Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №204/3716/26
Суддя: Чудопалова С. В.
Справа № 204/3716/26
Провадження № 2/204/3257/26
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
09 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.
представників позивача Литвиненко А.Є., Матюшенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 ) про усунення від спадкування за заповітом та про визнання права власності на спадкове майно, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив: усунути від спадкування за заповітом ОСОБА_2 від 17/18 частини квартири АДРЕСА_5 ; визнати за позивачем в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 17/18 квартири АДРЕСА_5 . На обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла своє майно онуці ОСОБА_2 . Поряд з цим, померла ОСОБА_3 окрім позивача мала ще одного рідного сина ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших спадкоємців померла не мала. 19.02.2020 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації та фактично проживає у Сполучених Штатах Америки. Відтак приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. відкрито спадкову справу на підставі вказаної заяви. Станом на день звернення позивача до суду, відповідач спадщину прийняла, але не оформила. У 2019 році відповідач приїздила до хворої бабусі, лише з метою забезпечення транспортування нотаріуса для складення заповіту у спірній квартирі (через тяжкий стан померлої), та переоформлення інших документів щодо майна. Знаючи про безпорадний стан бабусі, а також потребі у допомозі, відповідач ухилилась від надання такої допомоги, що нею не оспорюється. Позивач також фактично прийняв спадщину за померлою, як єдиний спадкоємець, який зареєстрований та проживав з нею в одній квартирі. Також позивач має обов`язкову частку у спадщині незалежно від заповіту, оскільки є інвалідом 3 групи з дитинства, пенсія призначена довічно. У зв`язку з необхідністю постійного, планового лікування, позивач сам потребував допомоги та не міг забезпечити належний догляд матері. Відповідач, знаючи, що її бабуся хворіла на тяжку хворобу, перебувала в безпорадному стані, потребувала допомоги, яку відповідач мала можливість надати, але свідомо не надала, при цьому свідомо виїхала за межі України. У зв`язку з тим, що відповідач ухилилась від надання будь-якої допомоги ОСОБА_3 , позивач був змушений звертатися до сторонньої допомоги, з метою належного догляду за матір`ю, а після її смерті усіх необхідних дій з поховання.
Ухвалою суду від 13.04.2026 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Сторонам було направлено копію ухвали, також відповідачам та третім особам було направлено копію позовної заяви із додатками.
Протокольною ухвалою суду від 20.08.2026 справу призначено до судового розгляду.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, позовну заяву просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. 23.06.2026 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, переклад якої здійснено з англійської мови та засвідчено, про розгляд справи за її відсутності, у зв`язку з проживанням в іншій країні, що унеможливлює прибуття в судове засідання. Також зазначила, що вона ознайомлена зі змістом позовної заяви, обставини, викладені в ній підтверджує. На сьогоднішній день вона проживає у Сполучених Штатах Америки та не планує приїжджати в Україну. Уважає, що єдиною особою, яка має бути власником квартири АДРЕСА_5 , є її рідний дядько ОСОБА_1 , який весь час проживав з бабусею у вказаній квартирі.
Третя особа у судове засідання не з`явилася, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
В разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що у 2014 році вони з чоловіком переїхали до доньки у м. Дніпро, мешкають за адресою: АДРЕСА_6 . Так вони познайомилися з ОСОБА_1 та його мамою ОСОБА_6 , з яким на даний час є сусідами. На момент її переїзду ОСОБА_6 була жива. З 2017 року за станом здоров`я, вона погано пересувалася та потребувала сторонньої допомоги. Іноді вона приходила до них та допомагала. Про допомогу її просив ОСОБА_1 . У квітні 2019 року її покликав син ОСОБА_6 , сказав, що матері погано, вона вже не розмовляла. Вони викликали швидку та сімейного лікаря. Вона супроводжувала ОСОБА_6 до лікарні № 4. Під час оформлення ОСОБА_6 до лікарні, вона померла. Поруч з нею, була лише ОСОБА_5 . У ОСОБА_6 була онука – ОСОБА_2 з росії. У травні ОСОБА_7 приїхала, побачила стан бабусі. Тоді ОСОБА_6 вже тільки лежала, не вставала. ОСОБА_5 допомагала її доглядати, зокрема перевертати ОСОБА_6 , міняти їй памперси. Одного разу, коли вона прийшла до квартири, оскільки у неї були ключі, там був нотаріус і бабуся зробила заповіт на онуку. ОСОБА_7 обіцяла допомагати, але так і не приїхала. Стан ОСОБА_6 погіршився з кінця квітня 2019 року і до дня її смерті. У той період ОСОБА_6 тільки лежала, не вставала, пила лише з трубки. ОСОБА_6 потребувала допомоги. Окрім неї доглядати за ОСОБА_6 допомагали інші сусіди. Син ОСОБА_6 – ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, самостійно, без сторонньої допомоги за своєю матір`ю доглядати не міг, зокрема, він не міг її перевернути, бо вона була тучна, а він зовсім худий. Онука молода, гарно одягнена. Похованням ОСОБА_6 , на прохання ОСОБА_1 , займалася вона. За життя ОСОБА_6 , онука її ніколи не доглядала. Коли ОСОБА_6 померла, вона зателефонувала ОСОБА_7 , та повідомила, що перебуває в Америці. Ховати ОСОБА_6 допомогли сусіди, та була її пенсія. ОСОБА_1 не міг допомогти за станом свого здоров`я.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є заступником голови ОСББ, контактує зі всіма мешканцями. У бабусі ОСОБА_3 було двоє дітей, жила вона з сином. При отриманні з Реєстру даних про квартиру довідалися, що власниками квартири є ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Як їй відомо онука ОСОБА_3 приїжджала для оформлення документів. Вона бачила її навесні, з якимись людьми, тоді бабуся була ще жива. За життя ОСОБА_3 , ОСОБА_8 приходила у квартиру АДРЕСА_7 , ОСОБА_1 повідомив, що мати захворіла, біля неї був тільки він та сусідка. ОСОБА_1 є інвалідом, не міг фізично допомагати матері та доглядати за нею. ОСОБА_11 бабусі не допомагала. Від сусідів ОСОБА_8 дізналася, що ОСОБА_3 забрала швидка. Кошти на поховання ОСОБА_3 збирали сусіди. Будь якої допомоги від онуки не отримували.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона з сім`єю ОСОБА_13 мешкають в одному домі, у різних під`їздах, спілкувалася з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Її мати доглядала ОСОБА_3 у період з 2019. ОСОБА_3 захворіла, не могла вставати, а мати доглядала її. Сина її завжди бачила на вулиці, вони з ним спілкувалися. ОСОБА_12 була у їх квартирі, коли приносила ліки, ОСОБА_3 лежала та не рухалась, однак, була у притомному стані. Її мати допомогала ОСОБА_3 ,доглядала, міняла їй памперси. ОСОБА_9 часто просив у них допомоги по догляду за матір`ю. Коли ОСОБА_3 була у безпорадному стані, потребувала стороннього догляду, син не міг самостійно її доглядати, оскільки сам хворий та не міг з нею впоратися. Він маленький, хрупкий, а мати була тучна. Коли викликали швидку, шукали сусідів, які б допомогли нести ОСОБА_3 . Як їй відомо, у ОСОБА_3 є онука, яка приїхала щоб оформити заповіт, після чого поїхала. ОСОБА_1 чекав на неї, оскільки та обіцяла приїхати. Похованням ОСОБА_3 займалася її мати та ще одна родина, ОСОБА_10 не було. Померла ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги, але не було кому її доглядати. Коли ОСОБА_3 померла одразу її сину про це не сказали, оскільки вона ним опікувалась.
Вислухавши пояснення представників позивача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , виданим 08.08.2023 (т.1, а.с.22).
Батько позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.23).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 у віці 82 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т.1, а.с.24).
Згідно з довідкою про причину смерті (до форми № 106/0 № 556/НЄ, видається для поховання) від 27.11.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті – атеросклеротична серцево-судинна хвороба (т.1, а.с.25).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 27.11.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у стаціонарі 4 МКЛ. Хвороба, що призвела до смерті: гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична сурцево-судинна хвороба (т.1, а.с.26-27).
Згідно свідоцтва про поховання серії НОМЕР_4 від 28.11.2019, виданого КП «Ритуальна служба» ДМР на ім`я ОСОБА_14 , померла ОСОБА_3 похована на Краснопільському кладовищі, місце № 30, ряд № НОМЕР_5 , ділянка № НОМЕР_5 (т.1, а.с.25).
Відповідно до рахунку-замовлення на придбання-оформлення предметів та послуг похоронного призначення № 128 від 27.11.2019, підтверджено здійснення витрат ОСОБА_14 на поховання ОСОБА_3 (т.1, а.с.61-62).
Згідно з інформацією КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 25.11.2019 о 12:30 була доставлена до закладу бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги у важкому стані, оформлена на стаціонарне лікування у неврологічне відділення. 25.11.2019 о 13:05 пацієнтка померла (т.1, а.с.132).
Згідно копії медичної документації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 була доставлена 25.11.2019 до КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР у тяжкому стані, де настала її смерть (т.1, а.с.134-146).
Відповідно до даних судово-медичного діагнозу по дослідженню трупа ОСОБА_3 , 1937 р.н., основний діагноз – атеросклеротична серцево-судинна хвороба. Ускладнення – гостра серцева недостатність. Супутній – атеросклероз периферичних та магістральних судин (т.1, а.с.133).
Згідно Інформації сформованої з додатку «Реєстр нерухомості» за № 5005920655753 від 23.05.2026, Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить: ОСОБА_3 , частка власності 17/18, на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРК № 365398 реєстр № 2-1495, 30.05.2011, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою; свідоцтво про право власності, б/н, 21.11.1997, видане Державним житлово-комунальним підприємством «Південне»; б/н, 26.02.2010, Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська; ОСОБА_1 , частка власності 1/18, на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРК № 365397 реєстр № 2-1504, 30.05.2011, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою (т.2, а.с 48).
Згідно копії технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 є власником 1/18 частини квартири, ОСОБА_3 є власником 1/3 +1/3 частин (т.1, а.с.148-152).
Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 02.03.2026 № 5/5-56, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2019 по 18.02.2026 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований з 19.08.2002 по теперішній час, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована з 13.12.1979 по 13.01.2020 (т.1, а.с.147).
Відповідно до платіжних квитанцій АТ КБ «Приват Банк» комунальні послуги, а також послуги з утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалися ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 (т.1, а.с.63-127).
06.05.2019 ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстровано в реєстрі № 1239, яким ОСОБА_3 заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . У зв`язку з хворобою заповідач не може самостійно прочитати та підписати заповіт, тому на її прохання і в її присутності текст заповіту прочитано вголос і підписано ОСОБА_17 . Згідно рукописного запису у тексті заповіту, заповіт прочитано вголос і підписано ОСОБА_17 за особистим проханням заповідача ОСОБА_3 , у зв`язку з хворобою. У зв`язку з хворобою та похилим віком заповідача Заповіт складено та підписано за адресою проживання: АДРЕСА_1 (т.2, а.с49 ).
06.04.2020 громадянка російської федерації ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального Бондар І.М. з заявою про прийняття спадщини за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 06.05.2019 за р. № 1239 (т.1, а.с.28-34).
Згідно з карткою, виданої Меріленд США на ім`я ОСОБА_2 , переклад якої здійснено з англійської мови, ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.129-131).
Згідно інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 04.08.2026 № 6.4.-14599/6-26, за обліками територіальних органів/підрозділів ДМС, а також за даними підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформайційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, ОСОБА_2 у період з 08.11.2017 по теперішній час з питань оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні не зверталася (т.2, а.с.12, 14).
Згідно інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 08.11.2017 по 14.08.2026, громадянкою рф ОСОБА_18 , здійснено в`їзд на територію України 30.04.2019, виїхала 08.05.2019, далі ОСОБА_19 в`їхала на територію України 12.08.2019 та виїхала 15.08.2019 (т.2, а.с.10).
Відповідно до епікризу з історії хвороби № 771 на стаціонарному лікуванні з 25.09.2019 по 25.10.2019 перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та йому встановлено діагноз: Легка розумова відсталість в ступені помірної дебільності, психопатоподібний тип олігофренічного дефекту. F70.10. Супутній: ВХДПК фаза ремісії. ГХ 1-2, СН1, NYHA 2, ССР2. Працездатність частково втрачена. Обмеження здібності до спілкування, навчання, контролю за поведінкою, участю в трудовій діяльності. Інвалід 3 групи з дитинства безстроково (т.1, а.с.35).
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 29.01.2020 по 26.02.2020 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Легка розумова відсталість в ступені помірної дебільності, психопатоподібний тип олігофренічного дефекту. F70.10. ВХДПК фаза ремісії. ГХ 1-2, СН1, NYHA 2, ССР2. Соціальне функціонування знижене – інвалід 3 групи б/с з дитинства (т.1, а.с.36-37).
Згідно копії медичної картки ОСОБА_1 , останній має захворювання, у зв`язку з чим проходив лікування (т.1, а.с.38-59).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчать, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц (провадження № 61-34600св18), від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17 (провадження № 61-37615св18)).
У постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні таких спорів підлягають з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) сформульовано висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.
При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних документах.
Як встановлено у судовому засіданні з досліджених письмових доказів, показів свідків, ураховуючи позицію відповідача, якою визнано обставини, які викладені у позові, встановлено, що ОСОБА_2 вчинила по відношенню до спадкодавця ОСОБА_3 бездіяльність, спрямовану на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцеві, що, виразилось у тому, що у 2019 році відповідач ОСОБА_2 прибула до м. Дніпра, де нею було забезпечено умови, ураховуючи стан померлої ОСОБА_3 , ураховуючи наявні у неї захворювання серцево-судинної системи, супутні захворювання та похилий вік – 82 роки, відсутність змоги до самостійного пересування, прибуття нотаріуса до квартири померлої для складання нею заповіту на користь ОСОБА_2 . Після складання заповіту на її користь, ОСОБА_2 будучи обізнаною про похилий вік та хвороби заповідача ОСОБА_3 , яка на момент складання заповіту не мала також фізичної можливості для прочитання та підписання заповіту, ОСОБА_2 межі міста Дніпра покинула, що підтверджено відомостями з Державної прикордонної служби, виїхавши до Сполучених Штатів Америки. При цьому, відповідач усвідомлювала, що її рідний дядько, який є позивачем у справі, та має інвалідність з дитинства, у зв`язку з наявними у нього захворюваннями, що підтверджується даними медичної документації, а також показами у судовому засіданні свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , також потребував побутової допомоги, має труднощі у спілкуванні в соціумі, відповідно не мав фізичної можливості, за своїм станом здоров`я, забезпечити догляд за матір`ю ОСОБА_3 . Інших родичів окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не мала. Таким чином, ОСОБА_2 , розуміючи, безпорадність ОСОБА_3 , який був зумовлений наявними тяжкими хворобами, а також похилим віком, вимагав забезпечення їй стороннього догляду, допомоги та піклування, що підтверджено матеріалами справи, залишила ОСОБА_3 , виїхавши за межі країни та більше не поверталася.
При цьому, відповідно до матеріалів справи заповіт ОСОБА_3 було складено за 6 місяців до її смерті, отже об`єктивно ОСОБА_2 бачачи тяжкість стану ОСОБА_3 , свідомо ухилилась від надання допомоги останній, залишивши її у безпорадному стані та без допомоги.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 відмовила у наданні допомоги ОСОБА_3 , яка її потребувала та, яка не могла бути забезпечена іншими особами, умисно не надала таку допомогу, та виїхала та територію іншої країни.
Натомість ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_3 , будучи особою з інвалідністю, постійно мешкаючи разом з матір`ю, будучи особою, яка за станом здоров`я вимушена постійно проходити стаціонарне лікування, не маючи фізичної можливості здійснювати догляд за хворою матір`ю, вживав усіх від нього можливих заходів до залучення сторонніх осіб, а саме сусідів, для надання необхідного догляду своїй матері, яка потребувала стороннього догляду, та такий догляд був забезпечений до дня її смерті. Здійснення поховання ОСОБА_3 також було здійснено сторонніми особами, залученими ОСОБА_1 .
Оскільки у судовому засіданні встановлено одночасно сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, що виразилось у тому, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала стороннього догляду, а ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої умисно ухилилась він надання їй допомоги, залишивши в безпорадному стані, як особу, яка потребує допомоги, вимоги позивача про усунення ОСОБА_2 від спадкування за заповітом після ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Також судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 та має право на обов`язкову частку за законом, оскільки є непрацездатною повнолітньою дитиною спадкодавця, є спадкоємцем за законом першої черги, тому відповідно усунення від спадкування спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 породжує для позивача права пов`язані зі спадкуванням.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, визнання права власності за позивачем на квартиру, буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності ОСОБА_1 , як особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, а також спадкоємця за законом першої черги та є таким, який фактично прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем заявлено одну вимогу немайнового та одну вимогу майнового характеру.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 17971, 20 грн. (16640 грн. (за вимогу майнового характеру, що виходячи від ціни позову складає 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи) + 1331,20. грн (за вимогу немайнового характеру) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про усунення від спадкування за заповітом та про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.
Усунути ОСОБА_2 від спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 17/18 частини квартири АДРЕСА_5 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом право власності на 17/18 квартири АДРЕСА_5 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 17971, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 )
Представник позивача адвокат Литвиненко Анна Євгенівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_8 );
Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: рф, АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: 20 Барнакл СТ Ессекс, МД21221);
Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 ).
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.
Суддя: С.В. Чудопалова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua