Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №300/983/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №300/983/26

Суддя: Димарчук Тетяна Миколаївна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/983/26 пров. № А/857/30833/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 300/983/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Лотоцький Анатолій Романович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, які полягають у нарахуванні та виплаті у період з 06.09.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 26.12.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, не визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Позивач вважає, що має право на перерахунок грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види), грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, вказує, що відповідачем протиправно проведено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з 6 років служби замість 14 років.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті у період з 06.09.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 26.12.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, не визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у період з 06.09.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 26.12.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, не визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на прийняття рішення із неналежним застосуванням норм права, неповнотою дослідження доказів і встановлення обставин по справі, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що жодних протиправних дій чи бездіяльності з боку командування допущено не було, оскільки у період з 01 березня 2018 року по 19 травня 2023 року розмір грошового забезпечення військовослужбовців не змінювався, а виплата проводилася згідно з нормами Постанови №704 із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, який складав 1762 грн. Апелянт вказує, що судове рішення у справі № 826/6453/18 стосується відновлення прав пенсіонерів щодо перерахунку пенсії, тоді як позивач у спірний період з 06 вересня 2021 року по 26 грудня 2025 року був діючим військовослужбовцем. Щодо подальшого періоду скаржник наголошує, що з 20 травня 2023 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою замість прожиткового мінімуму встановлено фіксовану розрахункову величину — 1762 грн. Військова частина стверджує, що діяла правомірно та виключно в межах повноважень, дотримуючись імперативних приписів актів Кабінету Міністрів України.

У додаткових поясненнях представник апелянта посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 по справі № 320/29450/24 підтвердив право Кабінету Міністрів України встановлювати базову величину при визначенні посадового окладу, окладу за військовим званням, інших складових грошового забезпечення.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 06.09.2021 по 26.12.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

На адвокатський запит представника позивача від 21.01.2026 про проведення перерахунку грошового забезпечення позивача, відповідач листом від 09.02.2026 повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Вважаючи, що грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, повинні обчислюватись з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, після набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, яким скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, відновила дію первісна редакція пункту 4 постанови КМУ №704. Відповідно до неї розміри посадових окладів та окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Водночас суд врахував, що зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх похідних видів грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпусток. Відтак відповідач, не визначивши належний розмір грошового забезпечення у періоди з 06.09.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 26.12.2025 виходячи з розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року (2021, 2022, 2023 та 2025 років), діяв протиправно. З огляду на це суд визнав протиправними відповідні дії військової частини та зобов`язав її здійснити перерахунок і виплату вказаних сум із застосуванням належної розрахункової величини та з урахуванням раніше виплачених коштів. Відмовляючи у задоволенні решти вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з 14 років служби, суд виходив із того, що військова служба позивача переривалася, а згідно з нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі повторного звільнення така допомога виплачується за період служби з дня останнього зарахування без урахування попереднього періоду. Тому дії відповідача щодо розрахунку цієї виплати за 6 календарних років суд визнав правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2020 року Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача. Такі дії виразилися у нарахуванні та виплаті позивачу в періоди з 06.09.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 26.12.2025 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток без застосування належної розрахункової величини. Зокрема, суб`єктом владних повноважень при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не було застосовано показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законами України про Державний бюджет на 1 січня відповідного календарного року (2021, 2022, 2023 та 2025 років), з множенням на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

З огляду на встановлену протиправність дій військової частини, апеляційний суд повністю поділяє позицію місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення похідних позовних вимог. Відтак, суд попередньої інстанції правомірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за спірні періоди, виходячи з належного показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) із застосуванням передбачених законодавством тарифних коефіцієнтів.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №300/983/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало

Оригінал: reyestr.court.gov.ua