Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №300/7787/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/7787/25 пров. № А/857/37871/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №300/7787/25 (головуючий суддя І інстанції Остап`юк С.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмову, зазначену в рішенні від 12.06.2025 за №926080152662, в переході на пенсію у разі втрати годувальника та зобов`язання здійснити перехід (призначення) на пенсію у разі втрати годувальника за її померлим батьком ОСОБА_2 , з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, рішенням від 12.06.2025 за №926080152662, відмовив в переведенні її з пенсії по інвалідності ІІІ групи, призначеної як особі з інвалідністю з дитинства, на пенсію у разі втрати годувальника за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.06.2025 № 926080152662 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з дати звернення про перехід на цей вид пенсії, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при поданні заяви позивачем до органу пенсійного фонду України не було додано виписки з акта огляду МСЕК, медичного висновку закладу охорони здоров`я, посвідчення одержувача допомоги та документів, які б підтверджували зміну прізвища позивача з “ ОСОБА_3 ” на “ ОСОБА_4 ”. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не враховував вищезазначені обставини. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на час прийняття рішення від 12.06.2025 за №926080152662 не мало у своєму розпорядженні належних та допустимих доказів для переведення позивача на інший вид пенсії.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) з 08.05.2007 отримує пенсію по інвалідності (III група, особа з інвалідністю з дитинства) відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058) з урахуванням страхового стажу 32 роки 02 місяці 22 днів (в тому числі додатковий стаж 15 років 08 місяців 06 днів, коефіцієнт страховою стажу 0,32167) та заробітної плати за період з 01.02.1989 до 31.01.1994 (згідно з поданими довідками), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення становить 0,40793, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.05.2025 № 0900-0202/8/26486.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.05.2025 № 0900-0202/8/26486 рекомендовано позивачу звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством про пенсійне забезпечення із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) для вирішення питання перерахунку пенсії (перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника).

04.06.2025 позивач подала заяву про перехід на пенсію у разі втрати годувальника – її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви, в порядку екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.06.2025 №15675/03-16 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

Рішення від 12.06.2025 №15675/03-16 обґрунтоване тим, що матеріали електронної пенсійної справи не містять документів підтверджуючих зміну прізвища заявниці з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та документів, передбачених пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок), відповідно до якого, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначає стаття 36 Закону № 1058-IV, згідно частини першої якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі – Порядок) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; відомості про місце проживання; документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності. Документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Встановлено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 416323 ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, що також підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.04.2025 № 209/25/1045/В.

Згідно з свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 позивачка вийшла заміж за ОСОБА_2 та її прізвище після вступу в шлюб « ОСОБА_4 ».

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства “Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради” від 12.08.2025 № 2486 ОСОБА_1 в 1970 році була визнана особою з інвалідністю ІІІ-ї групи. Інвалідність було встановлено з дитинства та довічно. У зв`язку з завершенням визначеного терміну зберігання, документи за 1970 рік були знищені у встановленому законодавством порядку. У наявному архіві установи інформація щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1 у 1970 році відсутня.

Відповідно до довідки Слобідського Старостинського округу Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 10.09.2025 позивач є інвалідом дитинства з 1970 року по господарській книзі № 5 за 1967- 1970 роки, особистий рахунок НОМЕР_3 .

Отже, позивач визнана особою з інвалідністю з дитинства. Протилежного, в межах цієї справи, відповідачем не доведено, та відповідних доказів суду не надано.

Відтак, позивач в розумінні Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника і має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.06.2025 № 926080152662 про відмову в перерахунку пенсії, яким фактично відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, прийнято без дотримання положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції підставно вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення, яким не лише визнав протиправним оскаржуване рішення пенсійного органу, а і скасував таке та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з дати звернення про перехід на інший вид пенсії, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум.

Щодо вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то апеляційним судом рішення суду першої інстанції в даній частині не переглядається, адже позивачем апеляційної скарги не подано, а відповідач в даній частині рішення суду не оскаржує.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Згідно з ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №300/7787/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк