Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №369/6030/25 — Оболонський районний суд міста Києва

22.10.2026 Справа № 369/6030/25

Справа № 369/6030/25

Провадження № 2-о/756/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шролик І.С.,

за участю секретаря судового засідання Дулини В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовних вимог

Заявник ОСОБА_1 через представника - адвоката Конюшка Д.Б. у квітні 08.04.2025 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, заінтересована особа: Боярська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , 1920 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 є рідною тіткою його батька ОСОБА_2 . Їй належала 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яку вона набула 13.03.1946 за договором купівлі-продажу.

За твердженням заявника, на день смерті ОСОБА_3 разом з нею у зазначеному будинку проживала її рідна сестра ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину у вигляді належної ОСОБА_3 1/4 частини будинку, проте спадкових прав не оформила. ОСОБА_4 померла у 1987 році, після чого ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.07.1988 успадкував належну їй 1/4 частину цього будинку.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його спадщину прийняла дружина ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті заявник як єдиний спадкоємець оформив право власності на 1/4 частину будинку.

Заявник зазначав, що ОСОБА_2 фактично вступив у володіння спадковим будинком: проживав у ньому, утримував його в належному стані, облаштовував побут та поводився як власник. На підтвердження цього заявник послався на наявні в нього оригінал договору купівлі-продажу будинку від 13.03.1946, технічний паспорт на житловий будинок від 27.09.1996 та інвентаризаційні справи на домоволодіння. Водночас заявник зазначив, що документів, які підтверджують фактичне користування та управління ОСОБА_2 спадковим майном, не має, а на час смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не був зареєстрований разом з нею.

Встановлення факту заявник вважає необхідним для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рух справи

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2025 заяву направлено за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 справу передано на розгляд судді Шевчуку А.В.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 24.07.2025 заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. 05.08.2025 представник заявника подав заяву про усунення недоліків, до якої додав докази сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 06.08.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.

20.10.2025 представник заявника подав клопотання про поновлення строку та витребування у Державного нотаріального архіву Київської області матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 у відставку справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 08.09.2026 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 22.10.2026.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явилися. 22.10.2026 представник заявника - адвокат Конюшко Д.Б. подав до суду заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника.

Представник заінтересованої особи - Боярської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося, а рішення ухвалено без його проголошення на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Встановлені фактичні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2024 у справі № 369/2158/24 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , 1912 року народження, є рідною сестрою ОСОБА_3 , 1920 року народження.

Як вбачається із заяви, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 доводився їй племінником ( ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 ).

За змістом заяви та переліку доданих до неї документів, 30.07.1988 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 978/2021, єдиним спадкоємцем у якій є заявник.

До заяви також додано копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.04.2023.

Заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріали справи не містять, і заявник на його наявність не посилався.

У відповідь на запит суду Державний нотаріус Київського обласного державного нотеріального архіву 25 травня 2026 року надав відповідь, про відсутність інформації про спадкову справу, щодо майна померлої у 1975 році ОСОБА_3 .

Застосовані норми законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: «згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право».

У п. 16 зазначеної постанови роз`яснено, що діями, які свідчать про прийняття спадщини, є «фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття».

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, зокрема заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004.

Згідно з п. 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.

За ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Мотиви та висновки суду

Факт прийняття спадщини має юридичне значення лише тоді, коли його встановлюють щодо особи, яка на час відкриття спадщини належала до кола спадкоємців за законом або за заповітом. Встановлення такого факту щодо особи, яка спадкоємцем не була, не породжує юридичних наслідків, а тому не відповідає умовам, визначеним ч. 2 ст. 315 ЦПК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5.

Як зазначив сам заявник, ОСОБА_3 доводилася ОСОБА_2 рідною тіткою, тобто ОСОБА_2 був її племінником.

Статті 529, 530 ЦК УРСР, чинні на час відкриття спадщини 10.08.1975, не відносили племінників спадкодавця до спадкоємців за законом ні першої, ні другої черги, а право спадкувати замість померлого родителя надавали лише онукам і правнукам спадкодавця. Заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Отже, ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 не належав до кола її спадкоємців, а тому вчинення ним будь-яких дій щодо спадкового майна не могло мати наслідком набуття ним права на спадщину за ст. 548, 549 ЦК УРСР.

Крім того, заявник не надав доказів того, що ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто до 10.02.1976, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заявник сам визнав відсутність документів, які підтверджують фактичне користування та управління ОСОБА_2 спадковим майном, і те, що на час смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не був зареєстрований разом з нею.

Документи, на які посилається заявник, - свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.07.1988, технічний паспорт на житловий будинок від 27.09.1996, інвентаризаційні справи на домоволодіння, договір купівлі-продажу від 13.03.1946 - не підтверджують вчинення ОСОБА_2 дій щодо спадкового майна саме у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. Наявність у заявника оригіналу договору купівлі-продажу від 13.03.1946 не свідчить про те, коли саме цей документ потрапив у володіння ОСОБА_2 . Висновок про фактичний вступ ОСОБА_2 у володіння спадковим майном у 1975-1976 роках ґрунтувався б на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

До того ж за доводами самого заявника спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла її рідна сестра ОСОБА_4 , яка була спадкоємцем другої черги за законом і на день смерті спадкодавця проживала разом з нею. Такі доводи суперечать вимозі про встановлення факту прийняття тієї самої спадщини ОСОБА_2 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в окремому провадженні судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 263-265, 268, 293, 294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ірина ШРОЛИК