Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №398/5726/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5726/26

провадження №: 2/398/4905/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Воронцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сарана Артур Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 25 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 200,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 березня 2026 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 09.03.2026-100001439, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 140 днів. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 25 200,00 грн, яка складається з основного боргу — 7 000,00 грн, процентів — 9 800,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, — 1 400,00 грн та процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, — 7 000,00 грн. На обґрунтування правомірності нарахування процентів річних позивач посилається на те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX виключено п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тож за договорами, укладеними після 24.01.2024, кредитодавцям дозволено здійснювати такі нарахування, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним щодо Цивільного кодексу України. Щодо комісії позивач посилається на п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі, а також зазначає про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки він суд не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280–281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та видача коштів.

09 березня 2026 року о 15 год 52 хв між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір (кредитної лінії) № 09.03.2026-100001439, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та додатка — інформаційного повідомлення позичальника. Відповідач прийняв (акцептував) запропоновану кредитодавцем оферту, підписавши ці документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором E284, надісланим у СМС-повідомленні на вказаний ним фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , про що зазначено на кожній сторінці цих документів. Зі сторони кредитодавця документи підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника (копія Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 09.03.2026, заявки, підтвердження, додатка до анкети позичальника). У Заявці зазначено прізвище, ім`я та по батькові відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та номер паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 23.07.2018 органом 3512, що збігається з даними доданої до позову копії паспорта відповідача (фотокопія паспорта та РНОКПП відповідача).

Заявкою погоджено такі умови кредитування:

— сума кредиту — 7 000,00 грн (п. 2 Заявки);

— строк, на який надається кредит, — 140 днів з дати його надання; дата надання кредиту — 09 березня 2026 року, дата повернення — 26 липня 2026 року (п. 1, 3, 4 Заявки);

— фіксована незмінна процентна ставка — 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит; проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування та на процентну ставку і нараховуються з дня надання кредиту включно (п. 6, 11 Заявки, п. 4.4 оферти);

— комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту), — 20 % від суми кредиту, що дорівнює 1 400,00 грн, нараховується одноразово в день видачі кредиту; додаткові та супутні послуги не надаються (п. 7, 9 Заявки);

— графік платежів — 10 чергових платежів з інтервалом 14 днів з 22.03.2026 по 26.07.2026, по 1 555,92 грн (останній — 1 555,86 грн), у складі яких сплачуються проценти, комісія та сума кредиту (п. 12 Заявки);

— денна процентна ставка — 0,87 %, розрахована за формулою (8 559,14 / 7 000) / 140 ? 100 %; загальні витрати за споживчим кредитом — 8 559,14 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 7 910,04 %; орієнтовна загальна вартість кредиту — 15 559,14 грн (п. 10, 14 Заявки);

— у разі прострочення будь-якого грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити 170 000 % річних від суми простроченої заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, але не більше 91,00 грн за один день (п. 15 Заявки, п. 7.6 оферти);

— спосіб надання коштів — перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-8346 (п. 4.1 оферти).

На виконання умов договору кредитодавець здійснив безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ 35442539) вих. № 356711-1767371861-21042026 від 21 квітня 2026 року «Про підтвердження успішної оплати», наданим у рамках договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 05 лютого 2025 року, згідно з яким 09 березня 2026 року о 15 год 52 хв виконано платіжну операцію № 1767371861 на суму 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 , платник — ТОВ «Споживчий центр», призначення платежу — «Видача кредитних коштів», статус — «Виконано». Перші шість і останні чотири цифри номера цієї картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними в кредитному договорі. Згідно з договором № 050225/А1-6833 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» діє як надавач платіжних послуг на підставі рішення Національного банку України про надання ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 21/772-рк від 29 квітня 2023 року.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості.

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості станом на 11 серпня 2026 року відповідач жодного платежу за договором не здійснив. Проценти нараховано за період з 09 березня по 26 липня 2026 року за 140 днів за ставкою 1 % від непогашеної суми кредиту: 7 000,00 ? 1 % ? 140 = 9 800,00 грн; після 26 липня 2026 року проценти не нараховувалися. Комісію за надання кредиту нараховано 09.03.2026 у розмірі 1 400,00 грн. Проценти річні на підставі ст. 625 ЦК України нараховано за період з 23 березня по 07 червня 2026 року по 91,00 грн за день (за 07.06.2026 — 84,00 грн), а всього 7 000,00 грн (розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09.03.2026-100001439).

Заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, становить 25 200,00 грн та складається із:

— основного боргу (тіла кредиту) — 7 000,00 грн;

— процентів за користування кредитом — 9 800,00 грн;

— комісії, пов`язаної з наданням кредиту, — 1 400,00 грн;

— процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України — 7 000,00 грн.

Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; такі розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 3 ст. 8 цього Закону обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів.

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 09.03.2026-100001439 від 09 березня 2026 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентної ставки, комісії, графіком платежів, денною та орієнтовною реальною річною процентними ставками. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений ним номер телефону, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки. Зазначені в договорі персональні дані позичальника збігаються з даними паспорта відповідача.

Належне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 21 квітня 2026 року про виконання платіжної операції, який походить від ліцензованого надавача платіжних послуг, містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції та має статус первинного документа. Переказ здійснено в день і хвилину укладення договору на картку, реквізити якої відповідач сам зазначив у заявці.

При цьому суд враховує, що розрахунки у сфері електронної комерції регулюються ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» як спеціальним актом, тому відсутність первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту не спростовує факту його надання, підтвердженого документом надавача платіжних послуг (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20). Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним.

Щодо основного боргу.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, жодного чергового платежу не сплатив і до 26 липня 2026 року кредит не повернув. Доказів погашення основного боргу в розмірі 7 000,00 грн відповідач суду не надав, а тому ця сума підлягає стягненню.

Щодо процентів.

Проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами 140-денного строку кредитування — з 09 березня по 26 липня 2026 року, за ставкою та в порядку, визначених договором, від фактичного залишку кредиту, який унаслідок невиконання відповідачем графіка платежів не зменшувався (7 000,00 ? 1 % ? 140 = 9 800,00 грн); після закінчення строку кредитування позивач процентів не нараховував. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, позивачем дотримано.

Погоджена процентна ставка (1 % на день) та денна процентна ставка за договором (0,87 %), розрахована з урахуванням вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за припущення виконання сторонами графіка платежів, не перевищують максимального розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону. Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється. Проценти в розмірі 9 800,00 грн підлягають стягненню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Комісія у розмірі 1 400,00 грн є платою за надання кредиту, передбаченою договором, нараховується одноразово в день видачі кредиту та врахована до загальних витрат за споживчим кредитом і до розрахунку денної процентної ставки, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Вона не є платою за дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний вчиняти безоплатно. Тому комісія в розмірі 1 400,00 грн підлягає стягненню.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Щодо процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вимога про стягнення процентів річних у розмірі 7 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Проценти річні, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом. З розрахунку позивача вбачається, що спірні проценти нараховано саме за прострочення сплати чергових платежів у період з 23 березня по 07 червня 2026 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустив, а позивач нарахував спірні проценти в період дії воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX і є чинним. Він прямо звільняє позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, поширюється на кредити, надані не лише банком, але й іншим кредитодавцем, і не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою його застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущене в період дії воєнного стану. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Доводи позивача про правомірність нарахування процентів річних за договорами, укладеними після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, суд відхиляє. Зазначеним Законом пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір не поширюється. Проте виключення зі спеціального закону норми про звільнення споживача від відповідальності не означає встановлення ним іншого правила. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка дозволяла б стягувати проценти річні за прострочення в період дії воєнного стану всупереч пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому колізії між загальним і спеціальним законом у цьому питанні немає, і наведені позивачем принципи подолання колізій (lex specialis, lex posterior) застосуванню не підлягають.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 25 вересня 2026 року у справі № 391/276/26, переглядаючи відмову у стягненні процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України за кредитним договором, укладеним 21 лютого 2025 року, цей суд зазначив, що доводи про скасування Законом № 3498-IX заборони на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України «є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору». У постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25 (договір від 25 лютого 2024 року) апеляційний суд дійшов висновку, що на період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України. Аналогічних висновків апеляційний суд дійшов у постановах від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 (договір від 16 квітня 2024 року) та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26 (договір від 08 грудня 2024 року).

При цьому у постанові у справі № 398/2172/25 апеляційний суд виходив із того, що згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, а суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подав проєкт закону, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення процентів річних у розмірі 7 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Висновок.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 200,00 грн, що складається з основного боргу 7 000,00 грн, процентів за користування кредитом 9 800,00 грн та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 1 400,00 грн; у задоволенні вимоги про стягнення процентів річних у розмірі 7 000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 72,22 % заявлених вимог (18 200,00 грн з 25 200,00 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 922,84 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00135285 від 17 серпня 2026 року).

Щодо вимоги про стягнення 120,18 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, суд зазначає таке. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; до таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач не має, у зв`язку з чим надсилання йому копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення відповідало вимогам абзацу 2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України і було необхідним. Факт понесення витрат підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» № 2213396 від 19 серпня 2026 року з описом вкладення. З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 86,80 грн цих витрат.

Щодо заявлених позивачем у тексті позову орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що представник позивача заявив про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд наразі не здійснює розподілу цих витрат, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 133, 141, 259, 263–265, 268, 280–282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.03.2026-100001439 від 09 березня 2026 року у розмірі 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 84 копійки та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський