Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №570/4363/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4363/25

Номер провадження 2/570/269/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем було укладено кредитний договір. Позичальнику були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідач не виконує покладені на нього зобов`язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Позивачем укладено договір про відступлення прав вимоги. Згідно цього договору позивач набув права вимоги до відповідача. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача наявну заборгованість; стягнути судові витрати та витрати на правничу допомогу.

24.09.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с. 97-102, том 1). Зазначає про спірність і недоведеність суми боргу, про необґрунтованість розміру відсотків та нарахування їх поза межами строку дії договору. Кредитний договір №2106869105654 від 10.03.2021 року та додатки до нього не містять підписів ОСОБА_1 . Також позивач не надав суду належних доказів розміру заборгованості. У зв`язку із зазначеним просить відмовити у задоволені позовних вимог; стягнути понесені відповідачем судові витрати.

30.09.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.114-126, том 1). Зазначено, що кредитний договір між первісним кредитором і відповідачем укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за допомогою одноразового ідентифікатора - Z4. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн, що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей», який міститься у матеріалах справи. Між сторонами при укладені договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки в залежності від виконання позичальником умов договору. Нарахування відсотків здійснювалося в межах строках кредитування погодженого сторонами. Вказує, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу відповідача є непідтверджений належними доказами. Просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

24.09.2025 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позову зазначено, що договір про надання фінансових послуг №2106869105654 від 10.03.2021 року та додатки №2 та №3 до договору є недійсними, оскільки в тексті договору текстові та числові значення викладені шрифтом меншого розміру, аніж у самій кредитній угоді, що унеможливлює прочитання та тлумачення документа. Таким чином первісний кредитор свідомо виклав зміст та умови договору у нечитабельному вигляді зазначивши при цьому, що загальна вартість позики складає 3960 грн, чим свідомо ввів споживача в оману, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить частинам 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Просить об`єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом. Визнати недійсним договір про надання фінансових послуг №2106869105654 від 10.03.2021 року та додатки №2 та №3 до договору про надання фінансових послуг №2106869105654 від 10.03.2021 року.

30.09.2025 року представник позивача подав заперечення про прийняття зустрічної позовної заяви. Зазначає, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України. Відповідач має захищати свої права в межах позову про стягнення заборгованості, оскільки суд розглядає спір про стягнення з боржника коштів. Просить повернути відповідачу зустрічний позов.

05.04.2026 року представником позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву. Так, з договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 638 ЦПК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Таким чином ОСОБА_1 підтвердив своє ознайомлення з умовами Договору та Правилами, а також належне розуміння всіх положень договору. Доводи зустрічного позову не підтверджуються належними та допустимими доказами. Вказує, що жодних мір відповідальності до ОСОБА_1 за договором застосовано не було, а нарахування процентів здійснювалося протягом строку користування кредитом. Просить відмовити у задоволені зустрічного позову. Позовні вимоги «ТОВ» «КОЛЕЕКТ ЦЕНТР» задовольнити в повному обсязі.

09.06.2026 представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких наголошує про необґрунтоване нарахування відсотків поза межами дії договору. Зазначає, що сума відсотків має становити (3000 грн х 2%)=60х16=960 грн відповідно до графіку платежів та паспорту споживчого кредиту.

10.06.2026 представник позивача подала письмові пояснення. Зазначає, що відповідачем вибірково тлумачаться умови договору без урахування всіх умов правочину в його системному зв`язку. Вказує, що згідно п. 1.9. договору про надання фінансових послуг №2106869105654 від 10.03.2021 року встановлено граничний строк кредитування – 1 рік, інші положення договору його деталізують.

Сторонами заявлені клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Рух по справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05.09.2025 відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.11.2025 р. розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. До справи залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Служба МК».

Відповідачеві був наданий строк для подачі відзиву, та сторонам роз`яснені інші права, що передбачені ЦПК України.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. У задоволені клопотання представника відповідача у витребуванні доказів – відмовлено.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2026 року.

Розгляд справи призначався на: 20.10.2025, 17.11.2025, 14.01.2026, 23.03.26, 11.05.2026, 11.06.2026, 20.08.2026, 12.10.2026 (з урахуванням підготовчих засідань).

У судовому засіданні представниця позивача зазначила, що підтримує первісний позов в повному обсязі, зустрічний позов не визнає.

Представник відповідача- адвокат Курило Р.М. пояснив, що первісний позов визнає частково в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за 16 днів (строк кредитування). Вказує, що відповідач мав намір укласти договір на 16 днів. Просить застосувати висновки ОП КЦС ВС від 07.09.2026 року по справі №552/672/23.

В судове засідання представник ТОВ "СЛУЖБА МК" не з`явився.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що первісний позов ТОВ КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає до задоволення частково; зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

10.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2106869105654 «Стандартний», на суму 3000 грн на підставі та умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору , кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

У п.1.3 договору зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту -16 днів з моменту отримання кредиту.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

У заяві анкеті та графіку платежів зазначено, що строк кредитування становить16 днів (з 10.03.2021 року по 25.03.2021 року) з обов`язком повернути кредит в розмірі 3000 грн та оплатити відсотки у розмірі 960 грн.

У розділі 4 Договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронна адреса. Для підписання договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «Z4».

Первісний кредитор зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, відповідно до узгоджених умов Позичальник кредит отримав, що підтверджується копією листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.05.2025 року.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №2106869105654.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Колект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Колект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №2106869105654.

Таким чином, до позивача перейшли права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2106869105654.

Загальна заборгованості відповідача, за розрахунками позивача за договором № №2106869105654 від 10.03.2021 року, становить 49239,90 грн, що складається з: 3000 грн – тіло кредиту; 46239,90 грн – відсотки.

З наданої інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду від 23.03.2026 року про витребування доказів вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . 10.03.2026 року здійснено зарахування коштів на суму 3000 грн.

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Норми права щодо укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку, підписаний стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Щодо волевиявлення сторін при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

«Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами».

Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.03.2020 р., справа № 387/554/18.

Норми права щодо виконання договору.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору. Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Норми права щодо нарахування відсотків.

Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Висновки суду.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання недійсними договору про надання фінансових послуг № 2106869105654 від 10.03.2021 року та додатків № 2, № 3 до нього суд зазначає таке.

У ході судового розгляду не знайшли підтвердження доводи представника відповідача про викладення умов договору шрифтом, який унеможливлює його прочитання та тлумачення, а також про свідоме введення кредитодавцем споживача в оману. За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання договору та додатків до нього недійсними з наведених у зустрічному позові мотивів.

Однак, дослідивши зміст договору та додатків до нього в сукупності, суд встановив наявність положень, які допускають неоднозначне тлумачення щодо порядку визначення розміру процентів за користування кредитом.

При цьому суд не визнає відповідні положення договору недійсними та не змінює їх, а визначає їх зміст шляхом тлумачення з урахуванням принципу захисту прав споживача.

За таких обставин суд доходить висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договору про надання фінансових послуг № 2106869105654 від 10.03.2021 року та додатків № 2, № 3 до нього.

Водночас, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 червня у справі №552/672/23.

Суд зазначає, що у договорі про надання фінансових послуг № 2106869105654 від 10 березня 2021 року сторони, зокрема, передбачили: проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 1.4; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «б» пункту 1.4; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «в» пункту 1.4; д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9). У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2106869105654 від 10 березня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 3000 грн та сплатити проценти у розмірі 960 грн.

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 960 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача за договором про надання фінансових послуг № 2106869105654 від 10 березня 2021 року, підлягає стягненню сума процентів, нарахована за визначений умовами договору строк кредитування і орієнтовний строк повернення кредиту, тобто за 16 днів, що становить 960 грн, та заборгованість за тілом кредиту у сумі 3000 грн.

Щодо інших доводів сторін суд зазначає, що вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 01.07.2024 року між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та позивачем було укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На виконання вимог ЦПК України представником позивача були подані: копія договору № № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; копія прайс-листа; копія заявки на надання юридичної допомоги № 930 від 01.07.2025 року; копія витягу з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Витрати на професійну правничу допомогу становлять 16 000 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При розгляді справи відповідач не довів, що витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн. не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідач за первісним позовом не довів суду, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн. є неспівмірними чи завищеними у порівнянні з послугами інших адвокатів, які складають позовні заяви, складають відповіді на відзив чи інші процесуальні документи, надають консультації, тощо в аналогічній категорії справ. І що на фоні таких цін послуги адвоката є очевидно завищеними (не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру).

Тому у суду немає підстав для зменшення судових витрат в цій частині.

Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 3960 грн., що складає 8,04% від заявленого позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення за первісним позовом з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог: судовий збір – 194,76 грн (2422,4х0,0804), витрати на професійну правничу допомогу – 1286,40 грн (16000х0, 0804).

Що стосується судових витрат за зустрічним позовом, то суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судових витрат. У задоволенні його позову було відмовлено. Тому судові витрати у цьому випадку покладається на державу.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2106869105654 від 10.03.2021 року в розмірі 3960 грн та судові витрати (сплата судового збору) у розмірі 194,76 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1286,40 грн, а всього 5 441(п`ять тисяч чотириста сорок одна) грн 16 коп.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ).

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МК" (код ЄДРПОУ 38839217, вул. Незалежності, буд. 39 а, офіс 25, м. Запоріжжя).

Суддя Красовський О.О.