Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №460/3079/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3079/26 пров. № А/857/24633/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 460/3079/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР за період з 16.12.25, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі не менше 50% від 10-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР за період з 16.12.25.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач з 10.10.2021 переведена на пенсію ї по втраті годувальника, який мав інвалідність І групи, захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Після смерті чоловіка їй надано статус дружини померлого громадянина потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1А. Вважає, що має право на 50% основного розміру пенсії її годувальника відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно ст. 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки позивачу не здійснено відповідного перерахунку пенсії у відповідному розмірі, тому вона звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку та здійснення їй відповідної виплати.

Наголосила, що з іншою заявою про переведення з пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто на підставі іншого закону, вона не зверталася, адже чинне законодавство не вимагає подання такої заяви про переведення на цю пенсію, оскільки вид пенсії не змінюється, а застосуванню підлягають інші умови призначення розміру пенсії.

Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову через відсутність порушеного права.

Апелянт просила скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №460/3079/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, що Померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 був постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), йому встановлена перша група інвалідності.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позивач вважає, що відповідачем незаконно проводяться нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статті 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії.

Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заявою про перехід з пенсії по віку на пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто з пенсії, призначеної за нормами Закону №1058-IV на пенсію за нормами статті 54 Закону №796-XII, не звертався і доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію по втраті годувальника, що призначена відповідно до Закону №1058-IV, а не відповідно до Закону №796-XII, то ГУ ПФУ в Рівненській області, не могло порушити її права на проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 54 Закону №796-XII враховуючи те, що він такий вид пенсії не отримує та не скористався своїм правом на його отримання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.

Частиною 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Предметом розглядуваного спору є нарахування пенсій особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №1584-ІХ, а не у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54 Закон №796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР.

За змістом ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону №230/96-ВР.

У Рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

В Рішенні №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний за-хист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

Конституційний Суд України у Рішенні №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу ст.ст.3, 16, 50 Конституції України, Рішення №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних право-відносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-IX, апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

У зв`язку із цим, прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з`ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню.

Враховуючи зазначені висновки, апеляційний суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі №400/12171/21.

Також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 підтримано цю правову позицію.

Разом з тим, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі №1058-IV.

За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону №1058-IV, яка передбачає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІI групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно (стаття 38 Закону №1058-IV).

Апеляційним судом встановлено, що пенсія позивачу призначена по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У рішенні від 26.02.2025 у розділі «Особливості» вказано про те, що позивач є членом сім`ї годувальника, померлого внаслідок Чорнобилської катастрофи з 03.11.2015.

Згідно з долученими до матеріалів справи довідкою МСЕК, чоловік позивача був особою з інвалідністю І групи, захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.6).

Згідно з Експертним висновком №18436 від 22.01.2016 захворювання ОСОБА_2 (чоловіка позивача) було пов`язаним з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.8).

Позивач має посвідчення дружини померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих) категорії 1А, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою №514124С від 08.02.2016.

Позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій, зокрема, вказала, що має право на виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від 10 мінімальних розмірів державної пенсії за віком. Позивач просила відповідача провести перерахунок та виплачувати їй пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від 10мінімальних розмірів державної пенсії за віком (а.с.11).

Відповідач листом від 26.12.2025 повідомив позивача, зокрема, про те, що згідно у зв`язку з визнанням неконституційною частини 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян внаслідок Чорнобильської катастрофи» безпосередньо до ст. 54 Закону №796 Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні будь-які зміни чи доповнення не вносилися; дію будь-якого положення закону №796не скасовано, не змінено, не доповнено, не зупинено (не призупинено); не встановлено інших розмірів соціальних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення позивачу розміру пенсії – 50% від 10 мінімальних пенсій за віком суперечить нормам чинного законодавства (такий розмір за життя не був встановлений та не виплачувався). Підстави для задоволення вимог, викладених у заяві відсутні.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що позивачу призначена пенсія по втраті годувальника, а не пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Твердження про те, що позивач із заявою про перехід з пенсії по віку на пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи не звертався є необґрунтованим, адже позивач бажала змінити не вид пенсії, а закон, за яким обчислюються умови та розмір цієї пенсії. Адже вид пенсії «пенсія по втраті годувальника» не змінюється, а позивач бажала змінити лише правові умови та закон, за яким вона обчислюється Закон № 796-XII замість Закону № 1058-IV.

Позивач письмовими доказами підтвердила те, що її померлий чоловік мав інвалідність, внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками на ЧАЕС, експертний висновок, що смерть пов`язана з наслідками аварії.

Більше того, особливість статусу позивача зафіксована і у рішенні про перерахунок пенсії від 26.02.2025.

Звертаючись до відповідача із заявою, позивач чітко просила перерахувати та виплачувати їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 54 Закону № 796-XII.

Таким чином, позивач має право на перерахунок основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, якою, в тому ж числі, передбачено перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 ст. 37 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону №1058-ІV, розмір пенсії позивача має становити 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, яку він одержував на день смерті, в даному випадку 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком ( ОСОБА_2 мав інвалідність І групи, захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи).

Вказане свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу по втраті годувальника згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР за період з 16.12.25.

У зв`язку з викладеним, похідна вимога про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії також підлягає задоволенню.

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписами ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови в задоволенні позову у повному обсязі. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, Закону України «Про судовий збір» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у сумі 3328,00 грн (1331,20 грн + 1996,80 грн).

Керуючись статтями 241, 243, 308, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №460/3079/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати з 16.12.2025 ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-BP.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-BP, у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, з 16.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар