Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №522/18236/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1741/26

Номер справи місцевого суду: 522/18236/25

Головуючий у першій інстанції Лагода К. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Бондарець К.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Петренко Катерини Дмитрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Петренко Катерини Дмитрівни

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Петренко К.Д. просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2026 року по справі № 522/18236/25 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за адміністративним протоколом серії ЕПР1№ 397810 від 21.07.2025 року.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2026 року по справі № 522/18236/25 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за адміністративним протоколом серії ЕПР1№ 397810 від 21.07.2025 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційні скарги вмотивовані тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Петренко К.Д.; ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки електросамокат JET не являється механічним транспортним засобом, а є легким персональним електричним транспортним засобом згідно до Закону України «2956-ІХ» із потужністю 350 W/700 W, крім того, не доведено використання вказаного транспортного засобу як електросамоката, а з вказаних відеозаписів на БК не можливо встановити чи є вказаний самокат елетросамокатом Jet.

Сторона захисту вважає, що жодна ознака, яка відображена у протоколі, та є підставою для проведення огляду відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735, не зазначена працівником поліції як така, яка наявна у ОСОБА_1 на момент пред`явлення вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, тому у поліцейського були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тому останній не підлягав огляду.

Апелянти посилаються, що матеріали справи та відеозаписи на БК не свідчать про те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, що є порушення порядку проходження огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції, так при перегляді відеозапису з БК ні хто ОСОБА_1 не надавав для підпису направлення, при цьому у направленні яке міститься у матеріалах справи вбачається, що воно складено 21.07.2025 року о 00:49, при цьому, направлення складається після відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння на місці, однак вимога пройти огляд була пред`явлена лише о 01:00 г. 21.07.2025 року. У вказаному направленні особу на огляд у заклад охорони доставив поліцейський Кравченко К.Г., що не відповідає обставинам справи.

Вважають, що суд не звернув уваги на те, що факт керування ОСОБА_1 електросамокатом JET не підтверджується належними доказами у матеріалах справи, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис з часом 00:49:00 21.07.2025 року, де вбачається рух електросамокату за допомогою відштовхування ногою ОСОБА_1 не відноситься до жодної із камер, зазначених у протоколі. Тобто вказане відео не може бути доказом за даною справою, є неналежним доказом, оскільки не відомо джерело його походження, відеофайл було записано на невідомий пристрій, воно не знято на БК 471210 та БК471639, інформацію про невідомий пристрій не відображено у протоколі та інших матеріалах, тому наслідком є те, що матеріалами справи не підтверджується керування ОСОБА_1 вказаним електросамокатом.

Крім того, посилається, що відповідний відеофайл не було підписано ЕЦП, тому відео надані до суду поліцейськими як докази порушення водієм правил дорожнього руху (ПДР) є неналежними.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Петренко К.Д. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року, відеозапис з місця події; довідки уповноваженої особи УПП в Одеській області про отримання (неотримання) особою посвідчення водія та про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, 21.07.2025 року о 00:49 годині у м. Одеса, по вул. Канатна, 89, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокат JET з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2. 5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 3 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 6, 7 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстави для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року містить посилання на технічний засіб відеозапису ПВР 471210, 471639.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами, які містять інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовними і містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

З дослідженого відеозапису з місця події від 21.07.2025 року, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з пересуванням в період дії комендантської години. Після зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія, в ході спілкування у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (ПВР 471639), у зв`язку з чим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735. Працівниками поліції роз`яснено, що за наслідками відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду відмовився (ПВР 471639).

Відеозаписом ПВР 471639 01:28 година зафіксовано як ОСОБА_1 ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, шляхом його оголошення, ОСОБА_1 підписуючи зазначений протокол заперечень чи зауважень не висловлював.

Апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та не заперечував підстав зупинки транспортного засобу за обставин зазначених працівником поліції.

З відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції убачається, що 21.07.2026 року о 00:49 годині на зустріч службовому автомобілю велосипедною доріжкою їде особа, яку було ідентифіковано як ОСОБА_1 , на електросамокаті JET з увімкненим світлом фар, на відео чітко зафіксовано рух транспортного засобу та момент зупинки.

Наявні відеозаписи в цілому відображають послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги, що долучені відеозаписи не є належними доказами по справі, а тому не доводять рух транспортного засобу такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Відеозаписи узгоджуються з даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та є достатнім для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Працівники поліції діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст. 267 КУпАП.

Доводи сторони захисту, що працівником поліції не зазначено ознак сп`яніння, які наявні у ОСОБА_1 на момент пред`явлення вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом підтверджено, що поліцейським у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, які повідомлені водію (ПВР 471639), тому у поліцейського були підстави вважати, що водій перебував у стані сп`яніння, у зв`язку з чим водій на вимогу поліцейського зобов`язан був пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння. Вказані ознаки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, що спростовує відповідні доводи апелянтів.

Суд відхиляє твердження апелянта про те, що відсутність електронного цифрового підпису на файлах відеофіксації тягне за собою недопустимість цього доказу. Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали, відрізняються один від одного тільки часом та датою їх створення. Записаний на оптичний диск носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису, є оригіналом (відображенням) електронного документу, який не потребує додаткового завіренням електронним підписом.

Доводи апеляційної скарги, що в направленні яке міститься у матеріалах справи вбачається, що воно складено 21.07.2025 року о 00:49, при цьому, направлення складається після відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння на місці, однак вимога пройти огляд була пред`явлена лише о 01:00 г. 21.07.2025 року, не заслуговують на увагу, оскільки з відеозапису вбачається що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року складено працівником поліції після пред`явлення вимоги.

Зазначене не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому, відмовившись пройти огляд на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції, своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання, що у вказаному направленні особу на огляд у заклад охорони доставив поліцейський Кравченко К.Г., що не відповідає обставинам справи, не заслуговують на увагу оскільки в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року зазначено, що огляд не проводився.

Доводи, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з посиланням на те, що на момент зупинки працівниками поліції, останній керував транспортним засобом, який не є механічним транспортним засобом, суд визнає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Електросамокат відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому, відмовившись пройти огляд на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції, своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом JET.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що з відеозаписів на БК не можливо встановити чи є вказаний самокат елетросамокатом Jet, оскільки працівниками поліції транспортний засіб зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 397810 від 21.07.2025 року, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень та заперечень.

Щодо доводів апелянтів, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Петренко К.Д. апеляційний суд зазначає наступне.

З постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2026 року на 11:30 годину не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи не подав. Представник Петренко К.Д. в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2026 року на 11:30 годину не з`явилась, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із стаціонарним лікуванням (вагітність 37 тижнів). Суд вважав поважною причиною не явки особи в судове засідання враховуючи, що в матеріалах справи наявна висловлена представником думка щодо закриття провадження по справі та фактичні заперечення на протокол. Свідки без представника і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вже в судовому засіданні надав свої пояснення за участі свого представника, судом не допитувались. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 38 КУпАП, суд вважав за можливе, без порушення прав учасників, які реалізували своє право на висловлення думки, подання клопотань і заперечень, розглянути справу.

У зв`язку з тим, що спливають строки передбачені ст. 38 КУпАП, суд розцінив неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є спробою затягування зазначених строків, неодноразових заяв представника Петренко К.Д. також суд розглядає з цих обставин. Разом із цим наявне клопотання, висловлені заперечення на протокол, які були розглянуті. Суд зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, враховував, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 складено 21.07.2025 року.

Окрім того, слід зауважити, що положеннями ст. 268 КУпАП обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності даної категорії справ не передбачена.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Водночас, стверджуючи, що через розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Петренко К.Д. їх було позбавлено у реалізації процесуальних прав, при зверненні з апеляційними скаргами до апеляційного суду, будь-яких клопотань вони не заявляли.

У кожному випадку, реалізація учасником будь-якого судового провадження процесуальних прав, якими він наділений, не повинна бути спрямована на зловживання такими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження(ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 7.07.1989).

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, строки розгляду справи в суді першої інстанції, суд першої інстанції правомірно провів розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, зокрема щодо охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права. Апеляційний суд вважає, що розглянувши справу за участю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Петренко К.Д. суд апеляційної інстанції забезпечив право осіб брати участь у судовому засіданні, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання, а отже відсутність ОСОБА_1 та його захисника адвоката Петренко К.Д. в судовому засіданні суду першої інстанції 07.07.2026 року не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, стороною захисту надано не було. Тож, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Апеляційний суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи викладене, обставини правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, доказів, які б спростовували факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, а висновок суду першої інстанції, викладений у оскаржуваній постанові законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Приморського районного суду міста Одеси від 07 липня 2026 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Петренко Катерини Дмитрівни, залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова