Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №331/7514/26
Суддя: Стеценко А. В.
1Справа № 331/7514/26 2-а/335/226/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Стеценка А. В., розглядаючи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в особі представника – адвоката Жижи Андрія Олександровича звернувся до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову № R589171 від 24 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Вороніним Романом Борисовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваній постанові орган притягнення до відповідальності обмежився загальним формулюванням про те, що позивач «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим припустився порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому у постанові повністю відсутня конкретизація: коли саме позивач повинен був пройти ВЛК, на підставі якого рішення чи розпорядження, у який строк, коли саме відбулася неявка чи відмова від медичного огляду та якими процесуальними документами підтверджується факт доведення відповідного обов`язку до відома позивача.
З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувала відсутність даних про проходження ним медичного огляду протягом останнього року. Сам по собі факт відсутності актуального медичного огляду не є тотожним вчиненню адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адже відповідач зобов`язаний довести існування конкретного юридичного обов`язку та факт свідомого його невиконання.
Пункт 2 розділу II Закону України № 3621-IX має спеціальний предмет регулювання та стосується виключно громадян, які раніше у встановленому порядку були визнані «обмежено придатними до військової служби» і щодо яких виник обов`язок пройти повторний огляд. Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивач раніше визнавався обмежено придатним, підпадав під дію вказаного перехідного положення або отримував відповідне направлення.
Відповідачем не надано доказів дотримання процедури проведення медичного огляду, передбаченої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зокрема доказів належного вручення позивачу направлення на ВЛК із визначеними датою, часом і місцем огляду, а також доказів фіксації факту відмови чи неявки.
Відповідач не встановив і не підтвердив належними та допустимими доказами подію правопорушення, час його вчинення, наявність вини позивача та факт його належного сповіщення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.
У зв`язку з відсутністю в постанові чітко визначеного моменту вчинення або виявлення правопорушення унеможливлюється перевірка дотримання відповідачем спеціальних строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, представник позивача зауважив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його відсутності, оскаржувану постанову від 24.06.2026 йому належним чином вручено не було. Про накладення на нього штрафу позивач дізнався лише після арешту його банківських рахунків, а реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи представник позивача отримав лише 14 вересня 2026 року під час візиту до ТЦК та СП.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 вересня 2026 року матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 було передано на розгляд до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за територіальною підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року зазначену справу було передано для розгляду судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценку А. В.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 268–272, 286 КАС України; встановлено відповідачу п`ятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано з ТЦК та СП матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі представника Доскач Катерини Сергіївни подав до суду відзив на позовну заяву, у якому висловив заперечення проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ТЦК та СП з 19 червня 2026 року. Згідно з даними ЄДР «Оберіг», позивач востаннє проходив ВЛК 29 жовтня 1990 року, де був визнаний придатним до військової служби, а актуальні відомості про проходження ним медичного огляду відсутні. Як особа, яка підлягає призову під час мобілізації, позивач 19 червня 2026 року був доставлений до ТЦК та СП працівниками поліції.
19 червня 2026 року відносно позивача складено протокол № 965 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від підписання якого позивач відмовився у присутності свідків, проте був в усній формі повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Також позивачу було вручено направлення № 7946456 на проходження ВЛК та повістку № 7946453 з викликом на 26 червня 2026 року, куди позивач не з`явився і ВЛК не пройшов.
Проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби в особливий період є імперативним обов`язком військовозобов`язаних відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Розгляд справи 24 червня 2026 року відбувся за наявними матеріалами відповідно до ст. 268 КУпАП у зв`язку з неявкою належним чином сповіщеного позивача. Оскаржувана постанова № R589171 сформована засобами ЄДР «Оберіг», відображена у застосунку «Резерв+» позивача та направлена йому поштою.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своечасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність постанови тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R589171 від 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Диспозиція цієї норми є бланкетною та відсилає до норм законодавства, що регулює правовідносини у сфері оборони та військового обов`язку, – насамперед до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зі змісту оскаржуваної постанови № R589171 від 24 червня 2026 року вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є те, що він «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим припустився порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX було внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та скасовано таку категорію придатності до військової служби, як «обмежено придатний у військовий час».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Отже, зазначеною нормою обов`язок пройти повторний медичний огляд законодавець поклав виключно на тих громадян України, які до набрання чинності зазначеним законом у встановленому порядку були визнані «обмежено придатними до військової служби».
Водночас із досліджених судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 965 та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 востаннє проходив військово-лікарську комісію 29 жовтня 1990 року, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що положення п. 2 розділу II Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 на позивача не поширюються, а отже, у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок проходити повторний медичний огляд у порядку та у строки, визначені зазначеними перехідними положеннями.
Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів віднесення ОСОБА_1 до категорії осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби, інкриміноване позивачу порушення п. 2 розділу II Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 є необґрунтованим.
Таким чином, у діях позивача ОСОБА_1 відсутні подія та склад інкримінованого йому в оскаржуваній постанові № R589171 від 24.06.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова № R589171 від 24 червня 2026 року підлягає скасуванню як протиправна, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Доказів понесення судових витрат (зокрема, витрат на сплату судового збору чи на професійну правничу допомогу) позивач суду не надав. Із заявою про намір подати докази понесення судових витрат після ухвалення рішення у справі в порядку ч. 3 ст. 143 КАС України позивач чи його представник до суду не зверталися.
За таких обставин підстави для розподілу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні, у зв`язку з чим судові витрати судом не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72–77, 139, 241–246, 268–272, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 247, 283, 288 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову № R589171 від 24 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя А. В. Стеценко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua