Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №162/443/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/443/26Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С.

Провадження № 22-ц/802/1273/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 27 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Покликалося на те, що 06 липня 2024 року між кредитодавцем ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 06274-07/2024, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 8000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на запропоновані товариством умови кредитного договору, підписавши договір про надання фінансового кредиту через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор та отримавши кредитні кошти на вказаний нею ж рахунок.

Також позивач вказував, що 27 січня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 27012025. Відповідно до умов цього договору до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 .

Крім того позивач зазначав, що у зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість на загальну суму 22 156 грн, а саме: за тілом кредиту — 7 640 грн, за відсотками — 3 438 грн, за штрафом — 11 078 грн, яку позивач просив стягнути з останньої на свою користь і відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору та за правничу допомогу.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 27 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06274-07/2024 від 06 липня 2024 року в розмірі 1 937 грн 34 коп. та понесені судові витрати: зі сплати судового збору — 304 грн 58 коп., за правничу допомогу — 915 грн 20 коп.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що в частині відмовлених позовних вимог не відповідає нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, дано невірну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, допущено невідповідність зроблених ним висновків обставинам справи, зокрема щодо розміру відсоткової ставки, порядку зарахування платежів та нарахування штрафу.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних і допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих грошових коштів не надала, то з урахуванням внесених нею коштів на погашення кредиту, позов підлягає до задоволення частково в розмірі 1937 грн 34 коп.

Проте повністю із таким висновком суду погодитись не можна.

Встановлено, що 06 липня 2024 року між кредитодавцем ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 06274-07/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов п.п. 1.1–1.6 цього кредитного договору товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 120 днів з 06 липня 2024 року по 02 листопада 2024 року, з денною процентною ставкою 1,50 %.

Пунктом 1.6 вказаного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 5168-74xx-xxxx-1959.

Також встановлено, що у день укладення кредитного договору кредитодавець ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» перерахував на рахунок позичальника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом за №3426_260217115754 від 17 лютого 2026 року наданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення» iPay.ua та наданою на запит суду першої інстанції письмовою відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» за № 20.1.0.0.0/7-260708/118346-БТ від 22 червня 2026 року.

Крім того встановлено, що згідно з договором факторингу № 27012025 від 27 січня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з реєстру боржників до цього договору

З приєднаного до матеріалів справи, розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором вбачається, що станом на 03 березня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 156 грн і складається із заборгованості: по тілу кредиту — 7 640 грн, процентах — 3 438 грн та штрафу — 11 078 грн.

З наявної в матеріалах справи копії претензії слідує, що відповідач ОСОБА_1 письмово попереджувалася позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про наявність кредитної заборгованості та необхідність її погашення.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та інших.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 06274-07/2024 від 06 липня 2024 року позивач надав електронні докази. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, який вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %; протягом наступних 120 днів — 1,5 %.

Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Договір був укладений 06 липня 2024 року.

Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія відповідних положень поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що у цій справі договір укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

У справі, яка переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з останньої заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та визначив розмір заборгованості відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст. 8 якого передбачають, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, і застосовуються саме до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом. Тому наведене спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в частині щодо застосування процентної ставки 1 % для розрахунку заборгованості за кредитом.

Разом з тим, суд першої інстанції при обрахунку заборгованості помилково зарахував всі суми оплати до розміру тіла кредиту, що призвело до заниження самого тіла кредиту та суми нарахованих процентів, і як наслідок загальної суми стягнення.

Зокрема апеляційний суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 06274-07/2024 від 06 липня 2024 року та інші докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Так відповідачем ОСОБА_1 на погашення заборгованості було сплачено 10 832 грн 40 коп. а саме: 03 серпня 2024 року — 3 720 грн; 04 серпня 2024 року — 236 грн 40 коп.; 03 вересня 2024 року — 3 438 грн; 03 жовтня 2024 року — 3 438 грн.

Оскільки сума платежу понад нараховані відсотки визначені з урахуванням зазначеного вище зараховується в погашення тіла кредиту то загальна сума заборгованості становить 3 846 грн 21 коп. і складається залишку заборгованості за тілом кредиту - 2 958 грн 62 коп., заборгованості за нарахованими процентами — 887 грн 59 коп.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 06274-07/2024 від 06 липня 2024 року в сумі 3 846 грн 21 коп. з яких: 2 958 грн 62 коп - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 887 грн 59 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову у стягненні штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, введеного Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції дія воєнного стану не припинена, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Таким чином, за наведених обставин заочне рішення суду першої інстанції згідно з вимогами статті 376 ЦПК України підлягає зміні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги частково в сумі 3 846 грн 21 коп. на користь позивача слід стягнути судовий збір у пропорційному розмірі: (2 662,40 ? 3 846,21 / 22 156) 462 грн 18 коп. а також із заявлених 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі до стягнення підлягає (8 000 ? 3 846,21 / 22 156) 1388 грн 77 коп.

Оскільки апеляційну скаргу позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково так як розмір оскаржуваних вимог становив 20 218 грн 66 коп., то стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сплачений останнім судовий збір за її подання у розмірі (3 993,60 ? 1 908,87 / 20 218,66) 377 грн 04 коп.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 839 грн 22 коп. (462,18 + 343,05) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1388 грн 77 коп..

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Заочне Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 27 липня 2026 року у даній справі в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06274-07/2024 від 06 липня 2024 року в розмірі 3 846 грн 21 коп., з яких: 2 958 грн 62 коп. — прострочена заборгованість за тілом кредиту; 887 грн 59 коп. — прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 839 грн 22 коп., зі витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1388 грн 77 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді