Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №380/1107/25
Суддя: Судова-Хомюк Наталія Михайлівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1107/25 пров. № А/857/17098/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 380/1107/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції Сподарик Н.І.,
час винесення ухвали не зазначено,
місце винесення ухвали м. Львів,
дата складання повного тексту ухвали не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
31.01.2025 за вх.№8073 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що про порушене право, позивач дізнався з довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Вказану довідку військова частини НОМЕР_1 видала позивачу 16.01.2025 і саме така довідка містить інформацію нарахування та виплати грошового забезпечення позивача та є відповідним повідомленням в розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Витяг з наказу про виключення ОСОБА_1 із списків частини не є таким повідомлення, оскільки не містить сум, які нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Іншого документа, який би містив відомості про нарахування грошового забезпечення позивач не отримував. Просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що про порушене право, позивач дізнався з довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Вказану довідку військова частини НОМЕР_1 видала позивачу 16.01.2025 і саме така довідка містить інформацію нарахування та виплати грошового забезпечення позивача та є відповідним повідомленням в розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Залишаючи позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 19.05.2023 без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що позивач звільнений з військової служби 02.02.2024, однак активні дії щодо захисту порушеного права почав вчиняти через значний проміжок часу після звільнення. Довідка військової частини датована січнем 2025 року. Будь-яких доказів у підтвердження того, що позивач вчиняв раніше будь-які дії для отримання такої довідки, представником позивача не надано.
Відтак суд першої інстанції констатує, що поважність причин пропуску строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, позивачем не доведена та підстави для його поновлення судом відсутні. Позивачем не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачем визнані неповажними.
Колегія суддів погоджується із таким висновком та зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Згідно із п.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Тобто, у справах, щодо виплати всіх сум, що належать при звільненні особа може звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як встановлено із заяви про поновлення строку на апеляційної скарги, позивач зазначає, що про порушене право дізнався з довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Вказану довідку військова частини НОМЕР_1 видала позивачу 16.01.2025 і саме така довідка містить інформацію нарахування та виплати грошового забезпечення позивача та є відповідним повідомленням в розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Водночас, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, про те, що визначаючи строки звернення до суду із заявленими позовними вимогами, слід вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише після отримання довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вказана дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. Небажання особи дізнатися про порушення своїх прав та не вчинення активних дій для їх відновлення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 06.11.2020 у справі №826/14116/18 та інших.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі № 380/1107/25 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяН. М. Судова-Хомюк
суддіІ. В. Глушко
В. С. Затолочний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua