Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №489/5535/26
Суддя: Кокорєв В. В.
Справа № 489/5535/26
Номер провадження 2/489/3095/26
РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (далі ТОВ "ФК"Солвентіс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
В червні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.03.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 148443. Відповідач уклав Договір позики № 148443 від 05.03.2025 із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 7500 грн.
23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23072025. Згідно даного Договору факторингу 23.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 148443 від 05.03.2025.
Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 24150 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 7500 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 15,75 грн.; сума заборгованості по комісії становить 1634,25 грн.; сума заборгованості по штрафним санкціям становить 15000 грн.
З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором позики № 148443 від 05.03.2025 року у розмірі 24150 грн.; судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив суд розглядати справу за його відсутності. Надав суду відзив, в якому вказав, що вона не оспорює отримання нею кредитних коштів, разом з тим при вирішенні по суті спору, просила суд врахувати, що з 2010 року перебуває на військовій службі, з 2020 року є офіцером Повітряних сил та проходить її по теперішній час, в тому числі брала безпосередньо участь у АТО, має з 2015 року статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням. Відтак позовні вимоги про стягнення з позичальника пені та процентів нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, задоволенню не підлягають.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що спірний договір був укладений 05.03.2025, проценти за договором нараховувалися з 06.06.2025 по 05.05.2025. Матеріали справи не містять жодного документа, що підтверджує, що ОСОБА_1 була призвана за мобілізацією або брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у період нарахування процентів за договором, що є обов`язковою умовою для застосування положень ч.15.ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стороною відповідача були надані наступні документи: Витяг з послужного списку, Посвідчення офіцера, Довідка форма 5 та Посвідчення УБД, що підтверджує участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони до укладення Договору позики та поза межами періоду, в який відбувалося нарахування відсотків за спірним кредитним договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
05.03.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 148443, відповідно до якого сума кредиту 7500 грн., строк позики - 22 днів; процентна ставка - 0,01% в день, фіксована; комісія 21,79% від суми позики, зазначеної в п.2.1 п.2 Договору ,складає 1634,25 грн.; дата повернення позики - 26.03.2025, денна процентна ставка - 1.00%; пеня - 5% в день.
Вказаний Договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до копії платіжної інструкції від 29.04.2026 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перераховано відповідачу кошти у розмірі 7500 грн. 05.03.2025.
23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений Договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги позивачу до відповідача за кредитним договором № 148443, що підтверджується реєстром боржників.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.
Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 148443 від 05.03.2025 становить 24150 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 7500 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 15,75 грн.; сума заборгованості по комісії становить 1634,25 грн.; сума заборгованості по штрафним санкціям становить 15000 грн.
Підписання Договору № 148443 від 05.03.2025 та Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як встановлено судом, відповідачем не оскаржується факт отримання нею кредитних коштів. Відповідач вказує на наявність в неї статусу військовослужбовця, а відтак заперечує щодо вимог про стягнення відсотків, пені, комісії.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Відповідачем надано суду витяг з послужного списку від 21.01.2026, затверджений тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , з якого слідує, що починаючи з 26.06.2020 по теперішній час відповідач призвана на військову служба та працює старшим авіаційним техніком інженерно-авіаційної ескадрильї в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Окрім того, відповідачем надано посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , довідку в/ч НОМЕР_1 від 18.01.20206 про те, що вона перебуває на військовій службі та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Оскільки відповідач є військовослужбовцем станом на час нарахування їй відсотків, комісії, пені і по теперішній час, тому на неї поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", тому відсотки за користування кредитом та пеня з неї стягненню не підлягають.
Окрім того, вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, оскільки її стягнення не відповідає пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії, то суд зазначає, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пільги поширюються виключно на проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню. Обов`язок сплачувати основний борг (тіло кредиту) та супутні комісії залишається за позичальником.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.
На підставі ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1007 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (38%).
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.(Акт надання послуг від 27.03.2026, Детальний опис, Договір №43657029/01 від 02.01.2026, Додаткова угода від 31.03.2026). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 проте, що суд немає права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Відповідач будь-яких заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу не подавав, тому суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.. як того просив позивач.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованість за Договором позики № 148443 від 05.03.2025 у розмірі 9134,25 грн. (дев`ять тисяч сто тридцять чотири гривні двадцять п`ять копійок), з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 7500 грн.; сума заборгованості по комісії становить 1634,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1007 грн. (одна тисяча сім гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.(шість тисяч гривень нуль копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", код ЄДРПОУ 43657029, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.10.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua