Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №487/5581/23
Суддя: Притуляк І. О.
Справа № 487/5581/23
Провадження № 1-кп/487/226/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі: Головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152030000787 від 06.05.2023 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Зелений Клин Баштанський район Миколаївська область, українця, громадянина України, має середню спеціальну освіту, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.336 КК України
сторони кримінального провадження
прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва: ОСОБА_6
обвинувачений: ОСОБА_5
В С Т А Н О В И В:
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05-30 години 24.02.2022 року.
В подальшому, строк дії воєнного стану на території України був неодноразово продовжений та діє до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 року оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Разом з тим, ОСОБА_5 відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , маючи звання молодшого сержанта, та відповідно до довідки Військово-лікарської комісії №74/9 від 03.04.2023 року, визнаним придатним до проходження військової служби, всупереч положенням Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройних Силах України, не маючи права на відстрочку, без поважних причин, отримавши 03.04.2023 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщеному за адресою АДРЕСА_2 , мобілізаційне розпорядження та повістку на проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 , також під особистий підпис був повідомлений про правові наслідки ухилення від призову за мобілізацією.
У зазначений в повістці термін, а саме 05.04.2023 року, ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився та до проходження служби не приступив, тим самим ухилився від виконання свого конституційного обов`язку та призову на військову службу за мобілізацією.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 336 КК України та визнає його винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 встановлені обставини кримінального провадження не оспорював, та беззастережно визнав свою винуватість, у скоєні вказаного кримінального правопорушення (злочину).
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що перебуває на обліку як військовозобов`язаний, та визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби.
03.04.2023 року після проходження військово-лікарської комісії, у ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав мобілізаційне розпорядження та повістку на проходження військової служби. Відповідно до повістки мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 05.04.2023 року, для подальшої відправки до військової частини. Також його під розписку було повідомлено про наслідки ухилення від призову за мобілізацією
05.04.2023 на пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, без поважних причин, оскільки злякався.
Вказав, що у скоєному щиро розкаюється.
Викладенні показання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження встановлених обставин кримінального провадження, оскільки вони отримані судом при його безпосередньому допиті в присутності захисника ОСОБА_8 , та є чіткими та послідовними щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), що свідчить про повне розуміння ОСОБА_5 пред`явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення.
Провина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме:
Копією військового квитка НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_5 присвоєно військове звання «молодшого сержанта».
Довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №111/1439 від 03.04.2023 року, відповідно до якої за результатам проведеного огляду ОСОБА_5 придатний до військової служби.
Копіями мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_5 до команди НОМЕР_2 та контрольних талонів до нього.
Корінцем повістки, отриманої ОСОБА_5 під особистий підпис 03.04.2023 року про прибуття 05.04.2023 на 09-00 год.
Копією витягу з Журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо отримання ОСОБА_5 , 03.04.2023 року мобілізаційного розпорядження.
Копією Облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_5 у період з 28.12.2017 року по 07.05.2019 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 , звільнений у запас 07.05.2019 року.
Копією обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 .
Протоколом складеним слідчим 30.06.2023 року за результатами огляду копій документів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_3 на запит слідчого, а саме: копії військового квитка НОМЕР_1 ; Облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , яка містить дані про проходження ОСОБА_5 військової служби та перебування у запасі; обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 , з зазначенням військово-облікової спеціальності ВОС 113 та код182П; довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №111/1439 від 03.04.2023 року; мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_5 до команди НОМЕР_2 та контрольних талонів до нього; корінця повістки, отриманої ОСОБА_5 під особистий підпис 03.04.2023 року; витягу з Журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо отримання ОСОБА_5 , 03.04.2023 року мобілізаційного розпорядження.
Постановою слідчого від 30.06.2023 року, копії військового квитка НОМЕР_1 ; Облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 , довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №111/1439 від 03.04.2023 року; мобілізаційного розпорядження, корінця повістки від 03.04.2023 року; витягу з Журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 було кваліфіковано за ст.336 КК України, також як ухилення від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Диспозиція статті 336 КК України містить альтернативні склади кримінального правопорушення: ухилення від призову на військову службу за мобілізацією в особливий період та ухилення від призову на військову службу за призовом резервістів в особливий період.
Як було встановлено судом ОСОБА_5 , не був зарахований у резерв, а призивався на військову службу в особливий період за мобілізацією.
Таким чином, слід виключити з кваліфікації дій ОСОБА_5 посилання на ухилення від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 за положеннями п.1 ч.1 ст.66 КК України судом не встановлено.
Так у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що кається у скоєному. Разом з тим, суд вважає що таке каяття носить формальний характер і не може бути визнане обставиною, яка пом`якшує його покарання, оскільки окрім визнання особою лише очевидного факту вчинення кримінального правопорушення, розкаяння передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків правопорушення, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Разом з тим, судом не встановлено відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_5 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, доказів того, що ОСОБА_5 за власною ініціативою став до Лав ЗС України, обвинувачений суду не надав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Зазначені положення кримінального законодавства узгоджуються з позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Езех і Коннорс проти С полученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу… Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи обвинуваченого.
Так ОСОБА_5 , з урахуванням приписів ст..12 КК України, вчинено не тяжкий злочин.
Обвинувачений на даний час притягається до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.186 КК України (кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026152030000945 від 23.08.2026 року)
На обліку у КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» ОСОБА_5 не перебуває.
Має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Прокурором суду було надано вирок Заводського районного суду м.Миколаєва від 03.07.2024 року у справі №487/1152/24, за яким ОСОБА_5 було визнано винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України та призначенго покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільненго від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.
За положенями ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту постановлення вироку.
За приписами ст.88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
Таким чином, якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину та якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване на інших підставах, передбачених законом, або суд не направить засудженого для відбування призначеного покарання відповідно до ч. 2 ст. 78 КК, він вважається таким що не має судимості в силу ст.89 КК України.
Відомостей про вчинення ОСОБА_5 нового злочину протягом іспитового строку з призначенням йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України та про скасування рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, матеріали кримінального провадження не містять.
Таким чином, починаючи 04.07.2026 року судимість ОСОБА_5 за цим вироком вважається погашеною, в силу ст.89 КК України.
Відповідно до положень ст..65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі у нижній межі санкції 336 КК України.
Суд зауважує, що відповідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення, тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, про що і зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання не можливо, що виключає можливість застосування положень ч.1 ст.75 КК України.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити з урахуванням приписів ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.2,7,368,369,373,374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні: копії військового квитка НОМЕР_1 ; Облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 , довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №111/1439 від 03.04.2023 року; мобілізаційного розпорядження, корінця повістки від 03.04.2023 року; витягу з Журналу ІНФОРМАЦІЯ_3 – залишити у матеріалах судової справи №487/5581/23.
На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua