Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №471/1242/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/1242/26

Провадження № 1-кп/467/161/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та з власних технічних засобів учасників клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026152170000048, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави просив не визначати.

Вказане клопотання мотивував тим, що 25.10.2026 закінчується строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що був продовжений востаннє слідчим суддею Братського районного суду Миколаївської області. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики на даний час не зменшилися і продовжують існувати. Обставинами, що підтверджують наявність зазначених ризиків прокурор зазначив те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, санкції статті яких передбачають позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Тяжкість можливого покарання у разі доведення винуватості у передбаченому законом порядку є тим фактором, що дає підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання може вжити заходів до переховування від суду, враховуючи умови воєнного стану, може виїхати за кордон або непідконтрольні Україні території. Обвинуваченому відомі анкетні дані осіб свідків, потерпілої, місце їх мешкання, а тому обвинувачений може вживати заходи впливу на них з метою зміни показів на його користь, про що свідчить, зокрема, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. У разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою може штучно затягувати проведення судового розгляду шляхом, зокрема, неявки за викликом суду. Обвинувачений хоча раніше не судимий, проте холоднокровно вчинив кримінальне правопорушення, не має міцних соціальних зв`язків, які б заслуговували на довіру. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, відсутні підстави для визначення обвинуваченому застави.

Захисник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважаючи, що прокурор не виконав свого обов`язку довести існування ризиків, на які він посилається, ризики не підтверджені доказами. Вважав за можливе застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та визначити йому заставу.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію свого захисника.

Захисник ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_7 підтримали позицію захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 .

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора.

Заслухавши клопотання прокурора, думку присутніх учасників судового провадження, суд зробив наступний висновок.

Згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання, зокрема, спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 25.04.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, дію якого неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12.10.2026 до 25.10.2026. До цієї дати розгляд кримінального провадження не завершено, відтак колегії суддів належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.

При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинуваченого:

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгірне Тарутинського району Одеської області, є громадянином України, одружений, має двох неповнолітніх дітей, зареєстроване та фактичне місце проживання по АДРЕСА_1 , на час інкримінованих злочинів проходив військову службу на посаді стрільця-санітара 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; раніше не судимий.

Надаючи оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, у справі призначено підготовче судове засідання, докази не досліджені.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатом судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на зазначене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з наявних відомостей, що здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Враховуючи наведене, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, особливо тяжких злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, норми Кримінального процесуального законодавства України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У своєму клопотанні необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею Братського районного суду Миколаївської області при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені ризики не зменшилися і продовжують існувати.

Щодо ризику можливої спроби переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.1996 року у справі «Лоізіду проти Туреччини» («Loizidou v Turkey») (заява № 15318/89, пункти 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Отже, суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією російської федерації проти України, розпочатої 20.02.2014, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24.02.2022 набула повномасштабного характеру (пункт 5.1 Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20). За такого, на переконання суду положення Кримінального процесуального кодексу України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної безпрецедентною збройною агресією.

Відтак, до обставин ризику втечі слід віднести обставини військової агресії проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Окрім іншого, суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» («Ilijkov v Bulgaria») (заява №33977/96) зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.06.2019 року у справі №166/313/17, від 13.08.2020 року у справі №674/1202/19, від 27.02.2019 року у справі №0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Санкція найтяжчого з них передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому в разі доведення його винуватості у вчиненні зазначених злочинів, є значною та її можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_6 з високою вірогідністю може переховуватись від суду.

Наявність ризику, що обвинувачений буде перешкоджати кримінальному провадженню суд оцінює з урахуванням можливості вчинення обвинуваченим дій, які можуть ускладнити або унеможливити проведення судового розгляду справи. Це включає в себе заходи, які спрямовані на приховування доказів, вплив на свідків та потерпілого, ухилення від виклику до суду, тощо.

Оцінюючи наявність ризику, що обвинувачений незаконно впливатиме на свідків та потерпілого, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та потерпілих безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений може здійснювати заходи по розшуку зазначених осіб, чинити на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою спонукання їх до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження. Це кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, свідки та потерпілі не допитувалися, оцінити значення показань свідків та потерпілих до їх допиту суд не має можливості, отже ризик незаконного впливу на цих осіб зберігається.

При цьому, обвинувачений проживає на значній відстані від місця судового розгляду кримінального провадження, що може вплинути на його тривалість.

З огляду на викладене, суд визнає, що зазначені ризики залишаються актуальними.

Щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд оцінює цей ризик як реальний, оскільки ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів та умисного тяжкого злочину з корисливих мотивів, що свідчить на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, суд зробив висновок, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику, що обвинувачений буде перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки населений пункт, де він проживає значно віддалений від місця розгляду кримінального провадження. Крім того, за існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, такий запобіжний захід на даному етапі провадження є недостатнім.

Для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, особисте зобов`язання є занадто м`яким і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Положеннями п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій, пов`язаних із нападом з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаним з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що на переконання колегії суддів вказує, що у цьому судовому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. Тож, враховуючи обставини кримінального провадження та керуючись положеннями п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, заставу суд обвинуваченому не визначає.

Та обставина, що обвинувачений має постійне місце проживання, родину, висновків суду не спростовує, оскільки наявність родини в даному випадку не є беззаперечним стримуючим фактором задля подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відомостей про неможливість утримання обвинуваченого в установі попереднього ув`язнення за станом здоров`я матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 183, 314, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 19.12.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та захисником в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 26.10.2026 року об 11-45 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3