Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №210/4968/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/4968/26

Провадження № 1-кп/210/675/26

22 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

Головуючої - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 01 квітня 2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026041740000071 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ., в силу ст.89 КК України, раніше не судимий проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , солдат,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01 квітня 2026 о 14:36 годині перебував у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-Маркет» по пр. Південному, 34 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де на столі у холі побачив мобільний телефон «POCO X5 5G» Black 6/128 Gb чорного кольору, який був залишений для заряджання власником ОСОБА_6 .. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник кримінально протиправний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, він, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами), скориставшись тим, що власник та присутні у приміщенні магазину особи не спостерігають за його діями, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «POCO X5 5G» Black 6/128 Gb, IMEI- НОМЕР_2 IMEI 2- НОМЕР_3 чорного кольору, ринкова вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №932 від 06.06.2026 складає 4592,95 гривні, що належить потерпілому ОСОБА_6 .

Після чого утримуючи викрадене майно при собі з місця скоєння кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 4592,95 гривні.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 09.04.2026 року приблизно о 10.05 год. ОСОБА_4 прибув в приміщення відділення № 25 ТОВ «Нова Пошта», розташованого по проспекту Металургів, 36 у місті Кривому Розі, та достовірно знаючи, що на всій території з 24.02.2022 року Указом Президента України 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на теперішній час, ідентифікував себе, шляхом озвучення коду для отримання замовлення, а саме - 8997, отримав посилку за експрес-накладною №204005180798997, вмістом якої був мобільний термінал POCCO X5 5G 256 GB з ідентифікаційними ознаками IMEI НОМЕР_4 , IMEI 2 НОМЕР_5 для огляду, в ході огляду якої, у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, під час огляду посилки за експрес-накладною №204005180798997, перебуваючи в приміщенні «НОВА ПОШТА», відділення №25, за вказаною вище адресою, маючи доступ до посилки, достовірно знаючи місцерозташування камер відеоспостереження, впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав чуже майно, а саме мобільний термінал POCCO X5 5G 256 GB з ідентифікаційними ознаками IMEI НОМЕР_4 , IMEI 2 НОМЕР_5 , одразу після чого, не бажаючи бути викритим у вчиненні злочину, з метою маскування слідів вчинення кримінального правопорушення та повідомивши консультанту про небажання сплачувати грошові кошти за оглянуту посилку, передав мобільний телефон POCCO X5 5G 128 GB, з ідентифікаційними ознаками IMEI НОМЕР_6 , IMEI 2 НОМЕР_7 , замість привласненого, після чого з викраденим майном пішов з приміщення відділення №25 ТОВ «Нова пошта», таким чином заволодівши ним та розпорядившись на власний розсуд.

Переліченими вище умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ТОВ «Нова пошта» майнової шкоди у вигляді матеріальних збитків у загальному розмірі 4 700 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки

Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явлених обвинуваченнях визнав у повному обсязі. Надав показання, згідно яких 01.04.2026 року помітив залишений мобільний телефон на зарядці у приміщені магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та у нього виник умисел викрасти зазначений телефон. Крім того, 09.04.2026 року у приміщенні відділення ТОВ «Нова Пошта» отримав посилку, а саме мобільний телефон, в ході огляду виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі. Шкодує про те, що зробив. Кається у вчиненому.

Потерпілі в судове засідання не з"явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.

На виконання вимог статті 349 КПК України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

Сторона обвинувачення, захисту та обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, оскільки обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулася подія злочинів, які йому інкримінуються. Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі та беззаперечно, а також те, що обвинувачений визнає і не спростовує фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, вважали недоцільним дослідженням усієї сукупності доказів, у тому числі й письмових.

Прокурор клопотала про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просила не досліджувати усю сукупність доказів, якими підтверджуються обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Обвинувачений, та його захисник, кожен окремо, дане клопотання підтримали.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, речових доказів, витрат на проведені експертизи та які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту потерпілих та свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Визнавальні показання обвинуваченого надані добровільно, заяв про застосування недозволених методів дізнання не надходило.

Сторона захисту не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.

Розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілим визначено висновками судової товарознавчої експертизи від 15.05.2026 року та від 06.06.2025 року, правильність яких та їх належність як доказів не оспорюється.

Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані.

Сторона захисту та обвинувачений не оспорює допустимість та належність доказів, покладених в основу обвинувачення, погоджується з їх змістом. Клопотань про дослідження інших доказів не надходило.

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, сукупністю доказів, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за 4 статті 185 КК України за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Об`єктивна сторона крадіжки за статтею 185 КК України характеризується таємним викраденням чужого майна з метою заволодіння ним. Основними елементами об`єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння (таємне викрадення), наслідки (матеріальна шкода) та причинний зв`язок між ними.

Крадіжка, вчинена повторно та в умовах воєнного стану є кваліфікованим складом.

Закон визнає воєнний стан обставиною, яка обтяжує відповідальність за крадіжку, що підпадає під ч. 4 ст. 185 КК України, якщо злочин вчинено в умовах воєнного стану.

Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікує його дії:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану - за епізодом від 01.04.2026 року щодо потерпілого ОСОБА_6 ;

- за ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану - за епізодом від 09.04.2026 року щодо потерпілого ТОВ "Нова пошта".

Мотиви призначення відповідного покарання.

Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.

Обвинувачений у судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому, що є обставиною, яка пом`якшує покарання. Крім того, при призначенні покарання, суд враховує, що задана шкода відшкодована частково. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання – не встановлено.

Обвинувачений відповідно до статті 89 КК України є несудимою особою, характеризується за місцем проживання позитивно, має постійне місце проживання, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, являється військовослужбовцем, солдат військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з досудової доповіді, виправлення ОСОБА_4 , можливо без ізоляції від суспільство, в умовах нагляду органу пробаціїї.

Ураховуючи обставини справи, характер і ступень суспільної небезпеки вчиненого, спосіб вчинення, та умови, за яких вчинено злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією частин 4 статті 185 КК України, ближче до мінімальних.

Суд зазначає що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Пунктом 2 частини 4 статті 374 КПК передбачено, що, в резолютивній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Суд при призначенні покарання враховує, що кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою.

Відповідно до статті 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену частиною 1 статті 32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив тотожні кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену частиною 1 статті 32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, відсутні підстави для призначення окремих покарань за двома епізоди крадіжки за ч. 4 ст. 185 КК України в резолютивній частині обвинувального вироку не вбачається.

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого. При цьому з огляду на положення статті 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. За наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України.

Тобто передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

Суд вважає, що в цьому конкретному випадку не встановлено підстав, які б унеможливлювали застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням щодо ОСОБА_4 , оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При призначенні

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, беззаперечно визнав вину, тяжких наслідків від дій не настало, шкода частково відшкодована, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання, в тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, слід зазначити, що частиною другою статті 75 КК України передбачена можливість суду приймати рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди, а також узгодження звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тобто, тривалість іспитового строку та перелік обов`язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, та встановлені обставини, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. п.1, п.2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Щодо цивільного позову.

Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 7 частини першої статті 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв`язок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об`єктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

ОСОБА_4 цивільний позов визнав, розмір збитків підтверджено належними письмови доказами. На стадії досудового розслідування ОСОБА_4 частково відшкодував завдану ТОВ "Нова пошта" шкоду, а саме у розмірі 560,00грн. Не відшкодована шкода - 4200,00 грн. Підстав для відмови в задоволенні цивільного позову не вбачається.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз відповідно до статті 124 КПК, відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. Інші заходи забезпечення кримінального провадження – не застосовувались.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Початок строку відбування покарання слід відраховувати відповідно до ст. 165 КВК України - з моменту проголошення вироку.

Суд враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, проходить військову службу, тому при здійсненні контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з іспитовому строку (ст. 75-76 КК України) слід керуватися наказом Міністерства оборони України від 17.09.2020 за № 337, яким затверджено "Порядок здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням".

Цей Порядок встановлює механізм здійснення контролю командирами (начальниками) військових частин (органів військового управління, військових навчальних закладів, установ, організацій)) за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ч.3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік.

Відповідно до п. п.1, п.2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , 14 квітня 1981 року, наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили до обвинуваченого не застосовувати.

Задовольнити цивільний позов ТОВ "Нова пошта" (ЄДРПОУ 31316718), стягнувши з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТОВ "Нова пошта" (ЄДРПОУ 31316718), майнову шкоду у розмірі 4200,00грн.

Речові докази:

- мобільний телефон POCCO X5 5G 256 GB з ідентифікаційними ознаками IMEI НОМЕР_4 , IMEI 2 НОМЕР_5 - залишити у володіння потерпілого ОСОБА_6 ..

На підставі частини 1 статті 165 КВК України початок строку відбування покарання відраховувати з моменту проголошення вироку - а саме з 22 жовтня 2026 року.

Контроль за відбуванням іспитового строку покаласти на командира військової частини, в якій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде проходити військову службу.

Підставою для поставлення військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, на облік у військовій частині (установі) є вирок суду, що набрав законної сили, та надійшов на адресу військової частини (установи) у визначений законодавством строк.

Поставлення військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, на облік у військовій частині (установі) здійснюється в одноденний строк після отримання копії вироку суду, що набрав законної сили, засвідченого та скріпленого відповідною печаткою суду.

Командир (начальник) військової частини (установи) є відповідальним за здійснення організації обліку військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.В

Військовослужбовець, звільнений від відбування покарання з випробуванням, вважається поставленим на облік з дня реєстрації відповідного вироку суду у військовій частині (установі) та внесення відомостей про такого військовослужбовця до журналу обліку військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням .

У день поставлення військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, на облік командир (начальник) військової частини (установи) видає наказ, в якому зазначаються підстава і дата поставлення на облік такого військовослужбовця, а також, за потреби, заходи, що мають вживатися з метою здійснення контролю за його поведінкою та посадових осіб військової частини (установи), відповідальних за їх здійснення.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_1