Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №398/5010/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5010/26

провадження №: 2/398/4435/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк», представник позивача Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Акціонерне товариство «Універсал Банк» 29 липня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.02.2020 у розмірі 32 688,50 грн станом на 03.05.2026 та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2020 відповідач підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, згідно з якою вона разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі — Умови), Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, яким він користувався, однак щомісячних мінімальних платежів не сплачував, у зв`язку з чим кредит перейшов у форму «на вимогу». Станом на 03.05.2026 заборгованість становить 32 688,50 грн і є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання позивач визначив у розмірі 0 грн.

Позивач також посилається на п. 5.22 розділу ІІ Умов, згідно з яким кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. У поясненнях до виписки про рух коштів позивач зазначив, що заборгованість складається з використаного відповідачем кредитного ліміту в розмірі 24 800 грн та овердрафту в розмірі 7 888,50 грн, який виник унаслідок збільшення заборгованості на суму відсотків та неустойки.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за відсутності представника банку та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки, копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке підтверджено Олександрійською міською радою; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки він суд не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280–281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення договору.

26.02.2020 ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт «на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов». У п. 2, 3 Анкети-заяви зазначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг і що відповідач ознайомлений з цими документами та отримав їх примірники у мобільному додатку. Розміру кредитного ліміту, процентної ставки, строку кредитування, розміру комісій і неустойки, а також умови про збільшення кредиту на суму заборгованості за відсотками та неустойкою Анкета-заява не містить (копія Анкети-заяви від 26.02.2020).

Додані позивачем до позовної заяви Умови підпису відповідача не містять; на їх першій сторінці зазначено: «Чинна редакція затверджена Протоколом Правління №46 від 24.11.2021. Набуває чинності з 27.11.2021» (витяг з Умов). Додані Тарифи за карткою monobank підпису відповідача, дати їх затвердження чи набрання чинності не містять; базову відсоткову ставку в них визначено у розмірі 3,1 % на місяць (витяг з Тарифів). Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank підпису відповідача не містить; у графі «Підпис споживача» зазначено, що «Споживач отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору», а також що «Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до: 01/01/2023» (паспорт споживчого кредиту). Додана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту містить приклад розрахунку для покупки на суму 100 000 грн, здійсненої 01 травня 2018 року, і підпису відповідача також не містить (таблиця обчислення загальної вартості кредиту).

Користування кредитом і склад заявленої заборгованості.

Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 03.05.2026 відповідачу 26.02.2020 встановлено кредитний ліміт 6 500 грн, який надалі банк неодноразово змінював: 24.05.2023 — до 10 000 грн, 18.11.2023 — до 45 000 грн, після чого з 10.04.2024 поступово зменшував; з 20.07.2025 ліміт становить 24 800 грн.

Згідно з випискою «Рух коштів по картці від 03.05.2026» за рахунком НОМЕР_1 за період з 26.02.2020 по 03.05.2026 (далі — виписка) відповідач користувався кредитними коштами та вносив кошти на рахунок. Заборгованість за кредитом неодноразово погашалася в повному обсязі; останній раз — 04.05.2023, коли після внесення відповідачем 100 грн на рахунку обліковувався залишок власних коштів у розмірі 18,86 грн. Заборгованість, заявлена до стягнення, виникла після цієї дати, починаючи з 25.06.2023.

За випискою з 25.06.2023 по 27.01.2024 відповідач здійснив видаткові операції (оплата товарів і послуг, перекази коштів) на суму 38 738,55 грн, за які банк списав комісії в сумі 1 318,93 грн; після 27.01.2024 видаткових операцій не було. З 03.07.2023 по 19.07.2025 відповідач вніс на рахунок 36 765,68 грн, після чого платежів не здійснював. У розрахунку заборгованості станом на 03.05.2026 (далі — розрахунок) усі внесені кошти відображено в графі «Сума погашення за наданим кредитом», тобто як погашення тіла кредиту.

Водночас з 01.08.2023 по 01.04.2026 банк щомісяця списував за рахунок кредитного ліміту суми з призначенням «% за кредитом», усього 29 415,56 грн; кожне таке списання на ту саму суму збільшувало залишок заборгованості за кредитом. Із цієї суми 1 539,30 грн, списані з жовтня 2025 року по квітень 2026 року, у розрахунку відображено в графі «Сума пені».

Отже, заявлена до стягнення сума 32 688,50 грн, яка відповідає залишку заборгованості за випискою станом на 03.05.2026, складається з 29 415,56 грн, списаних як «% за кредитом», 1 318,93 грн комісій та 1 954,01 грн — різниці між використаними відповідачем кредитними коштами (38 738,55 грн за вирахуванням залишку власних коштів 18,86 грн) і внесеними ним коштами (36 765,68 грн).

Крім того, у розрахунку за період з березня по серпень 2020 року базову відсоткову ставку зазначено у розмірі 38,4 %, а з 01.09.2020 — 37,2 %.

Норми права, які застосував суд.

За приписами ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; договір є обов`язковим для виконання сторонами. За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу; права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема банківське обслуговування. За ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Висновки Верховного Суду, які враховує суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений». Надані банком правила «з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту […], якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені […] в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору». Водночас кредитор «вправі вимагати захисту своїх прав через суд — шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

Ці висновки Верховний Суд застосував у подібних правовідносинах з АТ «Універсал Банк» у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22). У тій справі договір monobank також було укладено шляхом підписання анкети-заяви, у якій зазначено, що вона разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, а відповідач «підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови»; суди також встановили, що відповідач користувався кредитною карткою. Верховний Суд зазначив, що в анкеті-заяві «строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру», а «вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив». З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції «обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту», зменшивши заборгованість за тілом кредиту з 10 961,72 грн до 1 185,60 грн, а в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії «відмовив вірно». Скасувавши постанову апеляційного суду, який стягнув з позичальника тіло кредиту в повному розмірі, а також пеню і комісію, Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції про стягнення 1 185,60 грн, виклавши його мотивувальну частину в редакції своєї постанови.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19) Верховний Суд зазначив, що «виписка по картковому рахунку […] може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом […] у сукупності з іншими доказами».

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) Верховний Суд дійшов висновку про те, «що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України».

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та отримання кредитних коштів.

Факт укладення між сторонами 26.02.2020 договору про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви, відкриття йому поточного рахунку з кредитним лімітом та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується Анкетою-заявою, довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту та випискою за рахунком, яка відображає здійснені відповідачем операції з оплати товарів і послуг, переказів коштів та внесення коштів на рахунок. Виписка за картковим рахунком є належним доказом заборгованості за тілом кредиту (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18). Відтак між сторонами виникли правовідносини з кредитування рахунка, до яких застосовуються положення про позику та кредит (ст. 1069 ЦК України), а відповідач зобов`язаний повернути банку отримані ним кредитні кошти (ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Щодо умов договору, на які посилається позивач.

Єдиним документом, підписаним відповідачем, є Анкета-заява від 26.02.2020. Вона не містить умов про розмір процентної ставки, комісій, неустойки, а також про збільшення кредиту на суму заборгованості за відсотками та неустойкою, на яку (п. 5.22 розділу ІІ Умов) посилається позивач.

Надані позивачем Умови, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту і Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підпису відповідача не містять. Крім того, суд не може дійти висновку, що саме ці документи діяли на час укладення договору і були запропоновані відповідачу. Надані Умови є редакцією, яка набула чинності 27.11.2021, тобто майже через два роки після підписання Анкети-заяви. Надані Тарифи не містять дати затвердження чи набрання чинності. Визначена в них базова ставка 3,1 % на місяць дорівнює 37,2 % річних (3,1 % ? 12). Проте, за розрахунком самого позивача, ставку 37,2 % банк застосовував лише з 01.09.2020, а з березня по серпень 2020 року, тобто відразу після укладення договору, — ставку 38,4 %. Отже, надані Тарифи не відображають умов, які діяли на день укладення договору. Паспорт споживчого кредиту, за його змістом, мав бути підписаний споживачем в електронному вигляді, однак доказів такого підписання позивач не надав, а наданий паспорт містить інформацію, актуальну до 01.01.2023. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту теж не підписана і містить лише приклад розрахунку на 2018 рік і жодних індивідуальних умов кредитування відповідача не визначає.

Загальне застереження п. 3 Анкети-заяви про те, що відповідач ознайомився з Умовами, Тарифами, Таблицею та Паспортом і отримав їх примірники у мобільному додатку, не підтверджує погодження ним конкретного змісту цих документів, зокрема розміру процентів, комісій і неустойки. Таке саме застереження містилося в анкеті-заяві за аналогічним продуктом того ж банку у справі № 697/302/20, у якій Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року вирішив спір у подібних правовідносинах, однак це не стало підставою для стягнення процентів, комісії та неустойки і для зарахування списаних банком відсотків до складу заборгованості. Як і в тій справі, Анкета-заява відповідача не містить також строків здійснення періодичних платежів. За висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 саме банк має підтвердити, що на час укладення договору діяли саме ці умови, а не інші, а з огляду на мінливий характер правил банку їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо умов, які збільшують вартість кредиту, якщо вони не підписані позичальником і прямо не передбачені в підписаній ним анкеті-заяві.

Обов`язок довести зміст умов договору, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України), який повинен був подати відповідні докази разом з позовною заявою (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Таких доказів позивач не надав, а ризик невчинення процесуальних дій несе сторона, яка їх не вчинила (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Неявка відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву не звільняють позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається, і не дають суду підстав вважати такі обставини встановленими на підставі припущень (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Отже, умови про сплату процентів за користування кредитом у визначеному банком розмірі, комісій за операції, неустойки та про збільшення кредиту на суму заборгованості за процентами і неустойкою (капіталізацію, тобто включення нарахованих процентів і неустойки до суми кредиту, на яку надалі також нараховуються проценти) між сторонами не погоджені.

Щодо складу заявленої до стягнення суми.

Позивач заявив до стягнення 32 688,50 грн як заборгованість за тілом кредиту. Однак, як зазначено вище, із виписки встановлено, що ця сума утворилася не лише внаслідок витрачання відповідачем кредитних коштів, а й унаслідок списання банком за рахунок кредитного ліміту 29 415,56 грн «% за кредитом» та 1 318,93 грн комісій. У Поясненнях до виписки про рух коштів на рахунку, доданих до позовної заяви, позивач сам зазначив, що частина заборгованості (7 888,50 грн) виникла внаслідок збільшення заборгованості на суму відсотків та неустойки. Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що частину сум, списаних як «% за кредитом», а саме 1 539,30 грн, банк обліковував як пеню.

Зазначені суми не є коштами, фактично отриманими відповідачем у кредит. Їх відображення у виписці як використання кредитного ліміту є наслідком застосування банком непогоджених умов про проценти, комісії, неустойку та капіталізацію, а не волевиявлення відповідача. Списання коштів з рахунка клієнта без його розпорядження допускається лише у випадках, встановлених законом або договором (ч. 2 ст. 1071 ЦК України). Наданий відповідачем в Анкеті-заяві дозвіл на договірне списання стосується сум, що належать до сплати відповідно до умов договору, а отже не може бути підставою для списання сум, умови про які відповідач не погоджував. За таких обставин включення цих сум до складу тіла кредиту суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 про право кредитора вимагати повернення лише фактично отриманої суми кредитних коштів.

Те, що відповідач тривалий час користувався карткою, здійснював видаткові операції та вносив кошти на рахунок, не свідчить про погодження ним умов про проценти, комісії та неустойку, оскільки ці суми списувалися банком самостійно, а користування кредитними коштами та їх часткове повернення є виконанням обов`язків, які випливають з підписаної Анкети-заяви. У справах № 342/180/17 та № 697/302/20, у яких Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року) та Верховний Суд (постанова від 18 травня 2022 року) вирішили спори у подібних правовідносинах, позичальники також користувалися кредитними коштами, однак це не стало підставою для стягнення непогоджених процентів, комісій і неустойки.

Вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому законом (ч. 1 ст. 1048 ЦК України), чи інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав, встановлених законом, позивач не заявляв, а суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Крім того, щодо 1 539,30 грн, нарахованих як пеня за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року, суд зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене відповідачем у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Тому відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дія якого поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23), відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем. Отже, ця частина заявленої суми не підлягає стягненню також і з цієї самостійної підстави.

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту.

Суд визначає заборгованість за період з 04.05.2023, тобто з дня, коли заборгованість за кредитом була погашена в повному обсязі і на рахунку обліковувався залишок власних коштів відповідача у розмірі 18,86 грн. Попередні періоди користування кредитом суд не досліджує, оскільки зобов`язання за ними припинено виконанням (ст. 599 ЦК України), заборгованість, заявлена до стягнення, виникла після цієї дати, а вимог щодо сум, сплачених відповідачем у попередні періоди, у цій справі не заявлено (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За випискою з 04.05.2023 по 03.05.2026 відповідач витратив кредитні кошти на оплату товарів і послуг та перекази в сумі 38 738,55 грн і вніс на рахунок 36 765,68 грн. Усі внесені кошти позивач у своєму розрахунку сам відобразив як погашення наданого кредиту, тому потреби в перерозподілі платежів немає. Таким чином, фактично отримані відповідачем і не повернуті кредитні кошти становлять 1 954,01 грн (38 738,55 ? 36 765,68 ? 18,86). Цей самий результат отримується шляхом виключення із заявленої суми непогоджених списань: 32 688,50 ? 29 415,56 ? 1 318,93 = 1 954,01 грн.

Оскільки строку повернення кредиту Анкета-заява не визначає, позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати його повернення у будь-який час. Доказів повернення цієї суми відповідач суду не надав.

Щодо практики Кропивницького апеляційного суду.

Такий підхід відповідає практиці Кропивницького апеляційного суду у подібних правовідносинах з АТ «Універсал Банк». У постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 398/1127/24 апеляційний суд встановив, що сплачені відповідачем кошти «розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала», відхилив доводи банку про погодження позичальником Умов і Тарифів електронним підписом у мобільному застосунку та залишив без змін рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості «в розмірі використаного тіла кредиту», визначеної як різниця між заявленою сумою та списаними банком відсотками. У постанові від 15 травня 2026 року у справі № 398/2893/25 апеляційний суд зазначив, що «сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором позивач безпідставно зараховував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем анкеті-заяві» і такі кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, та залишив без змін рішення про відмову у позові, оскільки сплачені відповідачем кошти перевищували суму нарахованої заборгованості.

Аналогічного висновку в подібній справі з АТ «Універсал Банк» дійшов Харківський апеляційний суд у постанові від 28 вересня 2026 року у справі № 641/2265/26: встановивши, що анкета-заява monobank не містить умов про розмір процентів, а заявлене до стягнення «тіло кредиту» зросло внаслідок списання процентів, суд зазначив, що «банк неправомірно та безпідставно списав відсотки за користування кредитом», і ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Висновок суду.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 954,01 грн; у задоволенні решти позовних вимог у розмірі 30 734,49 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 5,98 % заявлених вимог (1 954,01 грн з 32 688,50 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 198,94 грн із сплачених 3 328,00 грн (платіжна інструкція № 58687035426 від 07.07.2026).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 141, 259, 263–265, 268, 280–282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 лютого 2020 року у розмірі 1 954 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 01 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 198 (сто дев`яносто вісім) гривень 94 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 23 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський