Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №317/4233/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4233/26

№/п 1-кп/317/726/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 (ВКЗ)

адвоката обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

захисника потерпілої адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12026082230000355 від 10.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрокорбівка, Кіровоградської області, громадянина України, має повну середню освіту, розлучений, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, військовослужбовця НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2026 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Х-Тгаіl», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзні частині вул. Молодіжної зі сторони вул. Радянської в с. Наталіївка у напрямку с. Лежине, Запорізького р-ну, Запорізької області.

В цей же час, в районі буд. 11 по вул. Молодіжній в с. Наталіївка, на проїзній частині в положенні лежачи на боку, на велосипеді знаходився ОСОБА_8 .

Продовжуючи рух, водій ОСОБА_4 , маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду на проїзній частині та технічну можливість уникнути на неї наїзду, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, діючи зі злочинною недбалістю, заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та допустив наїзд на ОСОБА_8 .

Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

В результаті наїзду ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодженні у виді сполученої тупої травми голови, тулуба та кінцівок у вигляді множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, які в даному випадку потягли за собою смерть, та від яких ОСОБА_8 загинув на місці дорожньо- транспортної пригоди.

Невиконання водієм автомобіля «Nissan Х-Тгаіl», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, а також документів, що характеризують обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Щодо обставин правопорушення ОСОБА_4 пояснив, що 09 травня 2026 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, він повертався до місця дислокації військового підрозділу, перебував у дорозі довгий час, віз свого побратима. Керував автомобілем «Nissan Х-Тгаіl», реєстраційний номер НОМЕР_2 в с. Наталіївка у напрямку с. Лежине, Запорізького р-ну, Запорізької області. В районі буд. 11 по вул. Молодіжній в с. Наталіївка, на проїзній частині його автомобіль підскочив. Він зупинився, вийшов з автомобіля та побачив, що в положенні лежачи на боку, на велосипеді під колесами знаходився ОСОБА_8 . ОСОБА_4 не гальмував, заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та допустив наїзд на ОСОБА_8 . Злякався, перебуваючи у шоці сів за кермо та покинув місце ДТП. Автомобіль поставив у дворі на місці дислокації військової частини. Побратим нічого не побачив

ОСОБА_4 розуміє, що порушив вимоги Правил дорожнього руху, але просив врахувати тяжкі обставини в яких він опинився – тяжку хворобу дитини, її інвалідність, кількість поранень, що він отримав на фронті, щире к5аяття та сприяння розкриттю злочину.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що вона не була очевидицею події, їй стало відомо про загибель сина від родичів і вона одразу пішла на місце злочину. Обвинуваченого на місці не було, він покинув місце і його розшукували. Син, проживав він батьків окремо. Напередодні пішов на рибалку. Чому він перебував на дорозі на велосипеді в стані сп`яніння їй не відомо. Втрата сина для неї є дуже великою біллю. Незважаючи на те, що їй відомо про тяжкий стан доньки обвинуваченого, вона не може пробачити втрату своєї дитини та наполягає на суворому покаранні.

Потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов відносно ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення.

Просила стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 700 000 грн 00 коп.

Обгрунтовуючи суму моральної шкоди ОСОБА_6 зазначила, втратила свого єдиного сина. Вказала, що смерть дитини є найвищою немайновою втратою, стан життя попередній відновити вже не можливо, вона позбавлена моральної та матеріальної підтримки від сина на майбутнє.

Також потерпіла просила стягнути з обвинуваченого суму витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 30000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 вибачався, але ступінь болю та страждань для потерпілої є дуже великим, а тому вона наполягала на стягненні в повному обсязі саме з обвинуваченого та на застосуванні суворого покарання.

Суд, оцінивши надані докази, прийшов до висновку щодо задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди.

В задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правовому допомогу адвоката у сумі 30000 грн.00 коп – відмовити у зв`язку з тим, що суду не надано підтвердження витрат в погодинному зазначені, відсутня квитанція щодо проведення перерахування коштів.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до наступного.

Одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст.7 КПК України).

Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (не є інвалідом, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває).

Суд враховує думку потерпілої щодо призначення суворого покарання у вигляді реального позбавлення волі, характеризуючи відомості щодо особистості обвинуваченого – ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації, фактично визнає свою провину, є діючий військовослужбовцем, характеризується позитивно, надходили клопотання про передачу обвинуваченого на поруки командування військової частини, нагороджений Указом Президента України орденом «За мужність 3 ступеня».

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом встановлено щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи особистість ОСОБА_4 , конкретні обставини кримінального провадження, думку потерпілої, що втратила сина, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо в умовах ізоляції його від суспільства – в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами. Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

При цьому, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на думку суду, повністю доведена. Потерпіла обґрунтувала спричинену моральну шкоду тим, що особисто зазнала страждань у зв`язку з загибеллю сина, душевним болем, внаслідок чого змінився звичайний уклад життя, емоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів.

За ст. 41 Конвенції розмір сатисфакції має бути справедливим. Враховуючи практику ЄСПЛ, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з обвинуваченого на користь позивачки буде справедливою сатисфакцією за дії та наслідки, які були їм заподіяні внаслідок вказаного злочину.

Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, вважає позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди такими, що повністю підлягають задоволенню у сумі 700 000 (сімсот тисяч) грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу – суд вважає, що вказані обставини не доведені належними доказами, а тому витрати не підлягають стягненню.

Вирішуючи питання, щодо обрання запобіжного заходу, суд враховуючи всі обставини справи, поведінку обвинуваченого, приходить до висновку, щодо продовження дії запобіжного заходу який буде достатнім та дисциплінуватиме особу, а саме – тримання під вартою.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 34657,92 грн. за залучення експертів на проведення інженерно-транспортної, авто технічної та інших експертиз.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідками про витрати на проведення експертиз), тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 368, 373-374, 376, 395 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим в скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання

у вигляді позбавлення волі на строк 3 (трьох) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (трьох) років.

Строк покарання рахувати з часу фактичного взяття під варту ОСОБА_4 – 13.07.2026 року.

До набуття вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишити – тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави вартість проведених експертиз:

-судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «транспортно-трасологічні дослідження» №СЕ-19/108-26/9285-ІТ від 19.06.2026 вартістю 7701 гривень 76 копійки;

-судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/108-26/9281-ГГ від 14.05.2026 вартістю 5776 гривень 32 копійки;

-судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/108-26/9283-ІТ від 15.05.2026 вартістю 5776 гривень 32 копійки;

-судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»

№СЕ-19/108-26/9722-ІТ від 29.05.2026 вартістю 5776 гривень 32 копійки;

-судова хімічна експертиза матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю «Дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них» №СЕ- 19/108-26/9518-ФХД від 19.06.2026 вартістю 3850 гривень 88 копійок;

-судова хімічна експертиза матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю «Дослідження лакофарбових матеріалів і покрить» №СЕ-19/108- 26/9519-ФХД від 29.06.2026 вартістю 5776 гривень 32 копійки;

Загальна сума витрат, пов`язаних із залученням експертів у кримінальному провадженні, складає 34 657 гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму спричиненої моральної шкоди – 700000 (сімсот тисяч гривень) 00 коп.

В іншій частині - відмовити.

Речові докази:

Зазначені в квитанції № 1854, 1853 від 28.05.2026 року матеріали, що перебувають в камері зберігання речових доказів СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

зняти арешт, що накладений ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області на автомобіль «Nissan Х-Тгаіl», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває на спец майданчику м.Запоріжжя вул.Привокзальна, 13 та повернути представникам військової частини.

Велосипед чорного кольору, що перебуває на спец майданчику м.Запоріжжя вул.Привокзальна, 13 повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1