Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №500/1205/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1205/26 пров. № А/857/36938/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі № 500/1205/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління щодо нарахування та виплати з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Головне управління здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок і виплату грошового забезпечення, в тому числі, посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за кваліфікацію, за таємність, премії у відповідних відсотках від посадового окладу, які були установлені позивачу у вказаний період, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня відповідного календарного року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) (в редакції чинній станом на 01.01.2018) та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/6453/18 від 29.01.2020, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 під час проходження служби грошове забезпечення виплачувалось, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній станом на 01.01.2018) та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/6453/18 від 29.01.2020, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та норм процесуального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апелянт вказує, що в законах України "Про Державний бюджет України" на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відсутня заборона для Кабінету Міністрів України визначати порядок розрахунку грошового забезпечення, а також не міститься жодної норми, яка б вказувала на обов`язок його виплати з урахуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року, відтак суперечності у нормативно-правових актах не існує. Окрім того, апелянт посилається на статтю 58 Конституції України щодо незворотності дії в часі нормативно-правових актів, підкреслюючи, що скасування акта не поновлює дію тих актів, які були ним скасовані, а автоматичне відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови № 704 суперечить нормам Конституції України. Щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, Головне управління зазначає, що ця допомога не містить прив`язки до суми грошового забезпечення особи, а її розмір прямо встановлюється у наказі за рішенням керівника. Також апелянт звертає увагу, що позивачу було відомо про складові її грошового забезпечення, оскільки вона щорічно подавала декларації про доходи, а під час проходження нею служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 жодних скарг щодо порушення прав при нарахуванні виплат не надходило. Відтак, Головне управління вважає, що відповідно до ст. 19 Конституції України не було наділене жодним іншим правом вчиняти дії в інший спосіб, ніж той, що прямо передбачений нормативно-правовими актами.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходила у спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2023 службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління (по особовому складу) від 25.11.2025 №649-НК/64 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту, виключено зі списків особового складу.

Представником позивача було направлено адвокатський запит щодо інформації про розмір нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення за 2020 - 2023 роки.

На вказаний запит листом від 30.01.2026 відповідачем надіслано довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення та накази про щомісячне преміювання позивача в період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Головним управлінням при обчисленні посадового окладу позивача та окладу за військовим (спеціальним) званням застосовував прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2018, що підтверджено відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року, а саме з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 (якою скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103), відновила дію первісна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704. З огляду на це, у спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виникли правові підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020–2023 років), а не станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Водночас суд врахував, що оскільки виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу, то такі виплати також підлягають відповідному перерахунку. Відтак суд визнав дії відповідача протиправними та зобов`язав його здійснити перерахунок і виплату зазначених складових грошового забезпечення. Відмовляючи у задоволенні решти вимог щодо зобов`язання перерахувати конкретні надбавки та премії, суд виходив із того, що спір у цій частині є передчасним і стосується прав, які лише ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, оскільки відповідач ще не здійснював перерахунок грошового забезпечення на виконання цього рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 (далі - Інструкція №623).

Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції №623 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, прийнятим на службу цивільного захисту до дня вступу до виконання обов`язків за посадою, виплачуються: посадовий оклад за 1 тарифним розрядом, визначений у додатку 1 до Постанови №704 - особам рядового і молодшого начальницького складу; посадовий оклад за 13 тарифним розрядом, визначений у додатку 1до постанови №704, - особам середнього, старшого та вищого начальницького складу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №623 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) виплачуються оклади за присвоєними їм спеціальними званнями рядового і начальницького складу в розмірі, визначеному у додатку 14 до постанови №704.

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що починаючи з 29 січня 2020 року — дати набрання законної сили судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 — відновила свою дію первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. З огляду на це, апеляційний суд цілком поділяє позицію щодо виникнення з указаної дати обґрунтованих правових підстав для перерахунку грошового забезпечення. Такий перерахунок повинен здійснюватися шляхом обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням із застосуванням розрахункової величини у вигляді розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, замість фіксованого базового показника станом на 01 січня 2018 року, з подальшим її множенням на належний тарифний коефіцієнт.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2189,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 грн.

Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.

Різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022, 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміна розміру базових складових (посадового окладу та окладу за спеціальним званням) зумовлює обов`язковий перерахунок усіх похідних видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу виплат із застосуванням занижених показників у спірний період (з 29.01.2020 по 19.05.2023) призвело до безпідставного зменшення сум надбавок за вислугу років та особливості проходження служби, премій тощо.

Апеляційний суд також поділяє позицію щодо необхідності перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII, а також приписами розділів XXIX (пункти 1–3) та XXX (пункти 1–2) Інструкції № 623, розмір указаних одноразових додаткових виплат безпосередньо залежить від місячного грошового забезпечення. Відтак, здійснення перерахунку посадових окладів автоматично тягне за собою донарахування залежних від них сум.

Оскільки виплата зазначених допомог є похідною величиною, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо їх обчислення у заниженому розмірі. З метою ефективного відновлення порушених прав позивача, орган ДСНС зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та виплату утвореної різниці (за умови, що такі допомоги фактично нараховувалися у спірний період), виходячи з належної розрахункової величини — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років відповідно.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі № 500/1205/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало