Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №462/6436/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6436/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Палюх Н.М.,

при секретарі Бонкало В.М.

з участю прокурора Дмитренко А.А., позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що з 26.11.2013 вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Миколаївського районного суду м.Львова від 23.03.2016 розірваний. Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народились двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ще до народження дітей сімейні відносини між ними припинились, а остаточно сім`я розпалась з моменту народження дітей, батько яких навіть не забрав з пологового будинку, а лише повідомив, що не готовий до появи на світ дітей. Весь тягар утримання дітей, виховання, створення для них належних соціально-побутових умов для більш-менш пристойного проживання, навчання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, лікування вона несе самостійно, без жодної допомоги відповідача. Із моменту народження двійнят відповідач не виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дітей, аліменти не сплачує, не бере участі у процесі їх виховання, матеріального забезпечення, соціального становлення, навчання чи лікування, а також у питаннях організації їх відпочинку чи дозвілля. Таким чином, позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дітей, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, занесеною у протокол судового засідання від 09.10.2026, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та доповнила, що відповідач ще від народження дітей жодного разу їх не бачив, не цікавиться їх життям, до них не навідується, жодної участі у вихованні дітей не приймає та жодної допомоги не надає, повністю ухилившись від виконання своїх батьківських обов`язків. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомив. Надіслав суду заяву, у якій зазначає, що позов визнає та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник третьої особи - виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомив. Однак, скерував суду заяву, у якій просить розглядати справу у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Прокурор Франківської окружної прокуратури м.Львова, висловлюючи позицію щодо заявлених позовних вимог, погодилася з висновком органу опіки та піклування та вважала наявними підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши пояснення позивача, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 26.11.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Микоаївського районного суду Львівської області від 23.03.2016 розірвано /а.с. 27/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.20/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.21/.

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, складеного Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області 05.06.2026, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Умови для проживання є сприятливі для дітей /а.с.12-13/.

З характеристик учениці 5-Б класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та учня 5-Б класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що такі навчаються у ліцеї №45 ЛМР з 4 класу. Мати, ОСОБА_1 постійно турбується про навчання дітей, активно відвідує батьківські збори, намагається допомагати у навчанні. Батько, ОСОБА_2 жодного разу не відвідував ліцей, не цікавився навчанням та вихованням дітей. На контакт з класним керівником не виходив /а.с. 15-16/.

Із виписок із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вбачається, що на огляди дітей приводила виключна мама ОСОБА_1 . Участь у супроводі дітей під час лікування та медичних оглядів брала виключно мама. Станом здоров`я дітей цікавилася і регулярно займалася мама. З медичними працівниками щодо лікування та догляду за дитиною контактувала ОСОБА_1 . Основний супровід дітей, виконання медичних рекомендацій та звернення за медичною допомогою здійснювала виключно мама /а.с.17-18/.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного 30.04.2026 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління МЮ України, встановлено, що на примусовому виконанні у виконавця перебуває виконавчий лист №447/2467/17, виданий 22.02.2018 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 800 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 07.11.2017 і до досягнення дітьми повноліття. Заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на березень 2026 становить 48752,01 грн /а.с.11/.

Окрім цього, відповідно до листа Залізничного ВДВС у м.Львові №40124/9 від 01.05.2026 встановлено, що у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадженя №72600314 з примусового виконання виконавчого листа №447/980/23, виданого 07.08.2023 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених додаткових витрат на лікування неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані хворобою, а саме у розмірі 13475,00 грн; та на оплату навчання, що викликані розвитком здібностей неповнолітніх дітей, а саме у розмірі 11340,00 грн /а.с.14/.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю, не цікавиться та не приймає участі у їх вихованні, навчанні та розвитку, не проявляє до них батьківської турботи, повністю ухилившись від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню дітей.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /а.с. 58-59/ встановлено, що впродовж тривалого часу батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проживає з дітьми, не займається їх вихованням, навчанням, не піклується про здоров`я дітей та не надає матеріальної допомоги. Відтак, цей орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від утримання і виховання яких він ухиляється вже довгий час, є підставними і підлягають до задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1331,50 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,89, 141, 264-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,50 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області, ЄДРПОУ 04373301, адреса: м. Миколаїв, вул. В.Великого,6 Львівської області.

Суддя: