Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №153/1997/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа153/1997/26

Провадження2-а/153/21/26-а

Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області

цивільну справу №153/1997/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивований тим, що 29.09.2026 через Укрпошту з Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) йому надійшов лист, в якому містилась постанова про відкриття виконавчого провадження №82037694 від 24.09.2026. 29.09.2026 він прибув до ДВС та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження дізнався, що Постановою №R2848 від 23.08.2025 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Отже, саме 29.09.2026 він дізнався про наявність оскаржуваної постанови з матеріалів виконавчого провадження. Позивач вказує, що в описовій частині постанови зазначено, що «За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані вчасно, встановлений абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В зв`язку з вище вказаним позивач вважає, що постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 є незаконною, передчасною, та такою яка прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправною, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав, а саме: Відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» «у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк». Отже, твердження про те, що він отримав повістку та не з`явився до ТЦК та СП м`яко кажучи не відповідає дійсності так як будь-якої повістки він не отримував та відповідно не розписувався і не відмовлявся від підпису; Оскаржувана постанова винесена 23.08.2025, однак, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «Оберіг» та військово-облікового документу «РЕЗЕРВ+», датою уточнення даних є 12.06.2025, тобто за два з половиною місяці до винесення оскаржуваної постанови; Відсутність причин уникнення відвідування ТЦК та СП так як є право на відстрочку від мобілізації (другий з подружжя має інвалідність); Також, позивач звертає увагу суду на те, що розгляд справи відбувся у його відсутності, що суперечить вимогам ст.278 КУпАП, чим порушено право позивача на захист. Також, в порушення ст.ст.245, 251, 252, 278, 280 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірив чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; повно і об`єктивно не з`ясував обставин справи, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не оцінив докази по справі. Порушуючи вимоги ст.283 КУпАП, в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи вказані вище обставини, просить суд скасувати постанову №R2848 від 23.08.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.10.2026 поновлено строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (однак без виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (однак без виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного:

Із копії паспорта громадянина України виданого 06.08.2003 та витягу з Реєстру територіальної громади №2026/010180129 від 19.06.2026 (а.с.9-11) судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Ямполі Вінницької області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Із копії повідомлень із застосунку «Резерв +» (а.с.12-13) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку, дата уточнених даних 12.06.2025, відстрочка до 30.10.2026.

Із копії інформації №15300/19.15-33 від 24.09.2026 та постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №82037694 від 24.09.2026 (а.с.14-15) судом встановлено, що 24.09.2026 старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі постанови №R2848 від 23.08.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34000 грн. на користь держави. Про що 24.09.2026 позивачу направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Із копії заяви про примусове виконання постанови (а.с.16) судом встановлено, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 надіслав начальнику Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького МУ МЮУ постанову про накладення адміністративного стягнення R2848 від 23.08.2025 у зв`язку з несплатою штрафу в строк, для примусового виконання.

Із копії постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП R2848 від 23.08.2025 (а.с.17-18) судом встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову згідно якої: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив персональні дані вчасно, встановлений абзацом сьомим частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постановив накласти на громадянина штраф у сумі 17000 грн.».

Із копії власноруч написаної заяви ОСОБА_1 від 29.09.2026 (а.с.19) судом встановлено, що позивач 29.09.2026 звернувся до в.о. начальника Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького МУ МЮУ з проханням отримати копію документів по виконавчому провадженню 82037694.

Із копії Довідки від 18.06.2025 №233 виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з інвалідністю дружини ІІ групи.

Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність події і складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме персональні дані не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

У постанові про притягнення ОСОБА_1 вказано, що він не уточнив персональні дані вчасно. А позивач вказує і підтверджує, що уточнив дані 12.06.2025 та 18.06.2025 отримав довідку, що підтверджує його відстрочку від призову, яку підписав начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 , а оскаржувану постанову винесено 23.08.2025, а що стосується виклику то він взагалі не отримував повістки.

З огляду на вказане, обов`язок з приводу уточнення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач ОСОБА_1 не порушив.

Крім того, в порушення вимог ст.283 КУпАП в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи вищевказане, суд враховує, що спірна постанова прийнята з численними порушеннями процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 665,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.9, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову №R2848 від 23 серпня 2025 року винесену начальником РТЦК та СП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Т. В. Гаврилюк