Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №387/481/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/481/26

Номер провадження по справі 2/387/668/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 06.04.2026 надійшов позов зі змісту якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28728,83 грн, за кредитним договором № 26.04.2024-100002778.

Свій позов ТОВ "Споживчий центр" обґрунтовує тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 , 26.04.2024 укладено кредитний договір №26.04.2024-100002778. Відповідно до договору позичальнику надано кредит у розмірі 13000 гривень, строком на 98 днів зі сплатою відсотків. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, тому є заборгованість перед позивачем на загальну суму 28728,83 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив справу слухати за відсутності представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Судом здійснювалися виклики відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судової повістки з матеріалами справи. Поштове відправлення повернуте до суду з поміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.10.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подавав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що 26 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 26.04.2024-100002778.

Як убачається з матеріалів справи, оформлення кредитного договору здійснювалося в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи LiqPay. Відповідно до наданих документів, ідентифікація позичальника здійснювалася шляхом використання системи BankID Національного банку України, що забезпечувало встановлення особи позичальника під час оформлення кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 гривень. Процентна ставка за стандартними умовами кредитування становить 1,5 % за кожен день користування кредитом, є фіксованою та незмінною протягом установленого договором строку кредитування. Договором передбачено обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у визначені договором строки. Відповідно до пункту 3.1, пунктів 4.1–4.3 та розділу 6 кредитного договору позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки й на умовах, визначених договором. Відповідно до умов кредитного договору та документів щодо зміни строку кредитування позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у встановленому договором порядку, остаточний строк повернення кредиту визначено до 15 серпня 2024 року. Відповідно до пункту 4 заявки на укладення кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит 01 серпня 2024 року. Водночас 09 травня 2024 року між сторонами в електронній формі укладено додатковий договір до кредитного договору № 26.04.2024-100002778, яким продовжено строк кредитування до 112 днів із дати надання кредиту та визначено нову дату його повернення — 15 серпня 2024 року. Умови додаткового договору підтверджуються пропозицією позичальника та відповіддю кредитодавця про її прийняття. Таким чином, остаточним строком повернення кредиту є 15 серпня 2024 року.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжного сервісу LiqPay від 26 квітня 2024 року. Згідно з її змістом, проведено операцію на суму 13 000 грн із призначенням платежу «Видача за договором № 26.04.2024-100002778». У квитанції як платника зазначено «Швидкий кредит», а як еквайра — АТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, судом досліджено паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору про надання послуг у системі LiqPay, а також документи щодо пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору та відповіді кредитора про її прийняття. Зазначені документи містять інформацію про умови кредитування, порядок нарахування процентів, графік платежів, строки повернення кредиту та порядок виконання зобов`язань сторонами.

Зокрема, з документів щодо додаткового договору вбачається, що позичальнику було запропоновано зміну строку кредитування та визначено дату повернення кредиту — 15 серпня 2024 року.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано довідку-розрахунок за кредитним договором станом на 15 серпня 2024 року, згідно з якою загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 28 728,83 грн, з яких: 10 843,33 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 11 385,50 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 6500 грн — неустойка.

Наведений розрахунок містить період нарахування процентів із 26 квітня 2024 року до 15 серпня 2024 року. Зазначені складові в сукупності становлять заявлену позивачем суму заборгованості — 28 728,83 гривень.

Отже, надані позивачем документи підтверджують укладення кредитного договору, перерахування позичальнику кредитних коштів та визначення кредитором суми заборгованості за основним боргом, процентами й неустойкою. Питання щодо доведеності кожної складової заборгованості, зокрема правомірності нарахування процентів і неустойки, підлягає окремій оцінці судом з урахуванням умов договору, законодавства, чинного у відповідні періоди, та інших доказів у справі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), зокрема із застосуванням електронного підпису у випадках та порядку, передбачених законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Укладення кредитного договору в електронній формі допускається законодавством. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її прийняття (акцепту), а його підписання може здійснюватися з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у встановленому законом порядку.

Частинами другою та шостою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено обов`язок кредитодавця до укладення договору надати споживачу інформацію про умови кредитування, зокрема шляхом оформлення паспорта споживчого кредиту, та обов`язок споживача підтвердити ознайомлення з такою інформацією. Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону договір про споживчий кредит і зміни до нього укладаються в письмовій формі, у тому числі в електронній, із дотриманням установлених законом вимог.

Дослідивши надані докази, суд установив, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 26.04.2024-100002778. Заявка на отримання кредиту, відповідь кредитора про прийняття пропозиції, паспорт споживчого кредиту та текст договору містять відомості про сторони, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення коштів та інші умови кредитування.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжного сервісу LiqPay від 26 квітня 2024 року на суму 13 000 грн із призначенням платежу «Видача за договором № 26.04.2024-100002778». Цей доказ у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання позичальнику кредитних коштів.

Згідно з умовами первісної заявки строк кредитування становив 98 днів, а первісною датою повернення кредиту було визначено 01 серпня 2024 року. Водночас 09 травня 2024 року позичальник направив кредитодавцю пропозицію про укладення додаткового договору, якою запропонував продовжити строк кредитування до 112 днів із дати надання кредиту та визначити нову дату повернення кредиту — 15 серпня 2024 року. Кредитодавець прийняв зазначену пропозицію, що підтверджується відповіддю про акцепт.

За змістом наданих документів додатковий договір передбачав, що він набирає чинності з дати отримання позичальником повідомлення про прийняття пропозиції кредитодавцем. За відсутності доказів, які спростовують належність оформлення та прийняття цієї пропозиції, суд ураховує погоджені сторонами зміни строку кредитування та виходить із того, що остаточну дату повернення кредиту було визначено 15 серпня 2024 року.

Отже, укладення кредитного договору та додаткового договору в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам цивільного законодавства. Водночас їхні умови підлягають застосуванню лише в тій частині, у якій вони не суперечать імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування.

Щодо процентної ставки та обмежень законодавства про споживче кредитування, суд зазначає, що відповідно до умов кредитного договору процентна ставка за стандартними умовами кредитування становила 1,5 % за кожен день користування кредитом. У паспорті споживчого кредиту та документах щодо укладення договору зазначено основні фінансові умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк користування, процентну ставку та графік платежів.

Разом із тим суд ураховує, що свобода договору не є абсолютною та обмежується імперативними нормами законодавства, спрямованими на захист прав споживачів фінансових послуг.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження денної процентної ставки за споживчим кредитом. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка обчислюється за встановленою законом формулою, а її максимальний розмір за загальним правилом не може перевищувати 1 %. Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено перехідний період, протягом якого застосовувалися поетапні обмеження максимальної денної процентної ставки: 2,5 % протягом перших 120 днів та 1,5 % протягом наступних 120 днів після набрання чинності відповідними змінами.

Оскільки кредитний договір укладено 26 квітня 2024 року, суд має врахувати законодавчі обмеження, чинні саме на дату його укладення, а також положення щодо продовження строку кредитування. При цьому договірна ставка 1,5 % за день користування кредитом не є тотожною денній процентній ставці, розрахованій відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Тому для висновку про дотримання законодавчих обмежень необхідно оцінити загальні витрати за кредитом, загальний розмір кредиту, строк кредитування та належність розрахунку денної процентної ставки.

Отже, суд не може обмежитися лише констатацією погодження сторонами процентної ставки 1,5 % за день. Заявлені до стягнення проценти підлягають перевірці на відповідність імперативним обмеженням законодавства про споживче кредитування, чинного на відповідний період.

Оскільки спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредитування, суд також ураховує положення Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження щодо денної процентної ставки. З огляду на це суд здійснює перевірку нарахованих процентів, виходячи зі ставки 1 % на день.

За умови нарахування процентів на первісну суму кредиту в розмірі 13 000 грн протягом 112 днів сума процентів становить 14 560 гривень.

Водночас позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 11 385,50 грн, тобто в сумі, меншій за результат арифметичного розрахунку.

Отже за відсутності даних про зміну бази нарахування наведений розрахунок виходить із незмінності первісної суми кредиту протягом усього строку кредитування.

Таким чином, розраховані за ставкою 1 % на день проценти за 112 днів становлять 14 560 грн, а заявлені позивачем 11 385,50 грн не перевищують цієї суми.

Щодо неустойки та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

Вирішуючи питання про стягнення неустойки в розмірі 6 500 грн, суд ураховує положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки кредитний договір укладено 26 квітня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають урахуванню під час вирішення вимог про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань за цим договором.

За таких обставин вимога про стягнення неустойки в сумі 6500 грн не підлягає задоволенню, оскільки нарахування та стягнення неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання в зазначений період суперечить наведеним законодавчим обмеженням.

Водночас пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не звільняє позичальника від обов`язку повернути отриману суму кредиту та не означає автоматичного припинення обов`язку сплачувати проценти за правомірне користування кредитом. Питання про стягнення процентів має вирішуватися окремо з урахуванням умов договору, строку кредитування та обмежень, установлених Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо розміру заборгованості

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту підлягає вирішенню виходячи з підтвердженого залишку неповернутих коштів. Вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню лише в межах суми, нарахованої відповідно до договору та імперативних вимог законодавства про споживче кредитування. У стягненні неустойки в розмірі 6 500 грн належить відмовити з огляду на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а загальна сума заявленої до стягнення заборгованості становила 28 728,83 грн, із яких судом задоволено вимоги на суму 22 228,83 грн, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 060,29 гривень.

ІІІ Резолютивна частина

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263–265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.04.2024-100002778 від 26 квітня 2024 року в розмірі 22 228 (двадцять дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень 29 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, місто Київ вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.