Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №607/9381/26
Суддя: Марциновська І. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
01.10.2026 Справа №607/9381/26 Провадження №2/607/4893/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Ментух І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Худої І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
УСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач та її рідний брат ОСОБА_6 .
Позивач у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулася. Причиною пропуску цього строку позивач зазначила складні сімейні обставини, пов`язані з необхідністю догляду за її сином ОСОБА_7 , який має тяжкі захворювання, є особою з інвалідністю, переніс численні оперативні втручання, потребував тривалого лікування та реабілітації.
Брат позивача ОСОБА_6 прийняв спадщину, оскільки проживав разом із матір`ю на час її смерті, та не заперечував проти прийняття спадщини позивачем після спливу встановленого законом строку.
Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Спадкоємицями після його смерті є його дочки – ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Позивач також звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті брата.
За таких підстав позивач вважає поважними причини її пропуску строку прийняття спадщини після ОСОБА_5 та просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі не скористалися наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подали.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
08.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
08.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
02.09.2026 усною ухвалою без оформлення окремого процесуального документа закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 01.10.2026.
4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні
01.10.2026 у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Фльорків О.В. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що просить визначити позивачу додатковий строк 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері.
01.10.2026 у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Худа І.Р. позов не визнала та просила у позові відмовити повністю. Додатково пояснила, що у позивача є чоловік, який також доглядає за їхнім сином, а тому позивач мала можливість вчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини. Зауважила, що усі оперативні втручання сину позивача здійснювались через тривалий період після відкриття спадщини.
01.10.2026 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 (рос.) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її матір`ю зазначена ОСОБА_9 (рос.).
20.01.1979 ОСОБА_10 (рос.) та ОСОБА_8 (рос.) уклали шлюб і після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (рос.). Указане підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його матір`ю зазначена ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_12 (рос.) є матір`ю ОСОБА_13 (рос.), ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з довідкою відділу пенсій та соціального захисту Тернопільської міської адміністрації ОСОБА_14 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства та отримував пенсію у період з 15.01.1998 до 01.12.1999.
23.03.2021 ОСОБА_14 змінив ім`я на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_7 .
З виписок з медичної карти стаціонарного хворого № 11768, № 12511, № 12737, наданих комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», вбачається, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.09.2024 до 06.11.2024 з діагнозом «Паренхіматозно-субарахноїдальний крововилив у правій скронево-лобній ділянці на ґрунті проведення тромболітичної терапії 28.09.2024, гострий період із легким лівобічним геміпарезом; стан після резекційно-декомпресійної трепанації черепа в правій скронево-лобно-тім`яній ділянці, дренування гострої внутрішньомозкової інсульт-гематоми; набряк головного мозку; ішемічний кардіоемболічний інсульт у басейні правої середньої мозкової артерії; гостра двобічна масивна тромбоемболія легеневої артерії, гостре легеневе серце, системний тромболізис».
28.09.2024 проведено відповідні обстеження й оперативне втручання з приводу внутрішньомозкового крововиливу. Надалі пацієнт перебував на стаціонарному лікуванні після гострого періоду захворювання, проведено обстеження, медикаментозну терапію та надано рекомендації щодо подальшого лікування. Також зазначено про порушення структури судин головного мозку, функцій нервової системи, порушення ходьби, координації рухів, рівноваги, витривалості, самообслуговування, здатності до виконання повсякденних дій.
З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 9705/1538, виданої комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, вбачається, що ОСОБА_7 проходив реабілітаційне стаціонарне лікування з 18.12.2024 до 02.01.2025.
У документі зазначено, що пацієнт переніс паренхіматозно-субарахноїдальний крововилив у правій скронево-лобній ділянці, ішемічний інсульт, оперативне втручання з приводу внутрішньомозкової гематоми.
Серед наслідків перенесеного захворювання зазначено порушення цілісності структур головного мозку, помірні порушення функцій головного мозку, порушення вестибулярних функцій, пам`яті, сну, психічної стійкості, ходьби та самообслуговування.
З витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 1859, виданого комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, вбачається, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.02.2025 до 20.02.2025 з діагнозом «Стан після перенесеного паренхіматозно-субарахноїдального крововиливу, ішемічного інсульту, тромболітичної терапії та резекційно-декомпресійної трепанації черепа, ускладнений ішемічним інсультом у басейні правої середньої мозкової артерії».
Крім того, серед супутніх захворювань зазначено цукровий діабет II типу середнього ступеня тяжкості, у стадії субкомпенсації, бронхіальну астму, персистуючий перебіг середнього ступеня тяжкості.
Згідно з консультативним висновком епілептолога № 420 від 22.05.2025, виданим комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_7 28.09.2024 переніс паренхіматозно-субарахноїдальний крововилив у правій лобно-скроневій ділянці на фоні тромболітичної терапії, у зв`язку з чим йому проведено декомпресійну краніотомію. За результатами обстежень зазначено наявність структурних змін головного мозку, ознак епілептогенезу та епілептичних нападів.
Лікарем надано рекомендації щодо медикаментозної терапії, контролю концентрації лікарського препарату в крові, проведення електроенцефалографії в динаміці та повторного огляду.
З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 160/25/589/Р від 07.04.2025 вбачається, що за результатами оцінювання прийнято рішення про встановлення ОСОБА_7 з 13.03.2025 третьої групи інвалідності безстроково.
Згідно з листом товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» № 181/07-2 від 27.04.2026 станом на 29.12.2012 відповідно до обліку технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З листа Першої тернопільської державної нотаріальної контори від 20.01.2026 вбачається, що позивач зверталася до нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу роз`яснено вимоги законодавства щодо строку та порядку прийняття спадщини. Також вказано, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв її син ОСОБА_6 .
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 85631213 від 15.06.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заведена.
2. Норми права, які застосував суд
Частина 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 3 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Стаття 1272 ЦК України визначає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Суд встановив, що позивач є спадкоємицею першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
Водночас ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз зазначеної норми свідчить, що визначення додаткового строку для прийняття спадщини можливе лише за наявності поважних причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні дій щодо прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначила, що головною ознакою поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку повинна першочергово стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до закінчення шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду повинні існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
При вирішенні питання про визначення додаткового строку суд також повинен ураховувати тривалість пропуску строку та загальні засади цивільного законодавства, зокрема розумність, добросовісність і справедливість.
У постанові від 07.12.2023 у справі № 548/2415/21 Верховний Суд зазначив, що поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини визначається індивідуально в кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин. За відсутності доказів існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного прийняття спадщини підстав для визначення додаткового строку немає.
Аналогічного підходу щодо необхідності доведення об`єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини Верховний Суд дотримався у постанові від 19.02.2026 у справі № 334/8173/24, у якій погодився з висновком апеляційного суду про відмову у визначенні додаткового строку, оскільки позивач не довела поважності причин його пропуску.
Таким чином, вирішальним для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України є не сам факт наявності у спадкоємця складних життєвих обставин, а встановлення того, що ці обставини протягом визначеного законом строку об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд повинен оцінити конкретні фактичні обставини справи, характер перешкод, час їх виникнення, тривалість та вплив на можливість спадкоємця реалізувати своє право на прийняття спадщини.
У цій справі позивач пов`язує пропуск строку для прийняття спадщини з необхідністю догляду за тяжкохворим повнолітнім сином, який має низку захворювань, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та потребував сторонньої допомоги.
На підтвердження зазначених обставин позивачем подано копії медичних документів, зокрема виписки з медичних карт стаціонарного хворого, консультативний висновок лікаря та витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності.
Суд не ставить під сумнів тяжкість захворювань сина позивача, необхідність його лікування та реабілітації, а також те, що такі обставини могли створювати для позивача значне фізичне й емоційне навантаження.
Водночас сам факт тяжкого захворювання члена сім`ї спадкоємця не є безумовною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України необхідно встановити, що відповідні обставини за своїм характером, тривалістю та інтенсивністю об`єктивно перешкоджали саме спадкоємцю своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а встановлений законом шестимісячний строк для її прийняття закінчився 15.03.2024.
Натомість надані позивачем медичні виписки підтверджують стаціонарне лікування її сина починаючи з вересня 2024 року та протягом 2025 року.
Зокрема, медичні документи містять відомості про лікування ОСОБА_7 у періоди з 27.09.2024 до 15.10.2024, з 15.10.2024 до 21.10.2024, з 21.10.2024 до 06.11.2024, а також у 2025 році.
Витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджує встановлення ОСОБА_7 інвалідності з 13.03.2025.
Таким чином, надані документи насамперед підтверджують обставини, які мали місце після закінчення шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини після смерті матері позивачки.
Суд також враховує, що згідно з довідкою син позивача мав інвалідність ІІІ групи з дитинства та отримував пенсію у період з 15.01.1998 до 01.12.1999.
Проте зазначений документ не містить відомостей про стан здоров`я сина позивача у період з 15.09.2023 до 15.03.2024, характер необхідного йому в цей період стороннього догляду, його тривалість та обсяг, а також не підтверджує, що такий догляд повинна була безперервно здійснювати саме позивач і що це створювало об`єктивні перешкоди для своєчасного подання нею заяви про прийняття спадщини.
Отже, наявність у сина позивача інвалідності з дитинства сама по собі не свідчить про існування протягом установленого законом строку таких об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які унеможливлювали реалізацію позивачем права на прийняття спадщини.
Так само суду не надано належних і достатніх доказів того, що у період із 15.09.2023 до 15.03.2024 стан здоров`я сина позивача та необхідність догляду за ним створювали для неї об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, які унеможливлювали своєчасне подання заяви про прийняття спадщини.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що протягом усього шестимісячного строку або протягом такого його періоду, який об`єктивно унеможливив своєчасне звернення, позивач була позбавлена можливості особисто звернутися до нотаріуса чи направити відповідну заяву засобами поштового зв`язку з дотриманням установлених законодавством вимог.
Суд враховує, що прийняття спадщини шляхом подання заяви не потребує одночасного оформлення правовстановлюючих документів на спадкове майно, проведення його оцінки чи отримання свідоцтва про право на спадщину.
Відтак навіть наявність складних життєвих обставин, пов`язаних із тривалим лікуванням близької особи, сама по собі не свідчить про неможливість учинення спадкоємцем необхідної юридичної дії, якщо не встановлено конкретних обставин, які перешкоджали її вчиненню.
Крім того, з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернулася 28.04.2026, тобто більш ніж через два роки після закінчення встановленого законом строку.
При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б дозволяли встановити, упродовж якого саме часу обставини, на які посилається позивач, перешкоджали їй у реалізації спадкового права та коли такі перешкоди припинилися.
Суд також бере до уваги посилання позивача на те, що її брат ОСОБА_6 за життя не заперечував проти прийняття нею спадщини після смерті матері.
Проте зазначена обставина не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для її прийняття, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
Отже, законом передбачено окремий позасудовий порядок реалізації спадкового права особою, яка пропустила строк для прийняття спадщини, за наявності відповідної письмової згоди спадкоємців, які її прийняли.
Таку згоду до матеріалів справи не долучено. При цьому наведені позивачем твердження про відсутність заперечень брата щодо прийняття нею спадщини не підтверджують наявності об`єктивних перешкод для своєчасного подання заяви про її прийняття, а відтак не є доказом поважності причин пропуску строку в розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують наявність у її сім`ї складних життєвих обставин, пов`язаних із тяжкими захворюваннями сина, однак не є достатніми для встановлення того, що саме ці обставини упродовж визначеного законом строку об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
Суд вважає, що позивач не довела наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відповідали б критеріям об`єктивності, непереборності та істотності, що є необхідною умовою для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Сам факт наявності у позивача права на спадкування після смерті матері, як і її бажання реалізувати це право, за відсутності належних доказів поважності причин пропуску встановленого законом строку не є достатньою підставою для його поновлення шляхом визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27.04.2026.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 4, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити повністю.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок покласти на позивача ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Представник позивача: адвокат Фльорків Олександр Володимирович, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 608, м. Тернопіль.
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Представник відповідача: адвокат Худа Ірина Романівна, місцезнаходження: вул. Князя Василя Костянтина Острозького, буд. 15/2, м. Тернопіль.
Суддя І. В. Марциновська
Повне судове рішення складено 12.10.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua