Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №398/5375/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5375/26

провадження №: 2/398/4665/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"23" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», представник позивача Рудзей Юрій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» 12 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 85 901,78 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2020 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за яким відповідачу надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії за кредитною карткою. Відповідач зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 85 901,78 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 48 999,53 грн та за процентами — 36 902,25 грн. На підставі договору факторингу № 1 від 26.06.2026 право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача; після відступлення позивач нарахувань не здійснював.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві та заяві від 12.08.2026 просив розглядати справу без участі позивача, позовні вимоги підтримав та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 19.10.2026 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлена належним чином шляхом надсилання судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження за її зареєстрованим місцем проживання, встановленим за відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 01.09.2026. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзиву не подала, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та його умови.

14.09.2020 ОСОБА_1 підписала власноручно Заяву № 2001684386401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі — АТ «ПУМБ»), якою просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , надати кредитну картку НОМЕР_2 та встановити на рахунок кредитний ліміт. У Заяві зазначено:

кредитний ліміт — 3 000 грн; розрахунковий день і платіжна дата — 30 число місяця;

строк дії кредитного ліміту — 12 місяців з дня його надання; зі спливом цього строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному Договором комплексного банківського обслуговування;

розмір мінімального платежу та інші умови надання і обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов цього договору;

стандартна процентна ставка — 47,88 % річних, реальна річна процентна ставка — 47,88 %.

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту банк у період з 20.01.2021 по 22.10.2021 неодноразово збільшував відповідачу кредитний ліміт — з 3 000 грн до 49 000 грн, а 16.03.2022 зменшив його до 48 999,53 грн; ставка 47,88 % при цьому не змінювалася.

Надання та використання кредитних коштів.

У виписці АТ «ПУМБ» за рахунком відповідача за період з 14.09.2020 по 25.06.2026 відображені видаткові операції, здійснені з використанням картки *9689 (розрахунки в торговельній мережі, перекази коштів, поповнення мобільного зв`язку), перша з яких — 14.09.2020, а також операції з погашення заборгованості. Відповідач користувалася кредитними коштами в межах збільшеного ліміту до лютого 2022 року та частково погашала заборгованість, у тому числі сплачувала нараховані банком проценти; загальна сума сплачених нею процентів становить 7 233,87 грн. Останнє внесення коштів на рахунок здійснено 14.02.2022.

Розмір заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «ПУМБ» станом на 25.06.2026 та випискою за рахунком заборгованість відповідача становить 85 901,78 грн, з яких:

– 48 999,53 грн — заборгованість за тілом кредиту; такий залишок утворився після останніх часткових погашень у лютому 2022 року і надалі не змінювався;

– 36 902,25 грн — заборгованість за процентами, нарахованими за період з лютого 2022 року по 30.11.2023 за ставкою 47,88 % річних. З березня 2022 року проценти нараховувалися на залишок тіла кредиту 48 999,53 грн — по 1 928,30 грн за 30-денний і по 1 992,58 грн за 31-денний період (48 999,53 грн ? 47,88 % / 365 ? 30 днів = 1 928,30 грн); за жовтень – грудень 2022 року проценти не нараховувалися. Нарахування по 01.08.2022 відображені також у виписці за рахунком. Проценти за попередні періоди відповідач сплатила, а після 30.11.2023 проценти не нараховувалися.

Комісії, неустойка, проценти за підвищеною ставкою, інфляційні втрати та проценти річних до стягнення не заявлені.

Перехід права вимоги.

26.06.2026 АТ «ПУМБ» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» (фактор) уклали договір факторингу № 1, за умовами якого права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників, вважаються відступленими фактору в день надходження оплати їх ціни (п. 2.1, 4.1). Оплату здійснено 26.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 26.06.2026. У витязі з Реєстру боржників до цього договору (позиція 159290) зазначено кредитний договір відповідача та заборгованість за ним — 85 901,78 грн, у тому числі за кредитом — 48 999,53 грн. Згідно з витягом із Державного реєстру фінансових установ позивач має ліцензію на надання послуг з факторингу та надання коштів у кредит.

Згідно з описом вкладення та квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 12.08.2026 позивач надіслав відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання копію позовної заяви з додатками.

Норми права, які застосував суд.

За приписами ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу; права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 1069 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на дату відступлення права вимоги) відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, застосовані судом.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети не містив строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор «вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів», та погодилася зі стягненням усієї суми непогашеного тіла кредиту.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та надання кредиту.

Між АТ «ПУМБ» та відповідачем на підставі підписаної нею Заяви від 14.09.2020 № 2001684386401 виникли кредитні правовідносини. Підписаною Заявою сторони безпосередньо погодили розмір стандартної процентної ставки — 47,88 % річних. Надання кредитних коштів і їх використання відповідачем підтверджуються випискою банку за її рахунком. Кредитні кошти понад первісно встановлений ліміт 3 000 грн банк надавав відповідачу за тим самим договором і на той самий рахунок, а видаткові операції за їх рахунок здійснювала сама відповідач з використанням своєї платіжної картки (довідка банку про збільшення кредитного ліміту, виписка). Такі платежі з рахунка за відсутності на ньому власних коштів відповідача відповідно до ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України є кредитом, наданим банком на відповідну суму, до якого застосовуються положення про позику та кредит і умови укладеного у письмовій формі договору, зокрема погоджена в Заяві процентна ставка. Тому вся сума фактично отриманих і використаних відповідачем кредитних коштів є заборгованістю за цим кредитним договором.

Щодо процентів за користування кредитом.

Строк дії кредитного ліміту становив 12 місяців із його продовженням на такий самий строк за відсутності заперечень сторін. Доказів того, що будь-яка зі сторін заперечувала проти такого продовження, у справі немає, тож проценти, нараховані по 30.11.2023 включно, нараховані у межах погодженого сторонами строку дії кредитного ліміту, що відповідає ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Суд перевірив розрахунок процентів: вони нараховані на фактичний залишок тіла кредиту за погодженою ставкою 47,88 % річних арифметично правильно, з урахуванням сплачених відповідачем коштів і в розмірі, що не перевищує погодженого. Строк сплати цих процентів настав: за Заявою платіжною датою є 30 число місяця, а відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця; останні з них нараховані 30.11.2023, тобто задовго до звернення до суду.

Щодо повернення тіла кредиту.

Кредит надано у вигляді кредитного ліміту, встановленого на поточному рахунку відповідача, до якого випущено кредитну картку, тобто у формі кредитування рахунку (ст. 1069 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на день укладення договору) у разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу. Отже, закон виходить з того, що кредит у формі кредитування рахунку може бути витребуваний кредитодавцем повністю в будь-який час.

Встановлений у Заяві строк дії кредитного ліміту (12 місяців з автоматичним продовженням) цьому не суперечить: він визначає період, протягом якого позичальник може користуватися кредитними коштами, а не дату повернення вже використаних коштів. Порядку і строків повернення використаних коштів Заява від 14.09.2020, яка є єдиним підписаним сторонами документом, що визначає умови кредитування, не встановлює: вона містить лише платіжну дату (30 число місяця), а розмір мінімального платежу та інші умови обслуговування кредитної картки відсилає до умов Договору комплексного банківського обслуговування, яких позивач суду не надав.

За таких обставин обов`язок з повернення тіла кредиту підлягає виконанню на вимогу кредитора, який відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати його виконання у будь-який час, зокрема шляхом звернення до суду, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17. Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав відповідачу 12.08.2026 за її зареєстрованим місцем проживання, однак і після спливу семиденного строку відповідач кредитні кошти не повернула.

Ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка визначає порядок пред`явлення вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у цій справі не застосовується. Йдеться не про дострокове повернення кредиту з погодженим строком, а про виконання зобов`язання, строк якого визначений моментом пред`явлення вимоги. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 3 цього Закону (у редакції, чинній на день укладення договору) до кредитів у формі кредитування рахунку зі строком погашення на вимогу застосовуються лише вимоги ч. 1, п. 1 і 2 ч. 2 ст. 7, ст. 8–10, ч. 1–4 ст. 12, ст. 13, ч. 6 ст. 15, ст. 18 цього Закону; ст. 16 до цього переліку не входить.

Щодо переходу права вимоги.

Перехід до позивача права вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу № 1 від 26.06.2026, витягом з Реєстру боржників і платіжною інструкцією про сплату ціни відступлення. На дату відступлення позивач був фінансовою установою, яка мала право надавати кошти у кредит і послуги з факторингу, що відповідає ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» в тодішній редакції. Зміни до цього Закону, внесені Законом України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466-IX, введеним в дію 30.07.2026, до відносин за договором факторингу, укладеним раніше, не застосовуються (абз. 2 п. 2 розд. V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4466-IX). Заявлена до стягнення сума не перевищує обсягу відступлених прав (ст. 514 ЦК України). Доказів погашення заборгованості ні первісному, ні новому кредитору суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 901,78 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 48 999,53 грн та за процентами — 36 902,25 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № CF-2001684386401 від 12.08.2026.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладений з адвокатом Рудзеєм Ю.В., та акт наданих послуг від 30.06.2026 на загальну суму 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляла. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3–5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 2001684386401 від 14 вересня 2020 року у розмірі 85 901 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот одна) гривня 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 23 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський