Суд: Пустомитівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №450/4847/26
Суддя: Мусієвський В. Є.
Справа № 450/4847/26 Провадження № 2/450/3495/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Мусієвського В. Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3499716, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 14.01.2021 року, у розмірі 22960 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15960 грн. заборгованості по відсотках.
Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Авентус Україна» і уклав 14.01.2021 року, кредитний договір № 3499716, шляхом підписання такого електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора М327834, внаслідок чого отримав 7000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,01 % на день від суми кредиту за зниженою процентною ставкою протягом вказаного строку кредитування, можливістю, у випадку сплати заборгованості за відсотками, пролонгації строку кредитування на 30 днів зі сплатою 1,99% на день протягом наступного строку кредитування та автопролонгацією строку кредитування не більше ніж 90 днів, у випадку непогашення заборгованості, зі сплатою 1,99% на день. Вказав, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, частково сплативши заборгованість у загальній сумі 4008 грн. 90 коп., внаслідок чого строк кредитного договору вперше продовжився на 30 днів, а саме до 11.03.2021 року, вдруге продовжився на 30 днів, а саме до 10.04.2021 року, втретє продовжився на 90 днів, а саме до 09.07.2021 року, у зв`язку із чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 18.10.2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 18/10/2021, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2622 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача. Крім цього, долучив клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» інформації, що містить банківську таємницю.
Ухвалою від 14.09.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Ухвалою від 14.09.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «Українські Фінансові Операції» Дідух Є.О. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Українські Фінансові Операції» Дідух Є.О. на отримання у АТ «Універсал Банк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу.
24.09.2026 року та 16.10.2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані судом докази.
22.10.2026 року представником позивача ТзОВ «Українські Фінансові Операції» Дідух Є.О. долучено витребувані судом докази разом із підтвердженням їх скерування на адресу відповідача ОСОБА_1 .
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
В силу вимог ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 14.01.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Авентус Україна» договір № 3499716 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора М327834 такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту, внаслідок чого отримав кредит в сумі 7000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,01 % на день від суми кредиту за зниженою процентною ставкою, протягом вказаного строку кредитування, можливістю, у випадку сплати заборгованості за відсотками, пролонгації строку кредитування на 30 днів зі сплатою 1,99% на день протягом наступного строку кредитування та автопролонгацією строку кредитування не більше ніж 90 днів, у випадку непогашення заборгованості, зі сплатою 1,99% на день.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року, що підтверджується листом ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 2344 від 18.01.2023 року та відповіддю АТ «Універсал Банк» №БТ/8668 від 06.10.2026 року.
Як вбачається з первинних документів, а саме розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», станом на 09.07.2021 року (останній день нарахування платежів по кредиту) у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року, у розмірі 22960 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15960 грн. заборгованості по відсотках.
18.10.2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 18/10/2021, відповідно до умов якого ТзОВ «Українські Фінансові Операції» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. У вказаному договорі сторони погодили визначення термінів, зокрема право вимоги це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.
Згідно витягу з реєстру боржників від 18.10.2021 року вбачається, що ТзОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТзОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року у сумі 22960 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15960 грн. заборгованості по відсотках.
Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною представником позивача заборгованістю відповідача за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року з огляду на наступне.
У відповідності до умов кредитного договору № 3499716 від 14.01.2021 року, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів сторони погодили, що строк кредитування становить 30 днів та завершується 09.02.2021 року.
Згідно п. 4.1 кредитного договору № 3499716 від 14.01.2021 року, строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 (пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.
В силу вимог п. 4.2 кредитного договору № 3499716 від 14.01.2021 року порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (далі - пролонгація). 4.2.1 споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2 договору. 4.2.2. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: - перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на веб-сайті в розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем ОСОБА_1 сплачено 09.02.2021 року в якості погашення заборгованості за відсотками 18 грн. 90 коп., що відповідає фактичним нарахованим відсоткам за період з 14.01.2021 року по 09.02.2021 року. Відтак, відповідачем ОСОБА_1 вчинено дії, які свідчать про бажання пролонгації строку кредитування на 30 днів, а саме до 11.03.2021 року. Доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з повідомленням про небажання продовжувати строк користування кредитом в порядку, передбаченому п. 4.2 кредитного договору № 3499716 від 14.01.2021 року, суду не надано.
За ідентичних обставин, шляхом сплати 11.03.2021 року відповідачем ОСОБА_1 в якості погашення заборгованості за відсотками 3990 грн., що відповідає фактичним нарахованим відсоткам за період з 10.02.2021 року по 11.03.2021 року, останнім ініційовано продовження строку кредитування на 30 днів, а саме до 10.04.2021 року.
В подальшому, відповідачем не вносились грошові кошти в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року, відтак, строк кредитування завершився 10.04.2021 року.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Відтак, суд приходить до висновку про те, що строк кредитування за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року закінчився 10.04.2021 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав для здійснення нарахування відсотків, передбачених умовами договору, поза межами строку кредитування.
Що стосується автоматичної пролонгації строку кредитування, передбаченої умовами кредитного договору, слід вказати, що підстави для її застосування є несплата споживачем грошових коштів за кредитним договором.
Згідно п. 4.3 кредитного договору № 3499716 від 14.01.2021 року порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація). 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4 договору, тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. 4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 договору.
При цьому, така конструкція фактично позбавляє боржника можливості вільного волевиявлення щодо продовження строку кредитування, оскільки автоматична пролонгація відбувається незалежно від його активних дій. У зв`язку з цим, умови автопролонгації набувають ознак «вибору без вибору» та фактично заміняють собою наслідки прострочення зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, що ставить боржника у завідомо невигідне становище та порушує принцип справедливого балансу прав і обов`язків сторін договору, а відтак не може вважатися належною правовою підставою для продовження строку кредитування та нарахування відсотків поза межами первісно погодженого строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором завершився 10.04.2021 року, у первісного кредитора та позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом після вказаної вище дати, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 10.04.2021 року, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 10.04.2021 року у відповідача ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитним договором№ 3499716 від 14.01.2021 року у розмірі 10990 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3990 грн. заборгованості по відсотках, що підлягатиме стягненню.
Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3499716, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 14.01.2021 року, у розмірі 10990 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3990 грн. заборгованості по відсотках.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долучених до позовної заяви договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, додаткової угоди № 1 від 09.12.2025 року до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, акту № 3499716 від 27.05.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, детального опису робіт (наданих послуг) № 3499716 від 27.05.2026 року, заявка № 3499716 від 01.07.2025 року на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунку на оплату № 3499716-2025 від 27.05.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 становить 10000 грн. та складається з послуг, а саме: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики суді апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства кількістю 0,5 год., вартістю 440 грн.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження вибраної позиції з клієнтом кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів кількістю 1 год., вартістю 840 грн.; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства кількістю 2 год., вартістю 1640 грн.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 22960 грн., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 10990 грн.
Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на підготовку та скерування адвокатського запиту АТ КБ «ПриватБанк», оскільки запитувані відомості належать до банківської таємниці та надаються зокрема на підставі ухвали суду, яка представником позивача не виконана. Крім цього, представником також не обґрунтовано ступінь складності справи та новизни правових питань, досліджених адвокатом.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Українські Фінансові Операції», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-
у х в а л и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за кредитним договором № 3499716 від 14.01.2021 року в розмірі 10990 грн., яка складається з 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3990 грн. заборгованості по відсотках.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір у розмірі 2622 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua