Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №675/1462/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Суд: Ізяславський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №675/1462/26

Суддя: Столковський В. І.

Справа № 675/1462/26

Провадження № 2/675/1333/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника адвоката Сахнюка О. В. з позовом до ОСОБА_1 , у якому зазначає, що з 11 вересня 2021 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у сторін є малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, шлюб існує лише формально, сторони тривалий час проживають окремо. Оскільки подальше сумісне проживання і збереження сім`ї стало неможливим, позивачка просить шлюб розірвати.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, у позовній заяві просить слухати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином Республіки Молдова, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини свого неприбуття суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Тому підстав для відкладення розгляду даної справи суд не вбачає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши позицію позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із паспорта громадянина України, виданого 30 вересня 2021 року, орган, що видав - 6831, ОСОБА_1 є громадянкою України.

Згідно з відповіддю № 3294675 від 09 вересня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру позивачка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ст.ст. 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Таким чином, суд, отримавши позов з вимогою до фізичної особи про розірвання шлюбу, повинен перш за все визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи судам України на підставі норм ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право» та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені Законом України «Про міжнародне приватне право», застосовуються правила цього міжнародного договору (ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Питання правовідносин між Україною і Республікою Молдова у цивільних і кримінальних справах врегульовані Договором між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах , який ратифіковано Законом № 238/94-ВР від 10 листопада 1994 року.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Договору р озірвання шлюбу провадиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.

Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу провадиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.

У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в п. 1, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.

У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в п. 2, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, на території якого подружжя має місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, компетентними є органи обох Договірних Сторін.

З огляду на приписи відповідного міжнародного договору компетенція судів з вирішення справ про розірвання шлюбу в даному випадку є альтернативною, як це обумовлено ст. 26 Договору.

У той же час право вибору суду однієї з Договірних держав фактично належить тому з подружжя, хто першим (раніше за іншого з подружжя) ініціював судовий процес щодо розлучення.

Такі особливості правил міжнародної підсудності справ про розірвання «іноземного» шлюбу обумовлюють існування у міжнародному цивільному процесі явища, відомого як «forum shopping». Цей термін означає «суд, який є найбільш зручним для позивача». У європейській доктрині нерідко застосовується термін «race to (a friendly) court» (дослівно: «змагання за (найбільш дружній) суд»).

Основою вибору позивачем «найбільш зручного суду» з вирішення справи про розірвання шлюбу є вирішення питання про те, суд якої держави забезпечить оптимальні умови для захисту його прав та законних інтересів, а, отже, є найбільш сприятливим і зручним для розгляду його справи.

Приймаючи до уваги, що позивачка є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в Україні, шлюб між сторонами укладено в Україні, в матеріалах справи відсутні докази порушення справи судом Республіки Молдова, суд вважає, що особистим законом позивачки є право України, у зв`язку із цим у цьому випадку підлягає застосуванню законодавство України.

Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, виключної підсудності.

Згідно з ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

У даному випадку позов поданий за місцем офіційної реєстрації позивачки, яка має на утриманні малолітню дитину, тому відповідно до вказаних норм цивільного процесуального права позивачка звернулася з позовом про розірвання шлюбу до належного суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 11 вересня 2021 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Від шлюбу подружжя має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння, поваги та довіри. Подружні відносини сторони припинили. Позивачка категорично заперечує можливість примирення і збереження сім`ї. Відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 1 статті 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У силу ч. 3 і ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З урахуванням фактичних взаємин подружжя, небажання позивачки зберегти подружні відносини, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу неможливе. Підстав для відмови в позові немає.

Відтак шлюб підлягає розірванню.

На підставі ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 247, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 вересня 2021 року Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП – у матеріалах справи відсутній.

Повне рішення суду складене 23 жовтня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua