Суд: Залізничний районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №462/8121/26
Суддя: Ліуш А. І.
Справа № 462/8121/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року, Залізничний районний суд м.Львова в складі судді Ліуша А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 22743 грн., за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 08.05.2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 18205-05/2026 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, у розмірі 9000 грн., зі сплатою відсотків. Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує. Оскільки позивач за договором факторингу отримав право вимоги вказаної заборгованості, просить позов задовольнити.
Відповідача належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак, конверт було повернуто до суду. Відзиву до суду подано не було.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до наступного переконання.
Судом встановлено, що 08.05.2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 18205-05/2026 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, у розмірі 9000 грн., зі сплатою відсотків.
Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 08.05.2026 року на вказаний Позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 9000.00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про зарахування на картковий рахунок Відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед Кредитором (ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 22 743,00 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 9 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 8 343,00 грн.; сума заборгованості за комісією становить 900,00 грн.; сума заборгованості за штрафними санкціями становить 4 500,00 грн.
Згідно п. 5.3 Договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Однак, суд не може погодитися із вказаними розрахунками заборгованості в частині нарахування неустойки згідно п. 5.3, та приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Проте, 15.03.2022 ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п. 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд констатує, що 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що кредитор всупереч вказаним вище нормам матеріального права здійснив неправомірне нарахування у заборгованість відповідачу неустойки, оскільки за законом відповідач звільнений від сплати неустойки (пені, штрафу) у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Таким чином, суд доходить висновку, що в межах розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем у зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань підлягає стягненню в частині: суми заборгованості за основною сумою боргу 9 000 грн.; суми заборгованості за відсотками 8 343 грн.; суми заборгованості за комісією 900 грн., а всього 18243 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2135,60 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути на його користь також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 000 грн. Вимоги заяви мотивовано тим, що саме така сума на його переконання відповідає співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.
За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
В той же час, справа яка розглядається є малозначною, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а відтак, стягнення витрат в розмірі 6 000 грн., не підлягає до задоволення, оскільки є надмірними. Заява підлягає до часткового задоволення в розмірі 4 000 грн.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 / на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» /ЄДРПОУ: 44022416, адреса для листування: вулиця Фізкультури, б.30В, місто Київ, 01350, Україна; IBAN: НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ"/ суму заборгованості в розмірі 18243 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судовий збір в розмірі 2135,60 гривень та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4 000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.І. Ліуш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua