Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №260/118/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/118/24 пров. № А/857/30167/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання, прийняту суддею Ващиліним Р.О. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним рішення Головного ГУ ПФУ у Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії №046150013460 від 12.09.2023. Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи ОСОБА_1 з 24.03.2003 по 20.09.2009 гірником на шахті «Криворізька» AT «Кривбасзалізрудком». Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 11.06.2015 по 22.06.2016, з 31.10.2020 по 15.02.2021, з 21.12.2021 по 05.03.2022, з 24.02.2022 по 24.09.2022, з 11.10.2022 по 21.11.2022, з 29.11.2022 по 05.01.2023 у трикратному розмірі. Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2023 з урахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 змінено рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2024, виклавши частини третю та четверту резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: зобов`язати зарахувати ОСОБА_1 до періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах із подальшим взаємним зарахуванням до стажу провідних професій згідно з ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови КМ України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, наступні періоди:

- час роботи з 24.03.2003 по 20.09.2009 (06 років 05 місяців 28 днів) гірником у шахті «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком»;

- період участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 11.06.2015 по 22.06.2016, з 31.10.2020 по 15.02.2021, з 21.12.2021 по 05.03.2022, з 24.02.2022 по 24.09.2022, з 11.10.2022 по 21.11.2022, з 29.11.2022 по 05.01.2023 (27 місяців) у трикратному розмірі (81 місяць).

Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до періодів роботи, які дають право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови КМ України № 202 від 31.03.1994, наступні періоди:

- час роботи з 21.09.2009 по 14.04.2010 (06 місяців 25 днів) учнем прохідника у шахті «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком»;

- час роботи з 15.04.2010 по 01.09.2023 (13 років 04 місяці) прохідником у шахті «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком».

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення яку мотивує невиконанням такого в повному обсязі та набранням чинності змін до ст. 378 КАС України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 в задоволенні заяви відмовлено.

Суд виходив з того, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язано зарахувати до періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах окремі періоди роботи, у зв`язку з чим зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2023.

В свою чергу судові рішення в цій адміністративній справі виконані, оскільки відповідач врахував спірні періоди роботи при вирішення питання призначення ОСОБА_1 пенсії та повторно розглянув подану ним заяву від 04 вересня 2023, що повністю відповідає резолютивній частині судових рішень.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною позивача подано апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просить таке скасувати.

Обґрунтування полягають у тому, що рішення від 05.07.2022 набрало чинності 07.11.2022, а нарахована сума 313587,00 грн не була виплачена.

Факт невиконання понад два місяці підтверджено. Зміна способу виконання на стягнення суми боргу визнана єдиним ефективним засобом реального поновлення порушених соціальних прав. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав

Просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19 грудня 2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) було доповнено абз. 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Відтак, зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 жовтня 2025 у справі № 380/7706/22 зазначає, що «прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України».

Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що у даній справі рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язано зарахувати до періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах окремі періоди роботи, у зв`язку з чим зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2023.

Судові рішення в цій адміністративній справі виконані, оскільки відповідач врахував спірні періоди роботи при вирішенні питання призначення ОСОБА_1 пенсії та повторно розглянув подану ним заяву від 04 вересня 2023, що повністю відповідає резолютивній частині судових рішень.

Щодо стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нараховану та невиплачену пенсію в розмірі 311 500,95 грн. за період з 04.09.2023 по 31.10.2024, то згадана вимога не була предметом спірних відноси. Суд не зобов`язував пенсійний орган здійснювати перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 . Задоволення вимог заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення виходитиме за межі позовних вимог.

Скаржником вибрано неправильний спосіб захисту. В даному випадку зазначені обставини є підставою для подання окремого позову.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З приводу обґрунтованості судового рішення апеляційною інстанцією суд звертає увагу на пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.

Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання у справі № 260/118/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. М. Обрізко

суддіЛ. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 23.10.2026.