно цього складу учасників справи, але не ліквідує саме право на захист.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підстав для розподілу процесуальних витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 3-13, 17, 18, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 3, 1212 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення грошових коштів в сумі 3500,00 доларів США.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Головуюча суддя Зеленська В. І.