Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №185/3247/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Домашнє насильство

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №185/3247/25

Суддя: Косюк А. П.

Справа № 185/3247/25

Провадження № 1-кп/185/495/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000389 від 04 березня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлограді, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середню - спеціальну освіту, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу за призивом під час мобілізації, на посаді - гранатометника, 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні – рядовий, на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді механіка-водія, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участі:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, на осооливнн період та проходячи її на посаді «гранатометник» у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні - «рядовий», спільно проживаючи у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_8 у період часу з 18 вересня 2024 року по 25 лютого 2025 року, систематично та наполегливо, з мотивів явної неповаги до норм моралі та існуючих норм співжиття, вчинював домашнє насильство психологічного характеру, а саме неодноразово та безпричинно провокував вдома конфлікти, в ході яких висловлював словесні образи, погрози на адресу своєї дружини ОСОБА_8 , чим призвів її до психологічних страждань та спровокував у Снігової МВ почуття незахищеності, що призвело до погіршення якості життя, оскільки остання не мала змоги вести звичайний уклад життя.

Так, 18 серпня 2024 року близько 07 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_8 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 170 гривень у дохід держави.

Крім того, 30 жовтня 2024 року о 15 год. 04 хв. ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник словесний конфлікт з ОСОБА_8 , в ході якого ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою та хапав за кофту постраждалу.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 680 гривень у дохід держави.

Крім того, 09 листопада 2024 року о 15 год. 04 хв. ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_8 .

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень у дохід держави.

Крім того, 19 листопада 2024 року близько 01.30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_8 домашнє насильство, в ході якого ображав її нецензурною лайкою та завдав фізичного болю, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне адміністративне стягнення.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень у дохід держави.

У подальшому, незважаючи на неодноразові притягнення до адміністративної відповідальності та вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім`ї, ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і, продовжуючи свою протиправну поведінку, знову вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_8 , а саме 25 лютого 2025 року приблизно о 19 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо ОСОБА_8 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду показав, що потерпіла його дружина. Він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1 , в нетверезому стані та в нього з дружиною виникали сварки морального характеру. Дружина викликала поліцію і поліцейські склали на нього протокол. Пізніше судом на нього накладався штраф, який потім сплачувала дружина. Так відбувалось два або три рази у 2024 та 2025 роках, він точно не пам`ятає скільки. На даний час він проходить військову службу та додому не приїздить. В скоєному розкаявся.

Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що обвинувачений її чоловік. В серпні 2024 року коли чоловік перебував вдома він вживав спиртні напої. Після того як чоловік вживав спиртні напої у них виникали сварки, вході яких чоловік ображав її, а інколи тягав за волосся. Вона викликала поліцію і на нього складали протоколи про адміністративне правопорушення. Пізніше їх викликали до суду і Павлоградський міськрайонний суд накладав на нього стягнення. В серпні 2025 року його перевели до іншої військової частини і більше він у відпустку до дому не приходив. На даний час у неї з ним добрі стосунки, просить призначити покарання на розсуд суду.

Додала, що їй було образливо від такої поведінки чоловіка, вважає що вона не заслуговувала на таке відношення.

За згодою учасників кримінального провадження, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, і дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції нема.

Враховуючи показання обвинуваченого та потерпілої, та їх бажання не досліджувати інші докази по справі, суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Суд не відносить до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, так як ця обставина відсутня в формулюванні обвинувачення.

За місцем служби обвинувачений характеризується позитивно, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий.

На підставі ст. 65 КК України, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Враховуючи, що обвинувачений проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді механіка-водія і виконує свій громадянський обов`язок по захисту країни, тому відповідно до положень ст. 58 КК України замість призначеного йому покарання у виді позбавлення волі слід призначити покарання у виді службового обмеження із відрахуванням в дохід держави у розмірі 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у не обирався і підстав для застосування не має.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати – це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати за проведення судово-психологічної експертизи в сумі 5000 грн. 00 коп. не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, так як експерт, який проводив дану експертизу не відноситься до експертів спеціалізованих державних установ.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 58 КК України ОСОБА_3 замість покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік призначити покарання у виді службового обмеження на 1 (один) рік із відрахуванням в дохід держави у розмірі 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua