Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №461/2948/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/2948/26 пров. № А/857/41653/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника позивача Цибак О.В.,

за участю представника відповідача Жорноклей О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, прийняте суддею Кондратюк Ю.С. у м. Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська митниця ДМС України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив :

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також – Франківський ВДВС у м. Львові, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 80690489 від 07.04.2026, винесену державним виконавцем Франківського ВДВС у м. Львові Жорноклей Олегом Андрійовичем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 позов задоволено.

Обираючи вказану позицію суд виходив з того, що на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не пересвідчився чи закінчився строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП для добровільної сплати штрафу.

Таким чином, відповідач передчасно прийняв постанову від 07.04.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80690489, не перевіривши наявність усіх підстав для прийняття виконавчого документа до виконання. Тому, вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Франківський ВДВС у м. Львові подав апеляційну скаргу та вказує на те, що судом при його постановленні порушено норми матеріального і процесуального права, а також встановлені обставини не відповідають наявним.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що законодавство не передбачає права державного виконавця відкладати відкриття виконавчого провадження до отримання будь-яких додаткових підтверджень від суду, митного органу чи інших осіб. Таким чином, після надходження виконавчого документа державний виконавець був не лише вправі, а й зобов`язаний відкрити виконавче провадження.

Висновок суду першої інстанції про необхідність перевірки державним виконавцем факту вручення постанови, спливу строку добровільної сплати штрафу та законності звернення постанови до виконання не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, суперечить статті 19 Конституції України та фактично покладає на державного виконавця повноваження, яких він не має.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову якою позов задовольнити.

Стороною позивача подано відзив, де позивач погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без зміню

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2026 у справі №461/10193/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000 гривень.

07.04.2026 за заявою стягувача на підставі виконавчого документа державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 80690489 від 07.04.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 272000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин першої, другої статті 18 указаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з п. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (ч. 2 ст. 308 КУпАП)

Згідно ч. 1, 2 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Враховуючи наведені норми КУпАП, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження, та останні підлягають лише примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 307 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2026 в справі №461/10193/25 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000 гривень.

Разом з тим, доказів отримання чи неотримання позивачем постанови суду сторонами не надано ні в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.

У зв`язку з несплатою штрафу третя особа звернулася із заявою до відповідача про примусове виконання постанови суду.

Державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 80690489 від 07.04.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 272000,00 грн., тобто подвійного.

Разом з тим, як було зазначено вище, у наданих матеріалах виконавчого провадження № 80690489 докази отримання чи неотримання позивачем постанови Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2026 відсутні.

Крім того, на час винесення спірної постанови відповідачем, постанова Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2026, була предметом оскарження в суді апеляційної інстанції та остаточне рішення вказаним судом було прийнято лише 24.06.2026, тобто значно пізніше ніж винесена постанова, а саме 07.04.2026.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку про протиправність дій державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80690489 від 07.04.2026.

До того ж, доцільно звернути увагу на те, що визнання протиправними зазначених дій державного виконавця не можна визнати ефективним способом захисту прав (інтересу) позивача, адже самі по собі ці дії не призводять до виникнення, зміни чи припинення яких-небудь прав чи свобод.

Тому, у розглядуваному випадку, належним і достатнім способом захисту прав (інтересу) позивача є саме скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 травня 2020 у справі №815/6844/17.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач передчасно прийняв постанову від 07.04.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80690489, не перевіривши наявність усіх підстав для прийняття виконавчого документа до виконання. Тому, вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 308,310, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі №380/2948/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ. М. Обрізко

суддіЛ. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 23.10.2026.