Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №314/6078/25
Суддя: Мануйлова Н. Ю.
Справа № 314/6078/25
Провадження № 2/314/894/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в особі судді Мануйлової Н.Ю., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 314/6078/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34730,90 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5223114 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 7000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 03.01.2025 до 29.12.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.
Відповідно до реквізитів Договору №5223114 від 03.01.2025, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «20972».
Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
31.07.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору № 5223114 від 03.01.2025 загальною сумою 34740,90 грн, яка складається з тіла кредиту – 7000 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 13964,9 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 144 календарних днів – 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 34740,9 грн, з яких сума кредиту 7000 грн, сума процентів за користування кредитом 13964,9 грн, нараховані позивачем проценти за 144 календарних дні 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн.
Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін від позивача та відповідача не надходило.
06.04.2026 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, що викладені в позовній заяві, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Зокрема, ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору та розмір заборгованості, не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Позивачем не надано до суду оригіналу електронного доказу – спірного кредитного договору № 5223114 від 03.01.2025, тому неможливо пересвідчитись, що договір містить електронного підпису як з боку первісного кредитора, так і з боку відповідача.
За твердженням представника відповідача, договір № 5223114 від 03.01.2025 є нікчемним, оскільки не містить підпису ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура України».
Враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 до ОСОБА_1 .
Також матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу кредитних коштів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків з користування кредитом за 144 календарні дні (01.04.2025 до 29.12.2025) в розмірі 9576,00 грн представник відповідача зазначив, що договір факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 не містить положення щодо права ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» стягнення з боржника інших сум, ніж визначені в реєстрі боржників.
У реєстрі боржників від 31.07.2025 до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 сума заборгованості за кредитом становить 25164,90 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 7000,00 грн; заборгованість по відсотках 13964,90 грн; штрафні санкції 3500,00 грн, заборгованість по комісії 700,00 грн.
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не набув права нараховувати відсотки за кредитним договором № 5223114 від 03.01.2025 після укладання договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025, обсяг прав якого як нового кредитора обмежено виключно правом грошової вимоги у межах суми заборгованості, визначеної договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025.
Позивач просить стягнути заборгованість за процентами в розмірі 23540,90 грн, тобто у розмірі, який більш ніж в 3,3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом. Положення кредитного договору щодо річних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.
Вимога про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 3500,00 грн не підлягає задоволенню у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Положення договору про надання кредиту про сплату позичальником на користь Товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії є необґрунтованою.
Також представник відповідача просив суд зменшити витрати позивача на правову допомогу до 7000,00 грн, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеною та несправедливою.
У відзиві представник відповідача просив суд витребувати у позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» оригінал електронного доказу на носії його створення (електронний файл) – договір № 5223114 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2025; розглядати справу без участі сторони відповідача, відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати по оплаті послуг за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7000,00 грн.
07.04.2026 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується та вважає їх такими що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Кредитний договір, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства, за взаємною згодою сторони погодили умови кредитування. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту.
Переказ коштів, виданих на виконання кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через платіжну систему на підставі укладеного договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек».
Переказ коштів, виданих на виконання кредитного договору шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» та відповіддю АТ «Універсал Банк».
23.01.2025 відповідач не здійснив оплату процентів відповідно до графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 5223114 строк кредиту 360 днів: з 03.01.2025 до 29.12.2025. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.07.2025 № 31/07/2025, строк дії договору № 5223114 від 03.01.2025 не закінчився. Проценти нараховано у межах погодженого строку.
Відсотки, встановлені кредитним договором, не можуть бути зменшені судом, з урахуванням застосування до них розміру, визначеного ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (тобто після 24.01.2024), вимога пункту 6 Розділу ІV «Прикінцкві та перехідні положення» Закону не поширюється. У даному випадку договір №5223114 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 03.01.2025, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеного Закону.
Комісія, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, передбачена п. 1.4 Договору № 5223114 від 03.01.2025 у фіксованому розмірі – 700 грн, що відповідає умовам договору та доведена до відома відповідача, вона є разовою платою, що підлягає сплаті клієнтом Товариством в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.
Судом встановлено, 03.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5223114 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 7000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 03.01.2025 до 29.12.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.
Відповідно до реквізитів Договору №5223114 від 03.01.2025, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «20972».
Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
31.07.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору № 5223114 від 03.01.2025 загальною сумою 34740,90 грн, яка складається з тіла кредиту – 7000 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 13964,9 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 144 календарних днів – 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 34740,9 грн, з яких сума кредиту 7000 грн, сума процентів за користування кредитом 13964,9 грн, нараховані позивачем проценти за 144 календарних дні 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн.
До матеріалів справи долучено копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5223114 від 03.01.2025, підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором 20972 о 18:35:59 03.01.2025, та копію паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом – одноразовим ідентифікатором 62655 о 18:35:21 03.01.2025, що свідчить про його ознайомлення з істотними умовами кредитування.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.
30.03.2026 на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надано відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , 03.01.2025 на зазначену платіжну картку було зарахування коштів в сумі 7000,00 грн. Кошти зараховувалися не по реквізитам, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників, тому відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надійшов за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек» банк не може.
Згідно з довідкою № 1-0311 від 0-3.11.2025 генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 04.04.2025 о 12:21:19 в системі iPay.ua було успішно перераховано кошти в сумі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_4 .
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
За положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
За положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування оригіналу кредитного договору.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 03.01.2025 укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд приходить до висновку про доведеність факту його укладання.
Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України). Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України). За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
31.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/07/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором № 5223114 від 03.01.2025 в сумі 34740,9 грн, з яких сума кредиту 7000 грн, сума процентів за користування кредитом 13964,9 грн, нараховані позивачем проценти за 144 календарних дні 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн.
Згідно платіжної інструкції № 3704 від 04.08.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеруа Україна» за договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 на суму 2851827,59 грн.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Щодо процентів, які просить стягнути позивач, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.4.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5223114 від 03.01.2025 передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,9025 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до 22.01.2025 сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, встановлено, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 03.01.2025 до 31.07.2025 (дата укладання договору факторингу), відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора .
Таким чином станом на 31.07.2025 загальна сума заборгованості відповідачки склала 17900,30 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 7000,00 грн, заборгованості за процентами за користування – 13964,9 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту -700,00 грн.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 1.3 Договору № 5223114 строк кредиту 360 днів: з 03.01.2025 по 29.12.2025.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 №31/07/2025, строк дії Договору №5223114 від 03.01.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 до 29.12.2025 (144 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 9576 грн. (7000 грн * 0,95% = 66,5 грн*144 календарних дні = 9576 грн).
У даному випадку проценти нараховані у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору №5223114 від 03.01.2025, розмір яких складає 23540,9 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 13964,9 грн + проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 9576 грн).
Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню.
Визначені договором проценти за користування кредитом у загальному розмірі 23540,9 грн в межах строку кредитування, є передбаченою договором платою за правомірне користування кредитними коштами, а не заходами цивільно-правової відповідальності, що повністю відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зазначено, що оспорюваність умови чи договору або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги застосувати не може, і за відсутності прямої нікчемності умови суд не вправі самостійно зменшувати розмір нарахованих процентів, якщо відповідачем такий договір не оспорювався.
Оскільки відповідач зустрічних вимог про визнання умов договору недійсними не заявляв, презумпцію правомірності договору не спростував та належного контррозрахунку суду не надав, підстави для визнання спірних умов договору нікчемними та відмови у стягненні частини процентів відсутні.
Щодо стягнення комісії в розмірі 700,00 грн, суд зазначає таке.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.
Тому у цій частині позову слід відмовити.
Крім того, щодо стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 3500,00 грн суд зазначає таке.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому у цій частині позову також слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 34740,9 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 30540,9 грн (30540,9 х100): 34740,9), тобто на 88%, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає (2662,4х88):100 = 2342,91 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи копію заявки № 14391 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; копію договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024; копію рахунку на оплату № 14391-22/12-2025 від 22.12.2025; копію акту № 14391 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822):
- заборгованість в розмірі 30540,9 грн, з яких сума кредиту 7000 грн, сума процентів за користування кредитом 13964,9 грн, нараховані позивачем проценти за 144 календарних дні 9576 грн, штрафні санкції 3500 грн, комісії за надання кредиту 700,00 грн;
- витрати по сплаті судового збору 2342,91 грн;
- витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
26.10.2026
Оригінал: reyestr.court.gov.ua