Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №522/17904/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/17904/26

Провадження 3/522/5955/26

П О С Т А Н О В А

21.10.2026 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце листування: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28.08.2026 серії ВАВ №212213–28.08.2026 о 01:10, в м. Одесі, пров. Івана Луценка, 3/7, ОСОБА_2 на т/з Tesla, д.н.з. НОМЕР_1 , проводив господарську діяльність, а саме: здійснював перевезення пасажирів на комерційній основі в режимі «таксі», без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на проведення такої діяльності, без документів, зазначених в ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», чим порушив п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_2 повідомлений у встановленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явився. Разом з цим, від ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення на протокол, згідно з якими останній посилався на відсутність складу адміністративного правопорушення, зазначаючи, що комерційною діяльністю таксі він не займався і грошей не брав, лише безкоштовно підвозив знайомих, про що чітко вказав в протоколі, поліцейські не надали жодних фінансових доказів, фіксації передачі коштів, показань свідків. Крім того, ОСОБА_2 наголошував на порушення при складанні протоколу, де його вказали громадянином України, при цьому не перевіривши документів, тоді як він є громадянином Ізраїлю. Просив закрити провадження у справі.

За даних обставин, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Отже, для правильної кваліфікації дій особи за зазначеною нормою необхідно встановити не лише факт виконання певних дій, пов`язаних із перевезенням пасажирів, а й те, що такі дії за своїм фактичним змістом становили саме провадження господарської діяльності, а також наявність інших обов`язкових ознак відповідного складу адміністративного правопорушення.

Саме по собі перебування особи за кермом транспортного засобу разом із пасажирами, як і факт їх перевезення, не дає безумовних підстав для висновку про здійснення перевезення на комерційній основі. Такий висновок має ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах, які в сукупності підтверджують господарський характер діяльності, а не на припущенні, що будь-яке перевезення пасажирів є платною послугою таксі.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1 , суд ураховує, що саме по собі твердження особи про безоплатність перевезення не є безумовним доказом відсутності господарської діяльності. Водночас таке твердження не може бути відхилене без належної перевірки та зіставлення з іншими доказами, які підтверджували б або спростовували комерційний характер поїздки.

За змістом матеріалів, відображених у протоколі та описаних у постанові, об`єктивних даних, які підтверджували б оплатний характер перевезення, не наведено. Зокрема, не зазначено відомостей про встановлену вартість поїздки, домовленість щодо оплати, замовлення послуги перевезення, передачу або отримання коштів чи інші конкретні обставини, які у своїй сукупності дозволяли б зробити обґрунтований висновок про надання ОСОБА_4 платної послуги таксі.

Відсутність окремого доказу передачі коштів сама по собі не виключає можливості доведення комерційного характеру перевезення іншими належними доказами. Проте в цій справі істотним є те, що наведене в протоколі твердження про здійснення перевезення на комерційній основі не підкріплене конкретними фактичними даними, які давали б змогу перевірити його обґрунтованість.

Суд бере до уваги й заперечення ОСОБА_3 щодо зазначення в протоколі його громадянства. Саме по собі неправильне зазначення громадянства не доводить автоматичної недійсності протоколу та не є самостійною підставою для закриття провадження. Разом із тим відомості про особу мають бути належно встановлені, а виявлені неточності — оцінені з урахуванням їхнього значення для достовірності матеріалів та дотримання процесуальних вимог. У будь-якому разі це питання не усуває необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення, яка є визначальною для вирішення цієї справи.

За змістом ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Виконання цього обов`язку передбачає перевірку не лише формального змісту протоколу, а й достатності доказів на підтвердження кожної істотної обставини інкримінованого діяння.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цей конституційний принцип унеможливлює покладення на особу негативних правових наслідків лише через те, що вона не довела безоплатність поїздки або не спростувала твердження, викладені в протоколі.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП у діях ОСОБА_5 .

Згідно з до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене провадження у зазначеній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 247, 251, 252, 265, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя К.В. Іоніді