Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №140/11282/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11282/25 пров. № А/857/9874/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзій О.П.,

суддів Гудим Л.Я., Качмар В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 140/11282/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції Андрусенко О.О.,

дата ухвалення рішення 21.01.2026,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097 на суму 33950,26 грн та від 21.02.2025 №0138680-2406-0318-UA07080170000013585 на суму 30877,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт житлової нерухомості (житловий будинок), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлового приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно.

Зокрема, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2025 року №0138681-2406-0318-UA07080230000046097, від 21.02.2025 року №0138680-2406-0318-UA07080170000013585.

02.06.2022 Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області прийняла рішення №17/12 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» яким серед іншого затвердила пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України), за переліком згідно з додатком 2, які встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2023. Згідно довідки від 24.09.2024 №156, виданою Підгайцівською сільською радою, рішення Підгайцівської сільської ради від 02.06.2022 №17/12 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» залишається чинним протягом 2024-2025 рр.

Зі змісту переліку видно, що для пенсіонерів за віком встановлена пільга зі сплати податку у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання за рік.

З урахуванням приписів підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, рішень Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області та враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком, останній має право на вищенаведену пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, згідно довідки Боратинської сільської ради від 30.09.2025 №493/7-13/2-25, ВАТ «Волиньагропоставка», що зареєстрована за адресою: вул. Мамсурова, 13, м. Луцьк, Волинська обл., загальною площею 869,80 м.кв, знаходиться на землях Боратинської сільської територіальної громади. За вказаною адресою знаходиться приміщення, яке належить на праві власності позивачу (побутовий корпус з басейном площею 869,8 кв.м.), відтак позивач вважає, що до належного йому нерухомого майна має бути застосована податкова пільга, встановлена рішенням Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 13.07.2023 №17/3.

Враховуючи наведене вище, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у цій справі позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097 та від 21.02.2025 №0138680-2406-0318-UA07080170000013585.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив таке у апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 до 16.07.2024 перебував житловий будинок загальною площею 378,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . За адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться нежитлове приміщення (побутовий корпус з басейном) площею 869,8 кв.м., яке належать на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою у постановах від 02.07.2019 (справа №48/340), від 12.03.2019 (справа №911/3594/17), від 19.01.2021 (справа №916/1415/19) відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Згідно рішення Луцької міської ради №13/68 від 23.06.2021 позивачу за податковий (звітний) період 2024 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 0,5 відсотків від мінімальної заробітної плати податкового (звітного) періоду 2024 року за об`єкт нежитлової нерухомості – побутовий корпус з басейном загальною площею 869,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до додатку 2 до рішення Підгайцівської сільської ради №17/12 від 02.06.2022, встановлено пільги для фізичних осіб з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості (така пільга застосовується лише для одного об`єкта нерухомості), які відносяться до категорії - пенсіонери за віком.

Фізичні особи - пенсіонери за віком мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для звірки даних та надання пільги із сплати податку.

При виявленні розбіжностей контролюючий орган здійснює перерахунок податку на підставі оригіналів відповідних документів, наданих платником податків (документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, на перехід права власності; на користування пільгою) (п.п. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Позивач не звертався з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) про надання пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2024 рік, а ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до приписів чинного законодавства, керувалося даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

Апелянт просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та, з наданням додаткових обгрунтувань, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі – без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 до 16.07.2024 перебував житловий будинок загальною площею 378,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). За адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться нежитлове приміщення (побутовий корпус з басейном) площею 869,8 кв.м., яке належать на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 27).

21.02.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт житлової нерухомості (житловий будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно.

Зокрема, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097 та від 21.02.2025 №0138680-2406-0318- UA07080170000013585 (а.с. 12, 13).

Податкові повідомлення-рішення від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097, від 21.02.2025 №0138680-2406-0318-UA07080170000013585, були отримані позивачем 08.09.2025, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення (а.с. 16).

Зі змісту податкових повідомлень-рішень від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097, від 21.02.2025 №0138680-2406-0318-UA07080170000013585, які були прийняті за 2024 рік вбачається проведення нарахування позивачу податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 33950,26 грн та 30877,90 грн відповідно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що з огляду на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та інвалідом II групи, що підтверджується копіями відповідних документів, відповідач під час здійснення нарахування податку повинен був врахувати рішення Підгайцівської та Боратинської сільських рад, якими для зазначеної категорії осіб встановлено пільгу у розмірі 100 відсотків зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ГУ ДПС у Волинській області не довело правомірності винесення податкових повідомлень рішень від 21.02.2025 №0138681-2406-0318-UA07080230000046097 та від 21.02.2025 №0138680-2406-0318-UA07080170000013585 в частині донарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 33950,26 грн та 30877,90 грн відповідно, у зв`язку із чим з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень підлягають до задоволення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 ПК України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За п. 8.1, п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Статтею 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

В п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

В свою чергу, підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

При цьому підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України містить застереження, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

За правилами, визначеними пунктами 30.1, 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Крім того, підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

В підпункті 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України зафіксовано, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (п.п.266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

Письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи, зокрема, листом від 24.09.2024 за №156 «Про ставки місцевих податків і зборів» підтверджено, що рішення Підгайцівської сільської ради від 02.06.2022 за №17/12 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» набрало чинності з 01.01.2023 та залишається чинним впродовж 2024-2025 років (а.с.40).

Згідно з Переліком пільг для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до п.п. 266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільги вводяться в дію з 01 січня 2023 року.

Крім того, зі змісту цього Переліку видно, що для пенсіонерів за віком встановлена пільга зі сплати податку у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання за рік.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2025 року у справі №280/9089/24, в якій сформовано наступний правовий висновок: «Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування».

Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується інформацією Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, а також особою з інвалідністю ІІ, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням (а.с.52, 53)

Отже, на території Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області в спірному періоді для пенсіонерів за віком діяла пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання за рік, яка відповідно поширюється і на позивача.

Також письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи підтверджується, що Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області 13.07.2023 прийнято рішення «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.07.2022 №13/4 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (а.с. 41), яким внесено зміни до рішення сільської ради від 14.07.2022 №13/4 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а саме додаток 2 викладено в новій редакції та вказане рішення набрало законної сили з 01.01.2024.

З Переліку пільг для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільги вводяться в дію з 01.01.2024 видно, що для пенсіонерів за віком встановлена пільга зі сплати податку у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання за рік (а.с. 42-43).

Суд першої інстанції правильно зауважив, що об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за яким здійснено нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки знаходиться на землях Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, що підтверджується довідкою Боратинської сільської ради від 30.09.2025 №493/7-13/2-25 (а.с. 50) та довідкою ВАТ «Волиньагропоставка» від 01.10.2025 за вих. №19 (а.с. 51).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено пільгу із сплати податку, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Принцип диспозитивності, встановлений частиною другою статті 9 КАС України, зобов`язує суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

За таких обставин, неправомірним є неврахування податковим органом під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених чинними рішеннями органу місцевого самоврядування.

Аналогічний правовий підхід продемостровано Верховним Судом в постанові від 9 жовтня 2025 року у справі №280/9089/24.

Обов`язковість врахування контролюючими органами рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг з податку на нерухоме майно, узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18 та від 27.06.2023 у справі №804/15401/15, що правильно враховано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та особою з інвалідністю II групи, відповідач під час здійснення нарахування податку повинен був врахувати рішення Підгайцівської та Боратинської сільських рад, якими для зазначеної категорії осіб встановлено пільгу у розмірі 100 відсотків зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №140/11282/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар